«Після онкології вони повернули мені радість»: як бентамки змінили життя жительки Первомайщини

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

02 липня 2026 р. 15:28

02 липня 2026 р. 15:28

Іноді найцікавіші журналістські історії починаються зовсім випадково. Цього разу — зі світлини яскравого півника у фейсбуці. Звичайне, на перший погляд, оголошення про продаж птаха привело до знайомства з Оленою Наливайською, яка розповіла, як маленькі декоративні птахи допомогли їй пережити один із найважчих періодів життя.

Чесно зізнаюся: я не люблю курей. І на це маю свої причини. Саме тому навряд чи звернула б увагу на оголошення про продаж півника, якби не відчула, що за ним щось приховується особливе. Я написала авторці допису — пані Олені Наливайській. Вона одразу відгукнулася, розповівши справжню життєву історію. Тепер ділюся нею з вами.

Олена Наливайська Автор: Юлія Савва

«Я побачила їх і відразу закохалася»

Три роки тому життя пані Олени різко змінилося.

— Три роки тому у мене виявили онкологію. Слава Богу, мене прооперували, усе обійшлося, потім була хіміотерапія. Саме тоді однокласниця запропонувала купити півника з курочкою. Як тільки я їх побачила — відразу закохалася. До цього я ніколи не тримала ніякої живності, окрім котика і собачки. Діти були категорично проти, а я навіть розплакалася. Так мені захотілося їх залишити, — згадує вона.

Автор: Юлія Савва «Після онкології вони повернули мені радість»: як бентамки змінили життя жительки Первомайщини

Жінка усміхається: тоді й сама не розуміла, чому так емоційно відреагувала. Лише згодом усвідомила, що ці маленькі птахи стали для неї набагато більшим, ніж просто домашні улюбленці:

— Вони виявилися для мене величезною психологічною підтримкою. Я можу по пів години сидіти й просто спостерігати за ними. Це так заспокоює. Після всього пережитого мені цього дуже не вистачало.

Так у її господарстві оселилися алтайські бентамки — декоративна порода курей, яка підкорює не лише своєю красою, а й характером.

Від однієї пари — до великої пташиної родини

Минуло три роки. Сьогодні у подвір’ї пані Олени вже шість дорослих птахів і тринадцять курчат:

— Це вже третій виводок. Вони настільки цікаві, що захотілося трохи їх розводити. Але зараз через непорозуміння із сусідкою доводиться продавати найспівучішого півника. Саме тому й з'явилося оголошення у фейсбуці.

Жінка каже, що розлучатися з ним шкода, але сподівається знайти для нього добрих господарів.

«Це справжні сім'янини»

Алтайські бентамки виявилися зовсім не такими, як їх часто уявляють:

— Вони дуже невибагливі й витривалі. Найголовніше — щоб лапки були сухими, бо вони мають такі собі «чобітки» з пір'ячка. Якщо намокнуть, можуть захворіти. А так за три роки я жодного разу не мала з ними проблем.

Годувати їх теж нескладно:

— Я купую пшеницю, ще беру подрібнену пшеницю з кукурудзою. У них маленький стравохід, тому корм має бути дрібнішим.

Але найбільше господиню захоплює їхній характер:

— Вони дуже швидко звикають до людей. Треба з ними розмовляти — і вони тобі по-своєму відповідають, кокочуть. Дуже люблять спілкування.

Спостерігати за життям цих птахів, зізнається пані Олена, можна годинами:

— У мене три курочки й три півники. Вони самі поділилися на три сім'ї. Кожна мала свою територію, і між собою вони жили дуже мирно.

Особливо її вразила поведінка півників:

— Півник живе разом із курочкою та курчатами. Він так само, як і мама-квочка, доглядає малечу: кличе їсти, показує, де вода, захищає їх. Це справжня сім'я.

Не менш турботливими є й курочки:

— Квочка сидить на яйцях до останнього курчатка. Потім дуже довго водить малих за собою і не залишає їх.

Пані Олена зізнається: за три роки її декоративні улюбленці стали справжніми членами родини. І, як годиться, кожен має не лише свій характер, а й власне ім'я.

— У кожного з них є ім'я. Є у нас півень Лоло — маленьким курчатком він був дуже схожий на пінгвіна, тож онучка так його й назвала. Найстарший — Петюра. Він справжній господар двору. Є курочка Кура, чубата Чубатурочка, Петюнька, а ще маленький півник Мотя, — розповідає жінка.

Каже, за роки спільного життя вона навчилася впізнавати своїх улюбленців не лише за зовнішністю, а й за поведінкою. У кожного — свої звички, свої улюблені місця для прогулянок і навіть свій характер. Саме тому спостерігати за ними, зізнається пані Олена, ніколи не набридає.

Іноді щастя має крила

Кажуть, кожен знаходить щось своє, що допомагає пережити важкі часи. Для пані Олени ними стали маленькі алтайські бентамки. Вони не вміють говорити, але щодня дарують те, чого так часто бракує людям, — спокій, тепло і відчуття, що життя, попри всі випробування, триває.

Цікаво знати: чим особливі алтайські бентамки

Алтайська бентамка — декоративна порода курей, відома ефектною зовнішністю, лагідним характером і невибагливістю. Назва «бентамка» походить від індонезійського порту Бантам, звідки в Європу колись привозили карликових курей. Пізніше на Алтаї селекціонери вивели породу, яку нині знають як алтайську бентамку.

Цих птахів легко впізнати за пухнастими лапками, схожими на маленькі «чобітки». Попри декоративність, бентамки добре пристосовуються до різних умов, рідко хворіють і споживають небагато корму.

Порода відома сильним батьківським інстинктом. Курочки дбайливо висиджують і виховують потомство, а півники охороняють сім'ю, кличуть до корму та допомагають доглядати за курчатами. Власники також відзначають, що бентамки швидко звикають до людей, люблять увагу й охоче «спілкуються» тихим кокотінням.