Стіни будуть — залишилося головне: Первомайськ будує модульне містечко і вчиться на чужих помилках

29 березня 2026 р. 11:11

29 березня 2026 р. 11:11

Понад 4,6 мільйона українців сьогодні гостро потребують даху над головою. Для багатьох із них модульні містечка стають єдиним шансом виїхати з тісних орендованих квартир чи колективних центрів. Проте за мебльованими будиночками ховається складне питання: стануть вони повноцінною частиною міст чи перетворяться на ізольовані острови для «чужих»? Ми дослідили досвід Південноукраїнська та Доманівки, дізналися про плани Первомайська та розпитали експертів, як не допустити сегрегації тих, хто вже одного разу втратив усе.

«Головне, щоб було де жити і щоб поруч були послуги для дитини. Але я не хочу, щоб нас селили окремо. Я не хочу жити в «гетто» для переселенців. Я хочу жити в громаді! Ви уявляєте, які можуть бути наслідки від того, коли всіх переселенців зібрати в одному місці. Мені навіть і думати про це страшно» , — говорить Олена Марусяк , переселенка з Олешків на Херсонщині.

Олена Марусяк, переселенка з Олешків на Херсонщині Автор: Наталія Клименко

Разом із родиною вона виїхала після початку повномасштабної війни. Уже кілька років жінка живе у Первомайську. Виховує дитину з інвалідністю. Олена стоїть на обліку як внутрішньо переміщена особа з 2022 року.

Сьогодні її родина живе у тісній квартирі разом зі свекрами. У невеликому помешканні шестеро людей, дві собаки і кіт. Для Олени питання житла — це не лише про квадратні метри. Її дитині потрібна реабілітація, доступ до медичних і соціальних послуг, школа і нормальна інфраструктура поруч.

Одним зі швидких варіантів вирішення цієї проблеми стали модульні містечка, які почали зводити ще у 2014 році для тих, хто виїжджав з Донецької та Луганської областей. З початком повномасштабного вторгнення проблема з житлом постала ще більш гостро, і у 2022 році модульні містечка з’явилися у регіонах, куди приїхала найбільша кількість переселенців: у Львові, згодом у Київській та Сумській областях. Перші модульні будинки на Миколаївщині почали збирати у 2023 році.

Локація як стратегія: чому Первомайськ обрав мікрорайон із готовими мережами

У Первомайську в мікрорайоні «Фрегат», по вулиці Данській , розпочалася активна фаза будівництва модульного містечка. Проєкт, який реалізується спільно з міжнародними донорами з Данії, передбачає встановлення 50 сучасних будиночків для внутрішньо переміщених осіб.

Автор: Галина Давидова

Вибір локації був не випадковим. За словами представників місцевої влади, ділянка на вул. Данській є комунальною власністю і має головну перевагу — готові інженерні мережі. Вода, каналізація та електроенергія вже поруч, що значно пришвидшує процес підключення.

Окрім технічних моментів, важливим був комфорт майбутніх мешканців. Інфраструктура тут «під рукою».

«Я міряв: за 5 хвилин я доходжу до спортзалу, за 10 хвилин — до п'ятої школи, до садочка взагалі за три хвилини можна дійти, а до базарчика — хвилин за 10-15, якщо йти, не поспішаючи» , — коментує Дмитро Малішевський , перший заступник міського голови Первомайська.

Це не просто «тимчасові коробки». Будиночки розміром 6×9 метрів приїдуть до Первомайська вже повністю мебльованими та готовими до життя.

Дмитро Малішевський, перший заступник міського голови Первомайська Автор: Галина Давидова

Під кожен будинок виділено 5 соток землі, тож мешканці зможуть облаштувати власні палісадники чи зони відпочинку. Замість високих парканів планується «зелена огорожа» та зони спільного відпочинку. Данія надає самі будинки та їх наповнення, а місто бере на себе благоустрій та підготовку фундаментів.

Критерії відбору та правовий статус: як працює бальна система донорів

Будинки матимуть статус тимчасового житла на період воєнного стану. Після перемоги вони ймовірно перейдуть у комунальну власність громади (проте це питання, як наголосив Дмитро Малішевський, ще не вирішене остаточно). Щоб потрапити до списку кандидатів на отримання, людина має бути офіційно зареєстрована як ВПО у Первомайську та стояти на обліку в органах місцевої влади. Розподіл, за словами першого заступника міського голови, здійснюватиме данська сторона за власною бальною методикою, що має забезпечити прозорість процесу .

Стандарти співжиття: від європейської моделі без парканів до правил медіації

Роботи на виділеній земельній ділянці тривають. У владі кажуть: перші мешканці зможуть заїхати у нові оселі вже цієї осені.

Проте залишається відкритим питання «культурного стикування». Європейська модель без парканів передбачає високий рівень самодисципліни та поваги до сусідів (наприклад, у питаннях утримання домашніх тварин).

Для побудови «здорового мікроклімату» у модульному містечку життєво необхідні зрозумілі правила співжиття та управління таким простором, вважає кандидатка соціологічних наук, доцентка Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара Олеся Гудзенко : «Важливу роль відіграє одразу кілька чинників:

• наявні чіткі, зрозумілі правила користування соціальним простором. Можливо, щоб це був/ла представник/ця від спільноти, який би організовував спільні івенти з приймаючою громадою;
• залучення фахівців з медіації для посередницької роботи між конфліктуючими сторонами. Інколи навіть дрібні непорозуміння можуть переростати у конфлікт;
• наявна просторова організація спільного публічного простору (зон відпочинку, спільних хабів, просторових локацій) будуть сприяти інтеграції;
• економічна інтеграція, можливість працювати і забезпечувати себе фінансово, тоді рівень напруги буде знижуватися» .

Доманівка vs Південноукраїнськ: два підходи до розв’язання житлової кризи

У Південноукраїнську вже працюють дві локації модульних будинків на бульварі Квітковому. Проєкт реалізували за підтримки швейцарських донорів («Допомога Україні — Швейцарія») та компанії Divario.

Одна з локацій розташована просто у центрі міста, неподалік міської ради. Тут проживають 9 родин ВПО. За словами Тетяни Тацієнко , начальниці управління економічного розвитку, вибір місця не випадковий і зумовлений передусім турботою про людей: «Більшість жителів — люди соціально не захищені, з інвалідністю, пенсіонери, а локації розташовані близько до соціальних служб. Також тут швидше і простіше підключити комунікації: воду і каналізацію, електропостачання. Якщо ж ставити модульне житло десь за містом, то треба тягнути туди усі комунікації» .

В одному з будиночків живе Ольга Кравець з Нової Каховки, їй 91 рік. У сусідньому будиночку — її донька Світлана Полуектова з чоловіком з Херсона. Ключі від будиночків отримали у квітні 2025 року. Люди загалом задоволені, кажуть — зручно, що житло у центрі міста: «Все у пішій доступності: бібліотека , магазини» . Але зізнаються, що сумують за дачею.

Поблизу другої локації зосереджені соціальні об'єкти: «Червоний хрест», соцзахист, пенсійний фонд, бібліотеки. Територія облаштована з урахуванням потреб маломобільних людей.

За словами Марії Дроздової , заступниці міського голови Південноукраїнська, спершу планували виділити ділянку за містом, проте донори надали стислі терміни для визначення локацій. Загалом донори налаштовані встановлювати модульні будинки у житловому масиві, де житло буде використовуватися та перебуватиме під наглядом громадськості — бо мали гіркий досвід, коли під час візиту побачили житло в занедбаному стані.

Якщо вибір місця, на думку жильців, вдалий, то реальна експлуатація виявила нюанси: усе працює на електриці. Це зручно влітку, але взимку рахунки за світло «кусаються», а під час вимкнень електрики стіни швидко вистигають. Попри наявність рекуператорів, мешканці іноді скаржаться на плісняву. Гучні звуки від каштанів, що падають на металеві дахи, стають тригером для людей, які пережили обстріли. Влада навіть розглядає варіант натягування захисних сіток над покрівлями.

У селищі міського типу Доманівка мікрорайон для внутрішньо переміщених осіб за підтримки Королівства Данія збудували за містом. Сьогодні тут вже зведено 8 будиночків, загалом планується 15. Мікрорайон, який місцеві вже встигли назвати «Маленьким Копенгагеном», став домом для родин із Херсонської, Донецької, Харківської та Дніпропетровської областей. Нині тут проживають 14 дітей.

Віктор Власюк, голова Доманівської ОТГ Автор: Наталія Клименко

За словами голови Доманівської селищної ради Віктора Власюка , локацію спеціально не обирали: «Вона була визначена ще раніше генеральним планом як територія під індивідуальну забудову. Водночас це місце зручне тим, що сюди можна швидко підвести всі комунікації і забезпечити під’їзд техніки» .

Сам мікрорайон розташований за кілька кілометрів від центру Доманівки, поруч з трасою та хвойним лісом. Тут уже сформувався окремий житловий простір: нові котеджі, приватні будинки, автобусна зупинка. За умовами партнерів, у містечку немає парканів. Натомість мешканці можуть користуватися землею для власних потреб. У планах — облаштування господарських споруд.

Життя переселенок у новому містечку налагодилося: попри віддаленість від центру, жінки цінують власний дах над головою після орендованих квартир. Питання логістики вирішили за допомогою шкільного автобуса для дітей та придбаних скутерів .

Дорослі адаптувалися до нових реалій і знайшли роботу, навіть якщо вона не за фахом. Хоча інколи доводилося стикатися з упередженим ставленням: «Було таке, коли в магазині чуєш: «О, ВПО, їм усе дають, а нам нічого» , жінки зазначають, що таких людей небагато і їм вже вдалося виробили до цього «імунітет». Ізольованими від громади себе не відчувають і попри всі складнощі відзначають підтримку громади, яка допомогла їм із речами на початку.

Проте, попри облаштований побут та нову роботу, вони не втрачають надії повернутися додому. «Додому дуже хочеться. Віримо, що ще повернемося» , — додає Олександра Вільйон.

Дитяча та сімейна психологиня Ірина Семенова наголошує, що наявність власного простору, навіть тимчасового, має колосальний вплив на ментальний стан людини.

«Це повертає відчуття контролю над життям, стабільності та гідності. Коли є своє місце, знижується рівень тривоги та з’являється можливість відновлювати внутрішні ресурси» , — пояснює фахівчиня. Особливо важливо це для дітей, які значно швидше адаптуються, маючи свій зрозумілий ритм і куточок.

Окремим позитивним фактором Ірина вважає проживання поруч людей із подібним досвідом: «У такому середовищі легше виникає взаєморозуміння та емпатія. Люди не відчувають себе «іншими», адже поруч ті, хто пережив схожі обставини» .

Ризики територіального розриву: як запобігти створенню закритих соціальних екосистем

Будівництво модульних містечок приховує серйозний соціальний ризик — сегрегацію. Коли оселі для переселенців зводять на околицях, вони з першого дня перетворюються з житла на психологічний паркан.

Вибір віддаленої ділянки часто виправдовують дешевизною землі, але в перспективі це може «законсервувати» статус біженця. Без спільних черг за кавою чи зустрічей на дитячих майданчиках переселенці залишаються для містян «тими людьми з того району», а громада для ВПО — чужою та непривітною.

Проблема не в самих модульних будиночках, а в тому, де саме їх будуватимуть, вважає Олеся Гудзенко: «Якщо такі містечка будують на околицях, без доступу до транспорту, до роботи, шкіл, медицини, то люди автоматично випадають із повсякденного життя громади. Додаємо сюди ситуацію, коли в одному місці концентруються лише ВПО з подібним соціальним становищем. Можна отримати середовище, яке замкнене саме на собі, ізольоване» .

Така територіальна відірваність заважає людям пустити коріння, саме тому наша героїня, вже первомайчанка Олена Марусяк так боїться опинитися в «ізоляції», прагнучи бути частиною спільноти, а не мешканкою окремого «об’єкта».

Економічна адаптація: професійна інтеграція як альтернатива соціальним виплатам

За даними міської влади, у Первомайську тільки зареєстрованих ВПО 5 300 осіб. Дах над головою для них — це лише основа. Тимчасове житло може затримати людей у громаді на певний час, але залишитися тут назавжди їх змусить лише можливість реалізувати себе та заробляти. За даними ЦЗ, сьогодні безпосередньо в Первомайську 48 вакансій. В районі (в старому значенні) 56 вакансій. Взагалі по Первомайському району (включно з новими одиницями) 65 вакансій (інформація на 24.03.2026).

Як зазначає Лілія Цибенко , керівниця Первомайської філії Миколаївського обласного центру зайнятості, підхід до працевлаштування є професійним, а не статусним: «Робота пропонується відповідно до професійного досвіду та освіти, а не відповідно до статусу особи. Інша справа, що за працевлаштування ВПО роботодавець може отримувати компенсацію» . За її словами, рівень оплати залежить від посади, але стартує від мінімальної заробітної плати.

Аналіз актуальних вакансій свідчить про значний запит на фахівців у різних сферах. Наприклад, Первомайська громада гостро потребує лікарів (сімейних та педіатрів), психологів, фахівців із соціальної роботи та супроводу ветеранів.

Зрештою, саме робоче місце перетворює переселенця на активного жителя громади, який стає частиною місцевої економіки та щоденного життя Первомайщини.

Уроки європейської урбаністики: чому змішана забудова ефективніша за монорайони

Урбаністика давно довела: середовище формує можливості. Теорія «ефекту сусідства», популяризована соціологом Вільямом Вілсоном, показує, що життя в бідних або ізольованих районах обмежує шанси людей — від роботи до здоров’я. Саме тому сучасна Європа відмовляється від монорайонів на користь змішаних, живих кварталів.

Досвід європейських країн у подоланні житлових криз доводить: модульні містечка — це лише «швидка допомога», тимчасовий прихисток. Справжнім викликом є не будівництво стін, а вибір місця, який визначить долю переселенців на роки вперед.

Україна сьогодні може врахувати критичні помилки Заходу. Про одну з таких ілюзій минулого розповідає старший секторальний економіст Європейського інвестиційного банку Гжегож Гайда :

«У 50-60-х роках Франція будувала великі масиви соціального житла на околицях міст, селячи там людей з подібним статусом — наприклад, працівників одного підприємства. Коли компанії стикалися з кризою і звільняли персонал, ці райони миттєво ставали епіцентрами безробіття, злочинності та заворушень» .

Цей історичний урок став основою сучасної житлової політики Європи: уникати створення закритих кварталів для однієї групи населення. Успішна інтеграція можлива лише тоді, коли нове житло стає частиною живої громади, а не окремим «об’єктом» за містом . Зрештою, тривалість перебування в модульному будинку залежить не від якості стін, а від того, чи зможе людина знайти роботу та стати «своїм» серед нових сусідів.

Нагадаємо: у Первомайську вже існує масштабний проєкт будівництва цілого житлового комплексу для ВПО на понад 1700 квартир, який міг би стати системним рішенням — не лише забезпечити людей житлом, а й сформувати новий міський простір із робочими місцями та інфраструктурою. Втім, попри готовність проєкту, його реалізація досі не почалася через відсутність фінансування.

Тетяна Кострикіна, Наталія Клименко, Юлія Савва, Галина Давидова спеціально для Гард.City

Публікація підготовлена редакцією у межах проєкту «Підтримка місцевих медіа для прозорого висвітлення процесів реконструкції», який реалізує Інститут регіональної преси та інформації (ІРМІ) за підтримки програми Європейського Союзу спільно з Данією, Німеччиною, Францією та Литвою «EU4Reconstruction». Зміст публікації є виключною відповідальністю редакції і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, ІРМІ та інших партнерів ініціативи.

Миколаївські