Ці рани не загоїть час: поіменні історії дітей, яких Миколаївщина втратила через війну

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Ці рани не загоїть час: поіменні історії дітей, яких Миколаївщина втратила через війну

04 червня 2026 р. 18:08

04 червня 2026 р. 18:08

Четвертого червня Україна згадує найменших жертв російської агресії. Повномасштабна війна забрала на Миколаївщині життя 22 дітей. За даними Миколаївської обласної державної адміністрації, найбільше втрат область зазнала у 2022 році. Тоді загинуло сімнадцятеро дітей. У 2023 році війна забрала трьох, а у 2024 та 2026 роках – ще по одній дитині. За цими цифрами стоять долі, які обірвалися занадто рано. Згадаємо історії кожного маленького янгола, який став жертвою ворожих обстрілів та мін.

Сестри загинули разом у селі Мішково-Погорілове. Ворожий снаряд вибухнув прямо біля їхнього дому, коли дівчатка з мамою і ще однією сестрою були поруч. Віру згадують як чуйну дівчину, яка завжди дбала про молодших. Трирічна Аріна була слухняною помічницею, розрадою для мами та маленькою художницею.

Фото: Миколаївська обласна державна адміністрація Ці рани не загоїть час: поіменні історії дітей, яких Миколаївщина втратила через війну

Хлопчик разом із дядьком поїхав на тракторі, щоб витягнути автомобіль. У селі Рибаківка трактор підірвався на міні. Артем був доброзичливим, чуйним та гарним помічником.

Дівчина навчалася на третьому курсі Миколаївського ліцею будівництва та сфери послуг. Вона була творчою, яскравою та дуже любила маму й молодшого брата. Ліза загинула під час ракетного обстрілу житлового будинку в миколаївському мікрорайоні Балабанівка. Її батько зараз захищає Україну в лавах ЗСУ.

Хлопець намагався евакуюватися разом із родиною. Російські військові розстріляли їхній автомобіль між селами Тамарине та Павлівка. Леонід загинув разом із рідними. Для батьків він був надійною опорою.

Російський обстріл забрав життя всієї родини з трьох людей у дачному будинку в селі Костянтинівка. Маленького Олексія рідні пам'ятають як веселого, доброго мрійника та бабусину втіху.

Під час обстрілу села Михайло-Ларине хлопець опинився на вулиці. Він загинув від осколкових поранень. Друзі згадують його як усміхненого хлопця з великою душею, який захищав молодших, любив тварин і мріяв про власну сім'ю.

Хлопець їхав на передньому пасажирському сидінні автомобіля між селами Христофорівка і Добра Криниця. Машина наїхала на протитанкову міну. Віталій захоплювався ремонтом мотоциклів та автомобілів, любив фантазувати, але міна обірвала все в одну мить.

Родина дівчини намагалася врятуватися від окупації та втікала з Широківської громади. Під час ракетного обстрілу села Явкине Лідія загинула. Вона навчалася в Миколаївському фаховому коледжі економіки та харчових технологій, була чудовим кулінаром і завжди поспішала на допомогу іншим.

О четвертій ранку російський снаряд влучив у підвал будинку в селі Велике Артакове, де ховалася родина. Загинули всі. Софійку згадують як щиру та веселу дівчинку, яка любила допомагати бабусі по господарству.

Три дружні сестрички перебували в окупації в селі Новопетрівка. Вони загинули разом під час ворожого обстрілу, так і не здійснивши свої мрії про мирне майбутнє.

Життя дівчинки обірвалося в Очакові, коли російська ракета влучила в житловий будинок. Єва вивчала англійську мову, дуже любила малювати й мріяла вирости схожою на свою маму.

Хлопчик ріс у багатодітній родині в селі Висунськ, був чесним і турботливим. Під час обстрілу з РСЗВ Олександр грався на подвір'ї з братом і сестрою. Інші діти встигли забігти до хати, а він – ні. Хлопчика вбило осколком. Пам'ятник дитині встановили за кошти небайдужих односельців.

Маленький Сергійко грався з батьком та сестрою Єлизаветою на майданчику в Снігурівці, коли розпочався обстріл. Дівчинка отримала поранення, а Сергій разом із татом загинули. Хлопчика згадують як привітного промінчика, який хотів радіти кожному дню.

Російська ракета зруйнувала квартиру в Миколаєві, де жив хлопчик. Артема дістали з-під завалів, але він помер у лікарні від політравми та синдрому довготривалого здавлення. Він дуже добре навчався, мав чудову пам'ять і був нагороджений похвальним листом МОН України.

Серце трирічного хлопчика не витримало психологічної травми після вибухів в Очакові. Він помер у лікарні наступного дня від легенево-серцевої недостатності. Ростислав дуже любив книжки про пожежників і казав, що коли виросте, теж буде рятувати місто від пожеж.

На Великдень Вячеслав разом із подругою йшов до церкви у селі Павлівка. Коли почався обстріл, вони намагалися сховатися біля школи. Там хлопець отримав смертельне поранення. Його пам'ятають як скромного, ввічливого та цілеспрямованого юнака.

Ворожа ракета вдарила по житловому кварталу Миколаєва та забрала життя підлітка. Кіріл займався народними танцями в колективі «Український сувенір», був креативним, творчим і брав участь у багатьох мистецьких конкурсах.

Хлопець навчався у 8 класі Новопетрівського ліцею, був активним і добре вчився. У жовтні 2023 року, перебуваючи за межами рідного села Новопетрівка, підірвався на міні.

Уламки російського безпілотника впали на місце відпочинку в селі Пересадівка. Анастасія отримала тяжкі осколкові поранення, медики не змогли її врятувати. Дівчинка була всебічно талановитою: перемагала у змаганнях з баскетболу й волейболу, гарно танцювала та виступала на конкурсах поезії.