Хотів викладати історію - довелося її творити: шлях офіцера з Миколаївщини

18 вересня 2026 р. 19:53

18 вересня 2026 р. 19:53

Понад 10 років Юрій із Миколаївщини навчав дітей історії, а тепер сам став учасником подій, про які майбутні покоління читатимуть у підручниках. Нині майор Збройних Сил України на псевдо “Вчитель” служить у 40-й окремій артилерійській бригаді імені Великого князя Вітовта . Його історію розповіли АрміяInform та Миколаївський обласний ТЦК та СП.

Свій професійний шлях Юрій пов’язав з історією ще задовго до війська. У 2005 році він вступив на історичний факультет Миколаївського державного університету імені Василя Сухомлинського. Під час навчання паралельно пройшов підготовку на військовій кафедрі за спеціальністю командира аеромобільного взводу.

Педагогічну роботу майбутній офіцер почав ще студентом – викладав всесвітню історію у школі №13 у Миколаєві . Після завершення навчання у 2010 році він почав працювати у Ганнівській загальноосвітній школі I-III ступенів тодішнього Братського району Миколаївської області . Там він пропрацював 11 років . Після початку російської агресії проти України у 2014 році офіцера запасу регулярно залучали до військових зборів та перепідготовки. Думки про повноцінну службу ставали дедалі серйознішими, але певний час Юрія стримувала відповідальність перед школою та дітьми. За його словами, у сільських навчальних закладах і без того бракувало молодих педагогів.

До кінця 2020-2021 навчального року він уже повідомив директору школи, що має намір підписати контракт із ЗСУ. Серед можливих місць служби була й 79-та окрема десантно-штурмова бригада , на базі якої він свого часу проходив підготовку, однак зрештою його вибір зупинився на артилеристах.

Розповідаючи про рішення, яке змінило його життя, Юрій пояснював свій вибір так:

“Зрештою обрав 40-ву окрему артилерійську бригаду”, – розповів Юрій.

У жовтні 2021 року він підписав контракт і розпочав військову службу. На початку служби Юрій обіймав посаду заступника командира 10-ї артилерійської батареї з морально-психологічного забезпечення. Від мирного життя вчителя до великої війни залишалося лише кілька місяців.

У лютому 2022 року підрозділ прибув на Харківщину . Військові вважали, що їдуть на навчання, однак ранок 24 лютого 2022 року повністю змінив ситуацію. Вибухи вони почули приблизно о четвертій ранку і підрозділу повідомили про початок повномасштабного російського вторгнення:

“Підйом!” Чуємо вибухи, і командир нашого дивізіону оголошує, що почалася війна, що наш сусід на нас напав”, –  згадує Юрі й.

Після цього підрозділи почали отримувати бойові завдання, перевіряти техніку, автомобілі та боєкомплекти й висуватися на визначені позиції.

У перші дні та місяці повномасштабної війни однією з важливих частин роботи Юрія було спілкування з військовослужбовцями. У бригаді було багато дуже молодих бійців, зокрема 18-19-річних хлопців із Миколаївщини . Частина з них за віком справді могла бути його колишніми учнями.

що саме багаторічний педагогічний досвід допоміг йому швидше знайти спільну мову з молодими військовими:

“Мені з ними було легше, тому що я підійшов до цього як учитель. Скажу так: хлопці були для мене як учні, і мені було легше з ними спілкуватися”, – розповів офіцер.

Розмови стосувалися не лише поточної ситуації на фронті. Історик за освітою пояснював молодим побратимам події минулих століть, говорив про становлення української державності, Київську Русь, козацьку добу, відносини українських гетьманів із московськими царями, постаті Богдана Хмельницького та Івана Мазепи . Іноді своєрідні уроки історії проходили просто біля багаття. Під час коротких перерв між завданнями військові смажили сало або картоплю, а “Вчитель” згадував історичні сюжети, легенди та байки. За його словами, для молодих бійців такі бесіди ставали можливістю хоча б ненадовго відволіктися від війни.

Згодом стосунки між колишнім педагогом і молодими військовими змінилися,

“Ми вже говорили не як учитель і учні, а вже як побратими”, – наголошував Юрій.

Досвід роботи у школі став для офіцера важливим інструментом і під час служби. Він допомагав пояснювати складні речі просто, працювати з людьми різного віку та знаходити потрібні слова у важкі моменти.

Окремою темою розмов із військовослужбовцями стала історія самої 40-ї артилерійської бригади , яка носить ім’я Великого князя Вітовта. Юрій розповідає побратимам про цю історичну постать, її зв’язок з українськими землями та Миколаївщиною , Велике князівство Литовське, козацьку добу й багатовікові відносини України зі східним сусідом. Юрій продовжує службу у Збройних Силах України. Шкільний клас він змінив на військовий підрозділ, однак професія вчителя фактично залишилася з ним: замість школярів його слухають побратими, а історичні знання допомагають пояснювати причини боротьби, яку Україна веде проти російської агресії.

До Дня знань 1 вересня 2026 року “Вчитель” звернувся і до українських школярів. Одними з найважливіших для молодого покоління він назвав українську мову та історію України. Говорячи про те, що, на його думку, має стати фундаментом для майбутнього молодих українців.

“Вчіть українську мову, вчіть історію” , – закликав Юрій.

Шлях Юрія починався з історичного факультету у Миколаєві , продовжився 11 роками роботи у сільській школі, а у 2021 році привів його до лав ЗСУ. Сьогодні він не тільки виконує обов’язки офіцера, а й продовжує робити те, чим займався до війська – передавати знання молодшим і пояснювати, чому історія України безпосередньо пов’язана з її сьогоденням.

Раніше ми писали:

• Військовослужбовець із Миколаївщини повернувся додому після чотирьох років російського полону
• Хотіла поїхати до Польщі, а опинилася на службі: історія військовослужбовиці з Балабанівки
• Її син воював, і вона теж пішла служити: медикиня з Миколаївщини отримала державну нагороду
• Вибрався із підбитого танка, але додому вже не повернувся: загинув миколаївський морпіх
• Після полону і фейкового “довічного”: офіцер з Миколаївщини отримав відзнаку “За незламність”

Миколаївські