«Ми вже на другий день знали, що повернемося»: чеський гурт Čtvrt na smrt знову їде в Україну

24 серпня 2026 р. 07:34

24 серпня 2026 р. 07:34

Чеський гурт Čtvrt na smrt вдруге приїжджає в Україну. Цього разу музиканти знову виступатимуть для українців, зокрема для поранених військових і медиків у лікарнях, та привезуть допомогу, яку вдалося зібрати за підтримки слухачів у Чехії. Напередодні нового туру нам вдалося поспілкуватися з керівником гурту про повернення в Україну, зустрічі, які не забуваються, музику під час війни та про те, чому чехи - музиканти так активно підтримують українців.

Передмова

Ця історія народилася з листа до редакції від керівника чеського гурту Čtvrt na smrt напередодні їхнього нового приїзду в Україну. Музиканти самі запропонували дати інтерв’ю, щоб розповісти про майбутню поїздку, свою музику та допомогу українцям. Звісно, пройти повз таку пропозицію ми не могли.

Ми надіслали запитання і відповіді прийшли саме напередодні Дня Незалежності України. Знаєте, в цьому є певний символізм. У час, коли Україна виборює право бути вільною, люди з іншої країни самі шукають можливість приїхати сюди, грати для українців, допомагати лікарням і говорити про Україну у себе вдома.

Це була поїздка, яка надихає

— Ви вже бували в Україні раніше. Що змусило вас повернутися з гуртом знову — саме зараз, у серпні 2026 року?

— Коли ми були тут минулого року, вже на другий день знали, що повернемося. Ми також пообіцяли це деяким людям, з якими познайомилися під час туру. Серед них, наприклад, семирічна Софія, яку ми просто не могли підвести. А те, що наша поїздка припала саме на серпень, — скоріше збіг обставин.

— Що для вас особисто означає приїзд до України під час повномасштабної війни?

— Минулого року це був незабутній, неймовірно сильний досвід, який я ні з чим не можу порівняти. Пам’ятаю, як нервував перед кордоном або коли ми вперше почули сигнал повітряної тривоги.

Попри всі жахи війни, це насамперед надзвичайно надихаюча поїздка. Ми зустрічаємо тут рішучих, сильних і сміливих людей, слухаємо їхні історії. І поруч із ними наші буденні клопоти в Чехії виглядають неважливими дрібницями.

— Чи змінилося ваше сприйняття України після першої поїздки? Що найбільше змінилося у ваших очах?

— Ми приїхали сюди не на відпочинок, і, мабуть, саме тому мене найбільше здивувало, яка красива країна Україна. Львів та Івано-Франківськ — прекрасні, сучасні міста, і ми з радістю повертатимемося сюди після закінчення війни. Що стосується нашого сприйняття українського народу як сміливої та сильної нації, то наша перша поїздка лише утвердила нас у цьому.

Фото: NetwIN production

Поєднують музику і допомогу

— Ви приїжджаєте не просто з концертами, а з благодійною метою. Чому для вас важливо поєднувати музику і допомогу?

— Минулого року нас до України запросив Ернест Волтр з організації Koridor UA. Він має великий досвід, оскільки регулярно їздить сюди від самого початку вторгнення. Допомагав у лікарнях, привіз сюди сотні вікон у межах ініціативи «Вікна для України». Його пропозиція та весь концепт поїздки мали для нас сенс, тож ми одразу погодилися. Також у нас у Чехії є чудові шанувальники. За їхньої допомоги ми возимо матеріальну допомогу. Щоразу нам вдавалося збирати кілька десятків тисяч чеських крон, завдяки чому ми могли купувати обладнання, яке було потрібне саме на той момент.

— Чи є різниця між тим, як ви говорите про Україну в Чехії, і тим, що відчуваєте тут, безпосередньо спілкуючись з українцями?

— У цьому немає великої різниці. Переконання всього гурту в цьому питанні абсолютно чітке. Але коли ми тут, усе це набагато емоційніше, сильніше. Грати для поранених військових, персоналу лікарень та дітей, а після концертів слухати їхні історії — це те, чого ми не можемо пережити вдома.

— Що найбільше дивує ваших друзів і слухачів у Чехії, коли ви розповідаєте їм про свої поїздки в Україну?

— Це складне запитання. Ми живемо в соціальній бульбашці людей, які мають досить добре уявлення про те, що тут відбувається. А людей поза цією нашою бульбашкою ми не можемо переконати, навіть коли показуємо їм фото та відео. Наприклад, ми часто розповідаємо, як у лікарні в Івано-Франківську під час повітряної тривоги одноногий лучник натягнув тятиву і спокійно продовжив тренування зі стрільби. Для нас це був надзвичайно сильний досвід.

Фото: NetwIN production Автор: VojtechVlk

Про музику і сенси

— Чи змінилася ваша музика після початку повномасштабної війни? Чи вплинули події в Україні на ваші тексти, настрій або спосіб писати пісні?

— Я вважаю, що вже на нашому попередньому альбомі є кілька текстів, на які вплинув початок війни. Ця тема в деяких піснях з’являється неодноразово. Це не центральна тема, а лише одна з багатьох, які з’являються у наших піснях. У деяких композиціях ця тема виражена сильніше, у деяких її немає взагалі. Але безумовно є різниця — грати ці пісні вдома, у Чехії, а потім грати їх тут, в Україні. Це, звісно, набагато сильніше враження, тому що ми знаємо, що граємо для людей, які безпосередньо беруть участь у цій війні.

— Ваша назва Čtvrt na smrt , «Чверть до смерті», сьогодні звучить особливо символічно. Чи змінилося для вас значення цієї назви за останні роки?

— Цей сенс змінюється, тому що спочатку це означало, що людині двадцять років, а мені вже років п’ятнадцять як ні. Тож якимось чином він точно змінюється. Водночас тут, в Україні, ми відчуваємо, що ця назва якимось чином резонує серед місцевих, хоча вони, можливо, і не розуміють абсолютно точно, що вона означає.

— Ваші тексти часто поєднують серйозні теми та іронію. Наскільки гумор допомагає говорити про складні речі?

— Я вважаю, що так є у багатьох митців та авторів пісень. Це, безумовно, річ, яка дає людині творчу свободу. Водночас гумор допомагає написати текст на якусь серйознішу тему так, щоб він усе одно був трохи розважальним для слухача. Тож гумор та іронія, якщо це можливо, є бажаними у наших текстах.

— Чи народилася під час ваших поїздок в Україну якась історія, фраза або образ, який ви хотіли б одного дня перетворити на пісню?

— Так, я хотів і пробував, але мені це не вдалося. Це історія про дівчинку Софію, яка свій сьомий день народження провела у ванні, тому що на сусідні будинки падали дрони. Це настільки важка тема, що я працюю над нею вже майже рік, і поки що мені не вдалося перетворити її на пісню.

— Якою ви бачите різницю між чеською та українською публікою?

— Я вважаю, що це те, що ми не можемо порівняти, тому що перед українською та чеською публікою ми граємо в абсолютно інших декораціях і в іншій атмосфері. На це запитання я, мабуть, зможу правильно відповісти лише тоді, коли ця клята війна закінчиться.

— Чи є українські музиканти, яких ви слухаєте або з якими хотіли б зіграти разом?

— Я особисто не дуже. Проте у Львові ми зустріли багатьох талановитих музикантів. Ми граємо там у «Сонячній машині» (Slunečná mašina) — це репетиційні бази, куди ходить багато здібних музикантів. Але мої колеги, наприклад, слухають гурт JINJER.

Фото: NetwIN_production Автор: Lukáš_Vondra

Спогади, зустрічі й розмови

— Що ви забираєте із собою з кожної поїздки в Україну — окрім спогадів?

— Це подарунки переважно для мами, яка є великою прихильницею України. І, звісно ж, дві пачки «Parliament».

— Чи була під час попередніх візитів якась зустріч або розмова, яку ви досі пам’ятаєте?

— Їх справді дуже багато: чи то згадана Софія, чи люди з керівництва лікарні в Івано-Франківську, з якими ми були на вечері та мали відеодзвінок із чоловіком однієї з них просто на лінію фронту. Але цих історій страшенно, страшенно багато. Це лише дві, які спадають мені на думку першими.

— Що українці, на вашу думку, самі про себе недооцінюють?

— Це… мабуть, я не можу відповісти на це запитання. Або, точніше, мені зараз не спадає на думку жодна відповідна відповідь.

— Що б ви хотіли сказати українцям, які прийдуть на ваш концерт цього разу?

— Що вони в цьому не самі. І що ми точно не єдині з Чехії, які якимось чином їх підтримують або хотіли б підтримати у майбутньому.

— Чи можна залишатися осторонь війни, якщо вона відбувається в сусідній країні?

— На жаль, я бачу це на деяких своїх співгромадянах, але думаю, що це лише якась їхня ілюзія і що насправді це просто неможливо. російська пропаганда намагається нав’язати нам у Чехії зовсім іншу картину реальності, ніж вона є насправді. Уже тільки те, наскільки сильною є російська пропаганда в Чехії, підтверджує, що залишатися повністю осторонь війни для нас неможливо.

— У який момент музика перестає бути просто музикою?

— Я вважаю, що будь-яка музика, яка не є комерційним розрахунком, а написана на основі якогось реального досвіду, почуття чи враження, — це не просто музика.

— Що може зробити звичайний музикант для країни, яка воює?

— Я вважаю, що різниця між музикантом і немузикантом не така велика. Ми самі робимо свій внесок не лише тим, що їздимо в Україну, а й, наприклад, перераховуємо гроші на різні збори. І це речі, які може робити будь-хто: долучатися до різних ініціатив і говорити про це публічно у своїй власній країні.

— Що ви зрозуміли про Україну лише після того, як побували тут?

— Думаю, я вже це згадував. Вражає, що навіть під час війни, принаймні тут, у західній частині, Україна — це країна, яка продовжує жити дуже активним життям. Тут красиві міста. Тут є люди, які вміють сміятися, незважаючи на те, що багато їхніх друзів та знайомих десь на війні.

Фото: NetwIN_production

Бліц

Українська публіка, яка вона трьома словами?

— Вдячна, гучна, весела.

Прага чи Україна, де вам легше писати музику?

— У Празі. Тут усе занадто інтенсивне.

Борщ чи чеська кухня?

— Вареники.

Гітара чи мікрофон?

— Мікрофон.

Концерт чи студія?

— Концерт.

Найкраще місце для пісні — сцена, кухня чи дорога?

— Дорога.

Пісня народжується за одну ніч чи може визрівати роками?

— Можливі обидва варіанти.

Українське слово, яке вам подобається найбільше?

— «Слава».

Що обов’язково має бути у вашому райдері?

— Пиво.

Яку пісню Čtvrt na smrt ви ніколи не втомитеся грати?

— Думаю, що кожна пісня мені колись набридне.

Найдивніша річ, яка траплялася з вами на концерті?

— Коли на сцену прилетіло близько сорока сосисок.

Що ви зробите першим після перемоги України?

— Ну, думаю, ми з гуртом поїдемо трохи випити та будемо святкувати.

Музика — це щоб пережити реальність чи щоб її змінити?

— Думаю, що це сполучені посудини.

Одне слово, яким ви описали б Україну сьогодні?

— Рішучість.

Читайте архівні матеріали про музику в Україні під час війни.

Миколаївські