«Життєствердний сюрромантизм»: Тетяна Лавська привезла до Первомайська авторську програму

19 липня 2026 р. 09:30

19 липня 2026 р. 09:30

18 липня у Первомайську, в «Пивниці», відбувся благодійний концерт української артистки Тетяни Лавської. Співачка, акторка, режисерка, сценаристка та психологиня нині подорожує Україною з авторською програмою «Життєствердний сюрромантизм», збираючи кошти на підтримку військовослужбовців 15-го окремого полку морської піхоти, які боронять Україну на Херсонському напрямку. Перед концертом Тетяна Лавська поспілкувалася з журналісткою Гард.City про творчість, війну, силу українців і про те, як мистецтво сьогодні допомагає наближати перемогу.

Суботній вечір у «Пивниці» видався не вельми велелюдним, зате напрочуд теплим і щирим. У залі зібралися переважно друзі хабу, постійні відвідувачі та люди, які добре знають і підтримують його атмосферу. Відкриваючи концерт, господиня закладу Ольга Мурза усміхнулася: з Тетяною Лавською вони знайомі лише кілька годин, але вже зрозуміли, що мають багато спільного. Любов до творчості, музики, пісень, котів і, найголовніше, — до України. «Такі люди одразу стають своїми», — сказала вона.

Ольга Мурза Автор: Наталія Клименко

Для Тетяни Лавської це був перший виступ у Первомайську. Напередодні артистка дала благодійний концерт у сусідній Мигії, а вже наступного дня привезла до нашого міста авторську програму. Цього вечора у «Пивниці» звучали не лише пісні й особисті історії, а й слова вдячності та підтримки українським захисникам, заради яких триває її благодійний тур.

«Я зрозуміла: можу допомогти тим, що вмію найкраще»

— Розкажіть, як народився цей благодійний тур?

— Усе почалося дуже просто. Я телефонувала друзям, знайомим, вони передавали мої контакти далі. Так поступово й сформувався цей тур. Сьогодні я їжджу Україною з благодійними концертами, щоб зібрати кошти для 15-го окремого полку морської піхоти. Для мене це особиста історія: я родом із Херсона, а хлопці воюють саме на Херсонському напрямку. Одного дня друг просто сказав: «Таню, треба допомогти». Я на хвилину замислилася: що я вмію найкраще? Співати. Значить, саме цим і маю допомагати. Так народився благодійний концертний тур. За останні місяці я вже виступала в Ірпені, Бучі, Борисполі, Києві, двічі у Миколаєві, Новій Одесі, Добрій Криниці, Мигії. Тепер приїхала до Первомайська, а далі знову вирушаю до Миколаєва. Фактично постійно перебуваю в дорозі. Збір триває вже понад два місяці. Закрити його поки що не вдалося, бо люди теж втомилися від постійних зборів. Але ми не зупиняємося. Головне — рухатися вперед.

Тетяна Лавська Автор: Наталія Клименко

«Флейту я взяла після смерті тітки»

— Коли музика стала частиною вашого життя?

— Дуже рано. Я почала співати ще у п'ять років. Це наша родинна історія. Моя тітка співала й грала на флейті. Коли мені було шість років і її не стало, я взяла до рук її флейту й сказала: «Я буду вчитися». Так почався мій творчий шлях. До дванадцяти років навчалася грі на флейті, потім прийшли вокал, сцена і перші виступи. Відтоді музика стала невід'ємною частиною мого життя. Паралельно з навчанням у Херсонському державному університеті я співала в професійній капелі. Наш ректор Олег Мішуков підтримував талановиту молодь, тому ми багато гастролювали Україною й навіть виступали у Палаці «Україна». Я отримувала творчу стипендію, і це дуже мотивувало.

«Психологія пояснює людину, а мистецтво допомагає її відчути»

— Ви співачка, акторка, режисерка, психологиня. Як усе це поєднується?

— Насправді все взаємопов'язане. Моя перша освіта — магістр психології. Потім були психодрама, групова психотерапія, акторська школа на сцені Миколаївського театру, режисура й кінопродюсування. Сьогодні я вже сама продюсую свої роботи. Зняла три фільми. Один із них увійшов до програм міжнародних кінофестивалів, зокрема Little Venice Film Festival у Лондоні та жіночого кінофестивалю в Нігерії. На концерті звучатиме пісня, яка стала саундтреком до мого короткометражного фільму «Внутрішній Ма». Я люблю дивитися на життя очима психолога. Саме тому мої пісні, сценарії й фільми народжуються зі спостережень за людьми.

«Життєствердний сюрромантизм» — про світло навіть тоді, коли темно

— Яку програму ви привезли до Первомайська?

— Вона називається «Життєствердний сюрромантизм». У ній є ніжність, біль, любов, гумор, світло і дуже багато життя. Навіть у найтемніші часи людина має пам'ятати, заради чого живе.

«На другому вибуху я вже будила подругу»

— Повномасштабне вторгнення ви зустріли в Миколаєві.

— Так. І пам'ятаю той ранок до дрібниць.

Я тоді майже три місяці не могла ходити через защемлення сідничного нерва й жила у знайомої неподалік Кульбакінського аеродрому. Близько четвертої ранку пролунали перші вибухи. На другому я вже будила подругу й сказала: «Так, ходжу чи не ходжу — треба хоча б голову помити». Так по-жіночому. Ніхто тоді ще не знав, що буде далі. Я навіть нормально пересуватися не могла, тому жила одним днем.

«Я поїхала до Лондона, але зрозуміла, що хочу знімати кіно вдома»

— Як склалося ваше життя після цього?

— Коли змогла підвестися на ноги, отримала британську візу й виїхала до Лондона, де прожила майже два роки. Там написала сценарій трилогії казок для підлітків, переклала його британською англійською й почала готувати міжнародний кінопроєкт. Але зрештою зрозуміла: хочу створювати кіно саме в Україні. Тому повернулася. Уже тут ми зняли короткометражний фільм «Внутрішній Ма» — дуже особисту історію про внутрішню дитину, насильство і шлях до себе.

Тетяна Лавська у Первомайську Автор: Наталія Клименко

«Україна для мене — мати, любов і життя»

— Якщо описати Україну трьома словами?

— Мати. Любов. Життя.

— Ви багато подорожували. Що іноземці говорять про українців?

— Спочатку вони нас жаліли. Потім дивувалися, чому ми не здаємося, а згодом зрозуміли: справа не у впертості, а у свободі. Саме її вони почали в нас поважати.

«Мрію показати світові українські каньйони й водоспади»

— Де ще хочете побувати?

— Планета величезна. Хочу побачити Нову Зеландію, Австралію, Китай. Але ще більше хочу подорожувати Україною. У нас неймовірні каньйони, печери, водоспади, місця, про які світ майже нічого не знає. Я вже склала маршрут, тому що хочу знімати кіно саме на українських локаціях.

«Сила починається не з віри, а зі знання»

— Що допомагає не опускати руки?

— Я не дуже люблю слово «віра». Вона може похитнутися. Натомість має бути знання. У нашому ДНК закладене дуже глибоке знання про те, хто ми є. Ми маємо пам'ятати, що українці сильні. Коли людина це знає, її вже дуже важко зламати.

Автор: Наталія Клименко

«Тримаймо стрій»

— Що побажаєте українцям?

— Насамперед, миру.

Хочу, щоб усі наші захисники й захисниці повернулися додому живими. Ми незламні. І саме в цьому наша сила. Тримаймося. Тримаймо стрій.

Після концерту слухачі ще довго не розходилися. Дякували Тетяні Лавській за щирість, спілкування й музику, а також долучалися донатами на підтримку українських морських піхотинців. Та, мабуть, найбільше запам'яталася особлива атмосфера цього вечора. Між артисткою і глядачами не було дистанції: Тетяна жартувала, ділилася особистими історіями, легко вступала у розмову із залом, а присутні охоче підспівували авторські пісні. Так концерт став теплою зустріччю однодумців, де кожен був частиною спільної історії: історії про творчість, підтримку і віру в Україну.

Миколаївські