Затока-2026: чому люди приїздять відпочити, а місцеві залишаються тут попри небезпеку

15 червня 2026 р. 14:41

15 червня 2026 р. 14:41

У Затоці на Одещині, попри щоденні повітряні атаки рф та попередження про мінну небезпеку, люди продовжують приходити на пляжі, засмагати й заходити у море. У громаді кажуть: відпочивальників не зупиняють ані таблички про замінування узбережжя, ані застереження про загрозу для життя. Як після повномасштабного вторгнення живе популярний в Україні курорт та чому люди продовжують приїздити сюди попри небезпеку, дізналася журналістка Гард.City.

Відпочинок у Затоці: від 2021 до 2026

У 2021 році Гард.City публікував великий репортаж з курортного селища Затока на Одещині. Чисте море, піщані пляжі: щороку тут відпочивали мільйони людей. Після повномасштабного вторгнення все змінилося. Якщо у 2021-му Затока прийняла 5 мільйонів відпочивальників, то після початку великої війни потік туристів майже припинився.

На узбережжі Затоки Автор: Юлія Савва

Узбережжя Одещини щодня опиняється під російськими обстрілами. У червні 2026-го двоє людей дістали поранення внаслідок атаки КАБами. А через міни з 2022 по серпень 2025 року, за даними ОВА, тут загинуло 9 людей.

Шматок крила від шахеда на узбережжі Затоки Автор: Юлія Савва

Однак люди продовжують приїздити. Хоча більшість баз відпочинку зачинені, а декотрі розбиті російськими обстрілами, деякі місцеві все одно залишаються та продовжують працювати. Чому? Журналістка дізналася у людей, що приводить їх в Затоку та що тримає тут.

На вулицях Затоки. Червень 2026 Автор: Юлія Савва

Чому люди приїздять у Затоку

Усім нечисленним відпочивальникам, які зустрілися, ставила одне запитання: «Чому приїздите в Затоку попри небезпеку?»

• Кияни Наталя та Сергій кажуть про обстріли: « У нас в Києві те ж саме. А тут хоча б є Море, яке лікує все, в тому числі й ментальне здоров’я ». Вони відпочивали в Затоці кілька років поспіль до повномасштабного вторгнення. Після початку великої війни довго вагалися, чи їхати, врешті обрали готель в сусідньому Кароліно-Бугазі, де є басейн з морською водою: так все ж безпечніше, ніж купатися у відкритому морі.
• Пан із Франківська (котрий переїхав туди з Донецька), говорить, що Затока приваблює тим, що тут мало людей, порівняно з Одесою, чистіше море і пляжі, а оскільки відпочиває тут з дитинства, то й продовжує приїздити нині.
• Пан Микола також каже про чисте море і пісок, які заряджають гормонами щастя, вітаміном D та енергією, якої вистачить на 20 років вперед. Його бабуся додає: « Ми дуже любимо Затоку. І не боїмося. Все буде Україна! »
• Первомайці Ігор та Наталія розповідають, що відпочивали на Одещині кілька років поспіль. Чи боялися? «Ні, — усміхаються, бо неподалік від бази саме працювало ППО. — Тож ми під захистом ».

Ілюзія безпеки: обстріли й міни несуть загрозу

Військові ж кажуть, що у людей складається лиш ілюзія безпеки. ППО дійсно знешкоджує більшість повітряних цілей, тож люди переважно й не знають, що на них летів, приміром, реактивний шахед чи якийсь інший російський «подарунок». Проте деякі цілі досягають берега, і тоді під ударом опиняється цивільна інфраструктура. У Затоці можна побачити багато потрощених баз відпочинку: будинки без дахів, з вибитими вікнами, понівеченими конструкціями.

У середині червня 2026-го, після чергового обстрілу узбережжя Одещини армією рф, ворожа ракета влучила у приватний сектор. Спалахнули три житлові будинки, ще три пошкоджені, двоє людей отримали осколкові поранення. Про це пише Сергій Братчук.

У сусідньому Кароліно-Бугазі на пляжі встановили таблички з попередженням про мінну небезпеку.

Чому місцеві продовжують працювати в Затоці

Попри це, поодинокі бази відпочинку, ті, котрі вціліли і де є електрика, наважуються відкрити сезон. Що тримає місцевих тут? Пані Лариса, кухарка однієї з їдалень, каже, що працює тут 15 років. У сімейну справу вкладено багато праці — її та чоловіка, який помер 4 роки тому. Після початку повномасштабки Лариса виїхала за кордон, у Чехію, де працювала в місцевих ресторанах і готелі. Робота важка: на одній до 16 годин на ногах, на іншій роботодавець відмовлявся платити гроші. Жити за кордоном не змогла: повернулася в Україну.

« Стріляють, плачу, тиск піднімається... Але чекаю ось цих двох місяців, щоб жити потім цілий рік. Боюся, але беру себе в руки. Працюю заради онуків », — каже Лариса.

Їдальня Автор: Юлія Савва

Місцеві сподіваються заробити щось за сезон, адже ці 2-3 місяці годують цілий рік. росія забрала в українців Затоки можливість нормально жити і працювати: те, чим вони жили, у що вкладали ресурси, стоїть потрощене, занедбане, покинуте. Літні будинки з вибитими вікнами дивляться пустими віконницями на море.

На вулицях іржавіють залізні «їжаки» та колючий дріт, а на стовпах досі можна прочитати потріпані негодами оголошення ще з тих часів, що запрошують до Затоки (зверніть увагу, російською мовою).

Оголошення Автор: Юлія Савва

На старих вивісках можна бачити чимало російськомовних написів: назви баз відпочинку, вулиць, меню ресторанів чи кафе. На тлі ілюстрації до того, що приносить так званий «руській мир» — руйнацію та запустіння туди, де вирувало життя, ці написи мають особливо промовистий вигляд.

Море в Затоці тепер виносить на пісок не тільки красиві мушлі, а ще й уламки шахедів. Попри все, Затока живе, хоча і вчверть сили. На вулицях квітнуть троянди, а на березі шумить прибій.

Ті, хто залишається тут, чекають на сезон, на людей та на перемогу України.

На березі Автор: Юлія Савва

Миколаївські