«Дев’ять поверхів без права на вихід»: що сталося з ліфтом на Гетьмана Мазепи у Первомайську

20 серпня 2026 р. 09:48

20 серпня 2026 р. 09:48

У будинку №112 на вулиці Гетьмана Мазепи майже 30 років не працює ліфт. Серед мешканців — люди з інвалідністю, люди після інсультів та родини, які доглядають за лежачими хворими. Для багатьох із них сходи давно перестали бути просто незручністю. Від старого ліфтового обладнання залишилися шахта та кабіни, а куди поділося решта і чи можна повернути підйомник — мешканці намагаються з’ясувати роками. Що сьогодні потрібно для нового ліфта і хто має зробити перший крок? Розбиралася журналістка Гард.City.

Для когось — дев’ять поверхів. Для когось — шлях, який уже не подолати

Зранку у дворі будинку збираються мешканці. Більшість із них живе тут десятиліттями. Вони пам’ятають будинок ще молодим і себе такими ж. Тепер усе інакше.

Колись сходи були просто сходами, всього кілька прольотів до своєї квартири. Тепер для багатьох мешканців кожен поверх має свою ціну. Вік і хвороби зробили те, що колись здавалося звичайною частиною побуту, щоденним випробуванням. Без ліфта хтось змушений щоразу просити допомоги, щоб вийти з дому, а хтось майже зовсім не залишає квартиру.

Любов Соколова Автор: Наталія Клименко

Любов Соколова живе на шостому поверсі. У її родині — двоє людей з інвалідністю: донька та чоловік, який багато років прикутий до ліжка. Кожен вихід із дому для них перетворюється на окрему важку пригоду.

— Це суцільна каторга. Все потрібно занести нагору, винести вниз. Чоловіка самостійно спустити неможливо. Якщо потрібно до лікарні — шукаємо людей, які допоможуть винести його сходами, — розповідає жінка.

Любов пригадує, що коли будинок лише заселяли, ліфт тут був і працював.

— Ми ним користувалися. Так, він інколи ламався. Я навіть сама не раз застрягала всередині й чекала, поки ліфтер відкриє двері. Але одного дня ліфт просто зник.

Відтоді мешканці не раз зверталися до влади, сподіваючись повернути підйомник:

— Нам обіцяли, що після тендеру питання вирішать. Але нічого не змінилося. За цей час люди постаріли. Багато наших сусідів після переломів чи тяжких хвороб роками не могли вийти з квартири. Дехто так і помер, майже не побачивши вулиці.

Сама Любов теж уже має проблеми зі здоров’ям:

— У мене вдома двоє людей з інвалідністю. Чоловік після двох операцій ледве ходить, донька має інвалідність із дитинства. Я вже сама ледве підіймаюся сходами. Коліна болять, але іншого виходу немає.

Олена Ємець та її чоловік Олександр Тарасенко крайні праворуч Автор: Наталія Клименко

Для Олени Ємець ці сходи означають майже повну ізоляцію. Жінка пересувається за допомогою ходунків.

— Я не можу просто вийти на вулицю. Не можу подихати свіжим повітрям, не можу самостійно поїхати до лікаря чи просто прогулятися. Фактично живу між чотирма стінами.

Її чоловік Олександр Тарасенко після інсульту також важко долає сходи:

— Вийти можна лише тоді, коли знайдуться люди, які допоможуть. Але ж не будеш щоразу когось просити.

Алла Ткаченко Автор: Наталія Клименко

Алла Ткаченко проживає в цьому будинку практично від початку його забудови. Пам’ятає навіть день, коли почалися «ліфтові» проблеми:

— Це сталося 26 грудня 1996 року. Ми повернулися додому, а ліфт уже не працював. Відтоді він жодного разу не запускався. Цього року буде вже майже тридцять років.

За її словами, від старого ліфтового обладнання практично нічого не залишилося:

— Люди говорять про ремонт ліфта, але ремонтувати вже нічого. Якщо піднятися в машинне відділення, там порожньо. Спочатку забрали головні двигуни, потім поступово зникло й інше обладнання. Залишилися лише шахти та кабіни, які досі висять між поверхами.

Ірина Дмитренко Автор: Наталія Клименко

Кілька років тому мешканці, за словами Ірини, навіть отримали надію на відновлення.

— Нам казали, що місто готове профінансувати 70% вартості відновлення, а ще 30% мають зібрати мешканці. Але потім пояснили: спочатку створіть ОСББ, і лише тоді можна буде говорити про фінансування, — говорить виконуюча обов’язки керуючої будинком Ірина Дмитренко.

Та створити ОСББ у будинку непросто, говорять мешканці:

— Половина квартир стоїть порожня. Люди давно виїхали або померли. Зібрати всіх власників і створити ОСББ практично нереально.

Попри це, люди не відмовляються від спроб знайти рішення. Олена Ємець нещодавно зверталася на урядову гарячу лінію. Там, за її словами, пояснили, що одним із варіантів може бути участь місцевої влади у фінансуванні та подальшому утриманні ліфта:

— Ми готові звертатися знову, бо іншого виходу просто не бачимо.

Павло Співак Автор: Наталія Клименко

Павло Співак живе на другому поверсі. Здавалося б, для нього проблема не така гостра, як для сусідів із верхніх поверхів. Але чоловік переконаний: ліфт потрібен усім.

— Коли ми отримували квартири, усі тягнули жереб. Я міг так само опинитися і на дев’ятому поверсі. Тому різниці для мене немає — ліфт потрібен усім. Уже майже 30 років його немає. За цей час нам неодноразово обіцяли вирішити проблему, але все залишилося лише на словах, — говорить він.

За словами Павла, мешканці зверталися до різних інстанцій — від депутатів і міської влади до Президента України:

— У відповідь постійно чули одне й те саме: коштів немає. Але ж проблема від цього нікуди не зникає.

Куди поділося обладнання

У відповіді міськради за 2016 рік йдеться, що станцію управління ліфтами в будинку розграбували Автор: Наталія Клименко

Якщо зазирнути в історію будинку, тут відкривається чимало цікавого. Спочатку його зводили як гуртожиток для працівників заводу «Фрегат», а квартири отримували молоді спеціалісти, які разом облаштовували будинок, допомагали з будівництвом і доводили його до ладу.

— Ми тут усі працювали на будівництві цього будинку, — пригадують люди.

Мешканці добре пам’ятають, що в дев’ятиповерхівці був ліфт і він працював. Пам’ятають, повторимося, навіть точну дату, коли він зупинився, — 26 грудня 1996 року. А от що сталося з обладнанням після цього, через майже 30 років з’ясувати вже непросто.

Кажуть, є кілька версій. Одні припускають, що обладнання могли демонтувати й використати для іншого кооперативного будинку, який тоді поспішали здати. Інші впевнені, що ліфт просто розібрали. Документів, які б підтверджували хоча б одну з цих версій, наразі немає.

Факт залишається простим: ліфт у будинку був, потім перестав працювати, а згодом значна частина його обладнання зникла. Сьогодні залишилися шахта та кабіни.

Тепер мешканців цікавить уже не тільки те, куди поділося старе обладнання. Важливіше інше — у якому стані ліфтова шахта, які документи на ліфтове господарство збереглися і чи можна встановити тут новий підйомник.

Хто відповідає за будинок?

Завод «Фрегат» передав будинок у комунальну власність міста. Як запевняє начальниця відділу розвитку та експлуатації житлового фонду й інженерної інфраструктури УЖКГ Людмила Солдатенкова, на момент передачі будинку ліфта в ньому вже не було.

Підтверджувальних документів чиновниця не надала, пояснивши, що знайти їх через стільки років навряд чи вдасться. Тож документально підтвердити, коли саме і за яких обставин будинок залишився без працюючого ліфта та обладнання, поки не вдалося.

Після передачі будинок опинився на балансі КП «Затишок». Саме у 2011 році знову почали шукати можливість відновити ліфт: зверталися до спеціалізованих організацій, намагалися виготовити технічну документацію та провести необхідні обстеження. Але до встановлення чи запуску ліфта справа так і не дійшла.

У розпорядженні редакції є копії двох договорів про управління цим будинком — 2018 та 2021 років.

Перший — договір №16/2018 — укладений із ТОВ «Еталонсервіс» (ЄДРПОУ 40219214). Додатковою угодою від 22 вересня 2021 року сторони погодили його дострокове припинення з 30 вересня.

А вже з 1 жовтня 2021 року набрав чинності інший договір — №08/01.10.21 — із ТОВ «Еталонсервіс+» (ЄДРПОУ 42893783).

— Ми отримали цей будинок лише на обслуговування. Компанія може виконувати ті роботи, які передбачені тарифом: ремонтувати покрівлю, міняти внутрішньобудинкові мережі, електропроводку, комплектуючі. Але встановлення чи капітальне відновлення ліфта не входить до наших повноважень, — пояснює енергетик підприємства та відповідальна особа за експлуатацію ліфтів ТОВ «Еталонсервіс» Наталія Латишева.

І справді, встановлення нового ліфта та його звичайне технічне обслуговування — різні речі. Але саме на етапі вивчення договорів виникло ще кілька запитань.

А що про ліфт написано в договорах?

Почнемо з договору 2018 року.

До нього додається перелік послуг із їхньою вартістю. Серед позицій є і «Технічне обслуговування ліфтів», і «Енергопостачання ліфтів». Однак навпроти цих рядків вартість не зазначена.

Це важлива деталь: сам факт наявності такого рядка ще не означає, що мешканці платили за технічне обслуговування ліфта. Із цього документа такої оплати встановити не можна.

Значно цікавіше виглядають документи 2021 року.

У самому договорі з ТОВ «Еталонсервіс+» зазначено, що до послуги з управління будинком входить, зокрема, утримання ліфтів. Управитель також зобов’язаний забезпечувати належне утримання спільного майна будинку та укладати з підрядниками необхідні договори на виконання окремих робіт і послуг.

Ще конкретніший додаток №4.

У переліку послуг там окремим пунктом прописане «Технічне обслуговування ліфтів», а під ним — «Забезпечення безперебійної роботи ліфту».

Поруч зазначено, що ця послуга мала надаватися згідно з договором із ТОВ «Престиж-Сервіс», а строк надання послуг — цілодобово, крім часу проведення ремонтних робіт.

Тобто в документах до договору 2021 року технічне обслуговування ліфта передбачене, а його виконавцем зазначене окреме підприємство — ТОВ «Престиж-Сервіс».

А далі починаються невідповідності.

До договору додається акт приймання-передачі технічної документації на будинок. За ним попередній управитель — ТОВ «Еталонсервіс» — передав документацію новому управителю, ТОВ «Еталонсервіс+».

У переліку є технічний паспорт будинку, зведений акт, поверховий план, експлікація, схема внутрішньобудинкових систем водопостачання та каналізації, схематичний план прилеглої території.

Паспорт ліфта в переліку переданих за цим актом документів не зазначений.

Є й інша деталь.

У додатку «Загальні відомості про будинок» зазначено, що будинок введений в експлуатацію у 1989 році, має дев’ять поверхів, чотири під’їзди та 122 квартири.

Але навпроти рядка «кількість ліфтів» даних немає. Не зазначена й кількість ліфтів, підключених до диспетчерських систем. Не заповнений і рядок про площу шахт та машинних відділень ліфтів.

Отже, маємо доволі дивну документальну картину.

В одному додатку до договору інформації про ліфт фактично немає. В іншому до цього самого договору прямо передбачене його технічне обслуговування та навіть зазначене підприємство, яке мало його здійснювати.

При цьому документ, який міг би пояснити, що саме мало обслуговувати ТОВ «Престиж-Сервіс», редакції отримати не вдалося.

Гард.City окремо звернувся до ТОВ «Еталонсервіс+» із проханням надати договір із ТОВ «Престиж-Сервіс», на який посилається додаток №4. В управителя пообіцяли його надати.

Однак у відповідь редакція отримала копію договору управління будинком — того самого, який уже був у розпорядженні мешканців та редакції. Договору між ТОВ «Еталонсервіс+» і ТОВ «Престиж-Сервіс» серед надісланих документів не було.

Тому наразі ми не можемо перевірити, чи був укладений такий договір, чи стосувався він саме ліфта будинку №112, у який період діяв, які саме роботи передбачав і на яких умовах вони мали виконуватися.

Цей документ варто письмово витребувати самим співвласникам будинку. Саме вони є стороною відносин з управителем і мають бути зацікавлені в тому, щоб розуміти, які послуги передбачалися для їхнього будинку, хто мав їх виконувати та за що фактично сплачувалися кошти.

Разом із копією договору варто попросити надати інформацію про те, чи входив будинок №112 до переліку об’єктів, які мало обслуговувати ТОВ «Престиж-Сервіс», а також акти виконаних робіт, якщо такі складалися.

Бо поки головні питання цієї частини історії залишаються відкритими: яка документація на ліфт існувала, де вона зараз, хто і що саме мав обслуговувати та чи передбачали платежі мешканців витрати, пов’язані з ліфтом.

Старий ліфт уже не відремонтувати

Після історії з документами ми пішли далі — з’ясовувати, що взагалі залишилося від старого ліфта і чи є сенс його відновлювати.

Світлана Малахова, яка працює адміністраторкою в ТОВ «Управляюча компанія “Престиж-Сервіс”», пояснює: сьогодні говорити про звичайний ремонт старого підйомника, найімовірніше, вже не доводиться.

— Тут уже не можна говорити про звичайний ремонт. Ще на початку 2000-х років складали дефектні відомості, і вже тоді обладнання було фактично розукомплектоване. За цей час нормативний строк експлуатації ліфта давно минув. Тому просто замінити якусь деталь і запустити його не вийде. Фактично йдеться про встановлення нового обладнання та приведення всього ліфтового господарства у відповідність до сучасних вимог безпеки. А це, звісно, дуже дорогий проєкт, адже мова йде не про один ремонтний елемент, а фактично про повне відновлення ліфта, — говорить вона.

І тут виникає логічне питання: хто має цим займатися і з чого мешканцям почати?

Документи на ліфт так і не знайшли

Рухаємося далі в історії будинку.

Як уже говорилося, з 2018 року управителем було ТОВ «Еталонсервіс», а з жовтня 2021-го — ТОВ «Еталонсервіс+». Це різні юридичні особи, однак між ними був цілком конкретний документальний зв’язок: перше підприємство передавало другому технічну документацію на будинок. Крім того, ці ТОВ зареєстровані за однією адресою.

Однак технічну документацію саме на ліфт редакції отримати не вдалося.

В обслуговуючій компанії кажуть, що документи мають бути в міській раді. У міській раді із цим питанням визначеності також немає.

Не знайшли необхідних документів і на заводі «Фрегат». Працівниця архіву пані Марія пояснює: свого часу при заводі працював власний ЖЕК, однак документи звідти до головного архіву підприємства не передавали.

Тож маємо ситуацію, коли ліфт у будинку точно був — мешканці пам’ятають, що ним користувалися, — але редакції не вдалося знайти документацію, яка сьогодні дала б повну картину його історії та технічного статусу.

А це означає, що перш ніж говорити про вартість нового ліфта, його монтаж чи можливість використання старої шахти, потрібно встановити стан самої шахти та машинного приміщення, з’ясувати, які документи на ліфтове господарство збереглися, і визначити, хто може виступити замовником подальших робіт.

Що робити мешканцям: радить адвокат

З чого починати мешканцям будинку №112, якщо вони хочуть повернути ліфт? Адвокат Андрій Руденко радить рухатися не від пошуку винних, а від конкретних кроків.

1. Усвідомити, що будинок — спільна справа співвласників.

Сходи, горища, підвали, допоміжні приміщення, ліфтова шахта, сміттєпровід та інші елементи спільного майна належать співвласникам будинку і потребують належного утримання.

Як нагадує адвокат, Цивільний кодекс України дуже лаконічно формулює цей принцип: «Власність зобов’язує».

2. З’ясувати правовий статус ліфтового господарства та документації.

Перш ніж говорити про новий ліфт, потрібно з’ясувати, кому юридично належить шахта та пов’язане з нею майно.

Для цього варто перевірити наявні документи, технічну документацію та архівні матеріали. Це важливо, адже від правового статусу майна залежатиме, хто зможе виступити замовником подальших робіт.

3. Провести сучасне технічне обстеження.

Старих дефектних актів недостатньо. Потрібне актуальне спеціалізоване обстеження.

Фахівці мають визначити стан ліфтової шахти, машинного приміщення, конструкцій та інших елементів, необхідних для встановлення ліфта.

4. Встановити, чи можна використати наявну шахту.

Після технічного обстеження має бути зрозуміло, чи придатна існуюча шахта для встановлення сучасного ліфта.

Якщо ні — потрібно визначити, чи можлива її реконструкція і яких саме робіт вона потребуватиме.

5. Розробити проєкт.

Якщо технічна можливість є, наступний крок — розроблення проєкту встановлення нового ліфта або реконструкції наявної інфраструктури.

Саме проєкт, а не припущення, має показати, що конкретно потрібно зробити в будинку.

6. Отримати кошторис.

І лише після обстеження та проєктування можна говорити про реальну вартість робіт.

Кошторис має дати відповідь на головне питання: скільки коштуватиме повернення ліфта в будинок №112.

Тому називати конкретну суму без актуального обстеження та проєкту, за словами адвоката, передчасно.

7. Створити ОСББ або визначити інший дієвий механізм управління будинком.

Андрій Руденко вважає створення ОСББ найпрактичнішим шляхом для самоорганізації співвласників.

Щоправда, ОСББ не вирішить проблему ліфта автоматично. Але дасть мешканцям можливість самим приймати рішення щодо поточних і капітальних ремонтів, контролювати документи та кошти, шукати фінансування і виступати організованою стороною у відносинах із підрядниками та владою.

ОСББ при цьому не є єдиним можливим варіантом. Співвласники можуть управляти будинком самостійно або обрати професійного управителя. Важливо, щоб механізм був дієвим і мешканці розуміли, хто приймає рішення та контролює їх виконання.

8. Шукати фінансування вже під конкретний проєкт.

Після того як буде визначено технічне рішення та його вартість, можна звертатися по фінансування.

Серед можливих джерел адвокат називає внески співвласників, міські програми співфінансування, міжнародні та благодійні програми. ОСББ також може шукати грантові можливості або інші механізми підтримки.

9. Бути готовими до співфінансування.

Відновлення ліфта — недешевий проєкт, тому розраховувати лише на одне джерело коштів не варто.

Адвокат згадує про можливі моделі співфінансування на кшталт 30/70 чи 10/90, залежно від спроможності громади та умов конкретної програми.

Частку співвласників можна формувати, зокрема, за рахунок цільових разових внесків. Але для початку все одно потрібні три речі: визначений замовник, технічне рішення і кошторис.

10. Звертатися до міської влади вже з конкретною пропозицією.

Замість загального прохання «повернути ліфт» мешканцям варто сформулювати конкретний перелік необхідних дій: провести технічне обстеження, встановити можливість реконструкції або встановлення нового ліфта, розробити проєкт і визначити його вартість.

Після цього з міською владою можна предметно говорити про участь громади у фінансуванні.

Що важливо розуміти

Місцева влада, депутати чи управляюча компанія не можуть просто «прийти й полагодити ліфт», якщо фактично йдеться вже не про звичайний ремонт, а про встановлення нового обладнання. Для цього потрібні замовник, технічне рішення, проєкт, кошторис та джерело фінансування.

Водночас, на думку Андрія Руденка, місцева влада може і повинна допомагати мешканцям із самоорганізацією та пошуком дієвого механізму вирішення проблеми.

Головне — зробити перший офіційний крок. З’ясувати стан шахти, витребувати наявні документи, провести технічне обстеження, визначити можливість встановлення нового ліфта, його орієнтовну вартість і того, хто буде замовником робіт.

Саме з цього, на думку адвоката, і може початися шлях від багаторічного очікування до реального відновлення ліфта.

Післямова

Практично три тижні журналістці знадобилося, щоб зібрати документи, поспілкуватися з мешканцями, з’ясувати позиції відповідальних служб і розібратися в юридичних та технічних нюансах історії з ліфтом.

Лише після того, як вдалося зібрати докупи всі ці обставини та отримати коментар адвоката, матеріал виходить до читача. Адже в історії, яка тягнеться майже 30 років, простих відповідей виявилося значно менше, ніж запитань.

Попри всі проблеми, мешканці не залишають свій будинок напризволяще. Стежать за під’їздами, підтримують порядок, власними силами намагаються зробити його доглянутим.

Але історія з ліфтом показала проблему іншого рівня. У редакції є два договори управління будинком — 2018 та 2021 років. В одному з документів є рядок про технічне обслуговування ліфтів, але без зазначеної вартості. У документах 2021 року технічне обслуговування ліфта вже прямо передбачене, а виконавцем зазначене ТОВ «Престиж-Сервіс». Водночас у загальних відомостях про будинок кількість ліфтів не зазначена, а в переліку переданої технічної документації немає паспорта ліфта.

Самого договору між ТОВ «Еталонсервіс+» та ТОВ «Престиж-Сервіс», який міг би пояснити цю частину історії, редакція так і не отримала.

Тому питання залишаються: де технічна документація на ліфт, що саме мало обслуговуватися за договором із підрядником, чи виконувалися такі роботи і чи були пов’язані з ними витрати у платежах мешканців.

Водночас мешканці тут не лише споживачі послуг управителя. Вони — співвласники будинку. І, можливо, один із перших практичних кроків для них зараз — самим витребувати документи, яких бракує, та повернутися до розмови про ОСББ.

Бо йдеться вже не лише про те, чи запрацює ліфт. Йдеться і про можливість самим контролювати, що відбувається з будинком, його документами та коштами.

Миколаївські