«Лєна, я жива»: колишня жителька Олешок розповіла про подруг, які залишилися в окупації

17 вересня 2026 р. 08:52

17 вересня 2026 р. 08:52

Майже без їжі та можливості безпечно дістатися лікарні — так, за словами колишньої жительки Олешок Олени Перерви , живе її 71-річна подруга, яка залишилася в окупованому місті. Інша подруга ділиться з Надією продуктами й зрідка передає Олені короткі звістки. Остання була простою: «Лєна, я жива». Олена розповіла Гард.City про гуманітарну катастрофу в Олешках: люди голодують, не мають належного доступу до медичної допомоги, а заміновані дороги та бойові дії унеможливлюють безпечну евакуацію і доставлення продуктів та ліків.

Безпосередньо з жінками в Олешках редакція не спілкувалася, тому описані нижче обставини подаємо зі слів Олени та як переказ інформації, яку вона отримує від своїх подруг. Через окупацію міста редакція не може незалежно перевірити ці відомості. Імена жінок змінено з міркувань безпеки.

Фото: Nastya Melnychenko

«Я навіть із другого поверху не можу спуститися»

Олена сама з Олешок. Її історію евакуації ми вже розповідали. Тепер її зв’язок із рідним містом — через двох подруг, які свого часу не змогли виїхати. Одній із них, Надії, 71 рік. За словами Олени, жінка майже не виходить із квартири.

— Вона каже: «Я навіть із другого поверху не можу спуститися». Ноги набрякли, тіло не слухається, їжі нема, — переказує Олена слова подруги.

Після пожежі Надію, за словами Олени, прихистила інша її подруга — Валерія. Саме від неї Олена дізналася, що квартира Надії згоріла.

— Те, що в неї згоріла квартира, вона нікому не признавалася. Пізніше вона уже сказала, що їй навіть волосся на голові вигоріло, обпекла обличчя і руки. Встигла тільки якісь документи взяти з собою, — розповідає Олена.

Фото: Вгору.Херсон

Їжу намагаються доправити в місто

За словами Олени, її подругам практично немає що їсти. Вона також переказує побачену в соцмережах інформацію про спробу доправити до Олешок продукти та ліки.

— Останні тижні три, я не пам’ятаю точно, у мене є на телефоні, їхало три буси. Везли харчі й ліки. Русаки поробили розтяжки і машини підірвалися, — розповідає Олена.

За її словами, після цього люди залишили автомобілі, а далі почали працювати дрони:

— Люди всі розбіглися, ці машини покидали, бо піднімаються дрони і починають бити по передній частині машини, щоб продукти залишилися. І тоді вже русаки самі ці продукти забирають.

Редакція не змогла незалежно перевірити обставини цієї події. Водночас Надія розповіла Олені, що один із місцевих жителів велосипедом дістався до залишених продуктів. Він привіз картоплю та цибулю, частину яких передав жінці.

— Порчена, гнила там, але все ж таки хоч щось. У неї ж взагалі продуктів немає, — переказує Олена.

«Я їсти хочу»

Олена каже, що Надія сильно схудла. За її словами, жінка розповідала про вагу близько 30 кілограмів або навіть менше.

— Вона каже: «Я їсти хочу», а організм уже не може, — переказує Олена.

Валерія, за словами Олени, намагається підтримувати подругу продуктами.

— Просто її оце тримає Валерія, моя подружка. Вона там щось з чогось варить, а тоді несе Надії.

З Надією Олена говорить телефоном, коли це можливо. Телефон у жінки старенький, месенджерів вона не має, а зв’язок геть нестабільний. Подруги також намагаються обережно говорити телефоном, оскільки припускають, що розмови можуть контролювати окупаційні сили.

Холод і пошкоджений будинок

Олена також переказує розповідь Надії про минулу зиму.

— Навіть взимку вона ні лампочку не включала, ні свічку не підпалювала, бо на світло прилітає. В її квартирі було до мінус шести. Вона руки собі підморозила. Щоб якось зігрітися, одягала на себе сто одеж.

Олена залишила їй утеплений рибальський комбінезон свого зятя.

— Він здоровенний, бо зять такий здоровий у мене, а вона малесенька. То вона одягалася, потім зверху ще мій цей комбінезон. Каже: «Лєна, от хорошо, що я його забрала». Плаче весь час та й все.

За словами Олени, спочатку вікна квартири були закриті підручними матеріалами.

— Це ще коли була ціла, просто були забиті вікна ДСП, чимось, плівкою.

Згодом, за її словами, постраждав і сам будинок.

— Пробило все зверху, і четвертий поверх був геть пробитий. Вода текла постійно і мороз був по стінах.

«Вони ждали наших, надіялися»

Олена говорить, що свого часу вмовляла подруг виїхати з Олешок.

— Треба було виїжджати, вони мене не слухали. А тепер уже все — вони не можуть виїхати.

На запитання, чому жінки залишалися, Олена відповідає:

— Ну вони ждали наших, повернення наших. Все ждали, надіялися.

Олена згадує і навколишні села. У Сагах жив її син, але згодом він виїхав. Виїхала також донька.

— Всі виїхали, тому що треба було виїжджати.

За словами Олени, люди в селах певний час могли підтримувати себе завдяки городам.

— Там ще є декілька людей, але вони теж там виживають. Машини розбиті, харчів теж нема. Але ж вони жили в селі, щось там на городі виросло. Але це ж не все, що треба, правильно? Тепер уже нічого немає, тому що міни кругом, все страшно, росіяни все контролюють.

До лікарні — поки ще можна дійти

Олена радить Надії перебратися до лікарні, поки вона ще може якось пересуватися.

— Я їй казала: «Зима прийде, що ти будеш робити? Іди якось до лікарні, поки ще тепло. Поки ти можеш, допустім, навіть за два дні якось дійти потихеньку».

За словами Олени, дорога до лікарні також небезпечна.

— Там же все-все на дорогах, там же страшні міни кругом.

Олена також розповідає, що люди збиралися біля лікарні, сподіваючись на евакуацію.

— Там вони думали, що все-таки міжнародний оцей галас якось вплине.

«Лєна, я жива»

Нині зв’язок Олени з подругами залишається епізодичним. Надія має проблеми з телефоном, Валерія також виходить на зв’язок рідше. За словами Олени, подруги уникають тривалих розмов про життя в окупації. Востаннє Олена чула подругу 11 вересня. Тоді через Валерію отримала коротке повідомлення:

— Лєна, я жива, здорова.

Що відомо про гуманітарну ситуацію в Олешках

Складну гуманітарну ситуацію в окупованих Олешках описують і українські державні структури. 12 вересня Херсонська ОВА повідомила про заміновані дороги, значні руйнування житла, соціальної та критичної інфраструктури, а також про неможливість безпечно доставляти допомогу та евакуювати людей.

Ще 1 квітня омбудсман повідомляв про дефіцит питної води, нестабільне електро- та газопостачання й обмежений доступ до медичної допомоги. Також ішлося про небезпеку доставки продуктів і необхідність забезпечити безпечну евакуацію цивільних.

Миколаївські