У Первомайську презентували збірку поезій Марії Воробйової «Лабіринтами осені»

15 травня 2026 р. 11:14

15 травня 2026 р. 11:14

У вишитому українському вбранні, з теплою усмішкою і книжкою в руках Марія Воробйова читала свої вірші так, ніби розмовляла з кожним у залі особисто. Про війну, про мову, про життя, яке минуло між роботою, родиною і любов’ю до слова.

14 травня у Первомайській міській бібліотеці відбулася презентація другої збірки поетеси «Лабіринтами осені». Ініціаторкою зустрічі стала керівниця літературного осередку «Зажинок» Антоніна Григоренко, яка також написала передмову до книги. На презентації побувала й журналістка Гард.City.

Лабіринтами збірки

До збірки увійшло 48 поезій: різножанрових, але дуже впізнаваних в українському світовідчутті. Тут вірші про мову, природу, людську долю, війну, пам’ять і просте повсякденне життя. Є й жартівливі поезії: легкі, життєві, сповнені народного гумору. Презентацію творчості та збірки поетеси спільно готували Антоніна Григоренко та Валентина Немченко. Вони не просто представили її життєвий шлях та книжку, а ніби провели гостей «лабіринтами» її життя та творчості. Уважно й тепло говорили про кожен тематичний мотив, про щирість поезій, любов авторки до України, мови й людей.

Антоніна Григоренко Автор: Наталія Клименко

— Ця презентація стала вже третьою літературною подією нашого осередку від початку року. Для нас це дуже важливо, бо фактично відроджується робота літературного об’єднання «Зажинок» . Ми продовжуємо наші традиції, збираємо твори для нового альманаху «Степове многоріччя», приходять місцеві поети, звучить сучасна українська поезія, — говорить Антоніна Григоренко.

За її словами, сьогодні особливо важливо створювати простір, де люди можуть говорити про свої переживання через творчість.

— Людям, які переживають усе, що зараз відбувається, дуже важливо виговоритися через поезію, — додає вона.

«Я не слухала урок, а писала вірш»

Пані Марія пише ще зі шкільних років. Каже, що перший вірш народився просто на уроці географії у 17-й школі Первомайська.

— Я не слухала урок, а писала вірш. А потім учитель географії забрав мої записи, бо думав, що я якісь записочки хлопцям писала і почав читати перед класом. І яким було його здивування, що то були поезії. Мої одиниці по його предмету миттєво перетворилися в четвірки, — згадує вона з усмішкою.

Автор: Наталія Клименко

«Муза в робочій спецівці»

Поетеса розповідає: література завжди жила поруч із буденним життям. Багато років вона працювала ливарницею, приходила зі зміни й писала вірші.

— Одного разу мене просто з цеху покликали до начальника. Там стояв редактор однієї із газет. То був Дмитро Кремінь. Потім вийшла стаття «Муза в робочій спецівці», — пригадує Марія Воробйова.

Попри важку працю, любов до українського слова вона пронесла через усе життя. Співала у місцевих творчих колективах, писала поезії «для себе», друкувалася в газетах. А зараз, у зрілому віці, до неї прийшло читацьке визнання.

«Головна тема моїх віршів — війна і Україна»

Особливе місце у творчості поетеси сьогодні займає війна.

— Коли почалося повномасштабне вторгнення, було дуже страшно. Я ховалася, тікала з дому, потім поспішала назад дивитися, чи все ціле. І зараз головна тема моїх віршів — війна і Україна, — говорить вона.

Пані Марія читала свої твори наживо. У залі панувала особлива атмосфера — та, коли люди не просто слухають, а проживають сказане разом із автором.

Особливо емоційно прозвучав її вірш про хвилину мовчання.

— Коли вся Україна завмирає у пам’ять про загиблих — хіба можна бути байдужим? Це неможливо забути і неможливо пробачити, — говорить поетеса.

«Творчість теж має силу»

Авторка із онукою Автор: Наталія Клименко

Поруч із нею цього дня була й онучка Ірина, учениця 11 класу. Дівчина каже, що творчість бабусі для неї дуже близька, особливо вірші про війну.

— Я закінчую школу під час війни, проходила військову підготовку. Тому мені дуже відгукуються її поезії. Творчість теж має силу, бо ж вона може підтримувати людей і давати надію, — говорить Ірина.

«Це моє коріння, моя душа, моя Україна»

На презентації багато говорили і про українську ідентичність. Марія Воробйова прийшла у традиційному українському вбранні. Каже: це не просто святковий одяг .

— Це моє. Моє коріння, моя душа, моя Україна.

Цього дня звучали поезії пані Марії й у виконанні інших учасників зустрічі: проникливі, душевні, близькі кожному, хто переживає за Україну, пам’ятає своє коріння і вміє бачити красу в простому.

Миколаївські