Первомайські каратисти проходять березневий марафон і готуються до чемпіонату України

24 березня 2026 р. 09:04

24 березня 2026 р. 09:04

400 учасників, десятки клубів, поєдинки під сирени і короткі паузи в укриттях. У таких умовах первомайські спортсмени виборюють медалі й готуються до головного старту року. Про результати, психологію дітей, відбір до збірної та реалії спорту під час війни — в розмові журналістки Гард.City з тренером Юрієм Галімоном.

22 березня 2025 року в легкоатлетичному манежі фахового коледжу імені Івана Піддубного відбувся Відкритий чемпіонат міста Києва з кіокушин карате. У змаганнях взяли участь близько 400 спортсменів — представники 30 клубів і федерацій із різних регіонів України. До складу збірної команди Миколаївської області увійшли 13 спортсменів із Первомайщини.

Золото:

• Роман Гуменюк.
• В’ячеслав Лопаткевич.
• Анна Мєлєга.
• Аріна Непомяща.
• Матвій Яніцький.

Срібло:

• Кирило Вовк.
• Ігнат Майдаченко.
• Назар Назаратій.

Бронза:

• Єгор Кругленко.
• Владислав Кучер.

«Це вже система, а не випадковість»

Юрій Галімон Автор: Наталія Клименко

— Пане Юрію, це вже третій турнір за березень і знову з гарним результатом. Як оціните цей період?

— Так, це вже третій старт: Полтава 7 березня, Одеса 15-го і Київ 22-го. І це не випадковість — це системна робота. Ми бачимо результат і розуміємо, що рухаємося правильно.

— У Києві виступ був доволі успішним. Але чи були складні моменти?

— Із 13 наших спортсменів троє вибули, але це нормально. Як показує практика, програють не тільки новачки, а й досвідчені спортсмени. Змагання — це максимальна концентрація і дитини, і тренера, і батьків. Якщо десь щось не спрацювало — результат може бути іншим.

Фото: Первомайська федерація кіокушин карате

«Ми забуваємо, що це діти»

— Ви неодноразово підкреслюєте, що спортсмени — це, в першу чергу, діти.

— Так, і це дуже важливо. Ми хочемо від них перемог, рішень, стабільності, але це діти. І ми не маємо цього забувати. Водночас я скажу, що діти, які в спорті або гуртках — уже на голову вище від своїх однолітків. Можливо, звучить різко, але по-спортивному це так.

Фото: Первомайська федерація кіокушин карате

«На татамі вже зустрічаються учні однієї школи»

— Чим особливим був саме цей турнір?

— Було багато нових суперників, а це спортсмени з різних федерацій, із якими ми раніше не перетиналися. Але ще цікавіше інше, коли на татамі вже зустрічаються спортсмени, яких тренують наші ж колишні вихованці. Наприклад, київський клуб «Зевс», який очолюють Анастасія Давиденко та Олег Мігеря. Для мене це показник, що школа живе. Люди продовжують цей шлях, який обрали багато років тому.

— Чи можна вже оцінити рівень їхніх спортсменів?

— Поки що рано. У них це лише треті змагання. А діти — це завжди фактор емоцій: хвилювання, страх, нестабільність. Вони можуть не показати того, що вміють. От коли це будуть спортсмени 16-18 років, тоді вже видно стиль і рівень.

Фото: Первомайська федерація кіокушин карате

«Усе — заради чемпіонату України»

— Як ви формували склад на ці змагання?

— Усі турніри зараз — це етап підготовки до чемпіонату України. Це ключова подія року. Там визначають найкращих, формують збірну України на 2027 рік. Ми почали підготовку ще в січні і зараз просто планово підводимо спортсменів до піку форми.

— Яке представництво буде на чемпіонаті України?

— Від Первомайська — понад 25 спортсменів. Загалом від Миколаївської області має бути близько 50. Долучаться також спортсмени з Очакова, Чорноморської громади та Миколаєва.

— Які ваші очікування?

— Мінімум — це щоб половина наших спортсменів потрапила до складу збірної України. Ми вже тримаємо цей рівень останні роки. Максимум — це хочемо, щоб область боролася за перше командне місце. Поки що стабільно другі в Україні серед 15 областей.

«Психологія — найслабше місце сьогодні»

— Що зараз найскладніше в роботі з дітьми?

— Психологія. Війна дуже впливає. Діти вразливі, у них нестабільний емоційний стан.

Тому наше завдання — постійно тримати їх у русі: тренування, змагання, поїздки, заходи. Вони не мають залишатися наодинці з тривожними думками. Рух — це їхній захист.

Фото: prokyokushin

«Сирена, пауза і знову бій»

— Як проходили змагання в Києві з точки зору безпеки?

— Все організовано. Перед стартом проводять інструктаж, пояснюють, де укриття, як діяти. Під час повітряної тривоги змагання зупиняються і всі йдуть у сховище. У нас була пауза приблизно півтори години. Потім повернулися і продовжили. Навіть якщо немає світла, то запускають генератори. Спорт не зупиняється. Є відповідальні особи за проведення змагань, медичний супровід, швидка допомога. Серйозних травм, на щастя, не було, хоча рівень поєдинків дуже жорсткий, особливо у категоріях 12 та 14 плюс.

Фото: Первомайська федерація кіокушин карате

— Кого з ваших спортсменів відзначите?

— Анна Мєлєга дуже впевнено провела бої, фактично достроково завершувала поєдинки, були нокаути. Роман Гуменюк — дуже сильний виступ. Кирило Вовк — трохи не вийшло, як планували, але будемо працювати.

«Лавра — це було відкриття для дітей»

— Чи була культурна частина поїздки?

— Так, ми відвідали Києво-Печерську лавру. Замовили екскурсію. Вона вийшла дуже жива, інтерактивна. Діти були вражені. Деякі сказали, що такого місця в житті ще не бачили. Це важливо, бо діти живуть не лише спортом, а й духовно розвиваються.

Фото: Первомайська федерація кіокушин карате

«Після України — Європа»

— Які плани після чемпіонату України?

— Чемпіонат Європи у Варні (Болгарія) у травні. Уже зараз займаємося організацією поїздки, трансфером. Поки що розраховуємо на власні сили.

Фото: Первомайська федерація кіокушин карате

«Найголовніше — мир»

— Що б ви хотіли сказати на завершення?

— Перемог — нашим спортсменам. Але найголовніше —це мир. Бо наші діти вже ростуть у війні, а ми ще пам’ятаємо мирну Україну. І хочеться, щоб вони теж мали таке життя: спокійне, з можливістю розвиватися, займатися спортом і просто бути дітьми. Дякуємо ЗСУ за можливість виховувати чемпіонів.

Миколаївські