Балтія замість України? Як війна з НАТО може стати для Путіна спробою піти ва-банк

30 вересня 2026 р. 01:10

30 вересня 2026 р. 01:10

Можливе вторгнення Росії до країн Балтії, яке ще недавно здавалося майже немислимим, у логіці російського керівництва може виявитися наступним кроком ескалації війни. Такий сценарій 29 вересня 2026 року детально розібрали Володимир Пастухов та ведучий Борис Пастухов у 160-му випуску програми “Пастуховская Кухня”.

При цьому йдеться не про інформацію щодо вже ухваленого Кремлем плану вторгнення, а про аналітичний сценарій. У самій розмові Володимир Пастухов наголошує, що донедавна вважав відкриту війну Росії з Європою малоймовірною через дві причини: інстинкт самозбереження російського керівництва та очевидну нестачу ресурсів для ще одного фронту, коли російська армія навіть в Україні не здатна швидко досягнути поставлених цілей.

“Казино”: програв – подвоюй ставку

Саме Борис Пастухов у відповідь пояснює, чому, на його думку, вторгнення до Балтії парадоксальним чином може вкладатися у кремлівську логіку.

Він порівнює ситуацію з гравцем у рулетку. Якщо той поставив на чорне й програв, одним зі способів відіграти попередню втрату стає подвоєння наступної ставки. Проблема такої стратегії полягає у тому, що після кількох програшів ресурси швидко закінчуються.

За версією Бориса Пастухова , подібним чином Кремль може дивитися й на війну: якщо ставка на Україну не принесла бажаного результату у протистоянні із Заходом, виникає спокуса не відступити, а зробити наступну ставку значно більшою.

Не “друга війна”, а ще одна ділянка одного фронту

Ключовим елементом цієї логіки є те, як, за припущенням Бориса Пастухова , сам Володимир Путін може сприймати нинішню війну.

У такій картині світу Кремль уже воює не лише з Україною. Україна розглядається як територія протистояння Росії з Європою та Заходом загалом.

Тому потенційний вступ російських військ до Естонії , Латвії чи Литви , за цією логікою, не обов’язково сприйматиметься у Кремлі як початок принципово нової війни або навіть відкриття другого фронту. Це може виглядати як перекидання сил на іншу ділянку одного великого фронту.

Що Кремль може отримати, якщо НАТО не відповість

Перший сценарій, який розглядає Борис Пастухов , – Росія проводить військову операцію проти однієї з країн Балтії, але союзники не наважуються на повноцінне втручання.

Борис Пастухов вважає, що у такому випадку під ударом опиниться сама ідея колективної оборони НАТО. Наслідки, за його версією, відчують не лише країни Балтії, а й інші держави Альянсу: вони почнуть сумніватися, чи отримають реальний військовий захист у випадку російського нападу.

Цю частину своєї аргументації Борис Пастухов формулює максимально категорично:

“Если НАТО не отвечает, то НАТО разваливается.”

“Зелені чоловічки” і дороги, забиті біженцями

Після цього співрозмовники переходять до питання, як практично могло б початися таке вторгнення.

Борис Пастухов посилається на оприлюднений раніше сценарій, достовірність якого сам одразу ставить під сумнів, але вважає його придатним для моделювання можливих дій.

За цим сценарієм, в Естонії спочатку з’являється значна кількість так званих “зелених чоловічків”, належність яких важко одразу встановити. На тлі паніки цивільне населення починає масово залишати країну через Латвію та Литву .

Дороги заповнюються автомобілями з цивільними, після чого цими ж маршрутами починають просуватися російські війська.

Тоді перед авіацією НАТО виникає надзвичайно складна проблема: завдавати ударів по колонах можна лише з величезним ризиком загибелі цивільних, які рухаються тими самими дорогами. Саме на таку ситуацію, за викладеним сценарієм, і може бути зроблений розрахунок.

Але для вторгнення потрібні війська

Володимир Пастухов звертає увагу на очевидне слабке місце такого сценарію: навіть прихований або гібридний початок операції рано чи пізно вимагатиме значного військового угруповання.

Він нагадує, що навіть перед повномасштабним вторгненням в Україну у 2022 році Росія зосередила вздовж українських кордонів приблизно 150-200 тисяч військових .

У відповідь у розмові звертають увагу на нарощування сил і надходження нової техніки на російському північному та північно-західному напрямках. Офіційно це пояснюється необхідністю захищати північний захід Росії після вступу Фінляндії до НАТО.

Чому Росія може не захотіти чекати ще 2-3 роки

Ще одним аргументом стає фактор часу.

У розмові висувається припущення, що російський Генеральний штаб здатний прорахувати довгострокову траєкторію війни. Якщо нинішня ситуація триватиме без різкої ескалації, через 2-3 роки масштаби європейського виробництва безпілотників та інших засобів ураження можуть суттєво зрости.

Автори розмови припускають, що Кремль може розглядати затягування війни як небезпечний для себе варіант і через це мати додатковий стимул підвищувати ставки раніше. Це саме припущення учасників дискусії, а не встановлений прогноз щодо співвідношення військових ресурсів через 2-3 роки .

Варіант №1: НАТО не вступає

Перший результат потенційного вторгнення Борис та Володимир Пастухови розглядають як політично вигідний Кремлю: якщо союзники фактично залишають Естонію , Латвію або Литву сам на сам із Росією, довіра до НАТО отримує надзвичайно сильний удар.

Тоді Москва, за цією логікою, отримує можливість тиснути й на інші європейські держави, демонструючи їм, що військові гарантії можуть не спрацювати.

Варіант №2: НАТО вступає у звичайну війну

Другий сценарій – Альянс все-таки втручається, але конфлікт залишається конвенційним, без застосування ядерної зброї.

До країн Балтії тоді доведеться перекидати війська інших держав, боєприпаси, ракети, системи ППО та іншу техніку.

Саме тут автори висувають один із найважливіших для України аргументів: значна частина цих ресурсів зараз використовується для допомоги Україні або походить із тих самих запасів та виробничих потужностей.

За припущенням Бориса Пастухова , відкриття нового фронту може змусити європейські держави передусім забезпечувати власну оборону, що різко ускладнить подальшу підтримку України. Це прогноз учасників розмови, а не встановлений наслідок можливої війни НАТО з Росією.

Варіант №3: ядерна ескалація

Третій сценарій – вихід протистояння на ядерний рівень.

У розмові його описують через відому кремлівську формулу про готовність Росії загинути разом з іншими. Саме можливість неконтрольованої ескалації, за логікою співрозмовників, і може використовуватися Кремлем як головний інструмент залякування західних держав.

Таким чином, у побудованій Борисом Пастуховим моделі Кремль може вважати прийнятними 2 із 3 результатів: або НАТО не відповідає і його авторитет руйнується, або НАТО відповідає та змушене відтягнути значні ресурси на власну оборону. Третій результат – ядерна війна – уже не може вважатися раціональною “перемогою”, але страх перед нею може бути частиною розрахунку на стримування Заходу.

Чому Володимир Пастухов перестав відкидати цей сценарій

Для Володимира Пастухова центральною проблемою залишається питання раціональності.

Він пояснює, що протягом тривалого часу відкидав певні сценарії саме тому, що вони здавалися настільки руйнівними та нелогічними, що нормальний політичний гравець нібито не міг на них піти.

У розмові він згадує власний досвід аналізу справи Магнітського і доходить до ширшого висновку: формулу “цього не може бути” при аналізі поведінки російської влади він більше не вважає надійною.

Пізніше Володимир Пастухов нагадує і про 2022 рік : навіть коли російські війська вже стояли біля українських кордонів, тривалий час залишалося психологічно важко повірити, що Володимир Путін справді віддасть наказ про повномасштабне вторгнення. За його словами, впевненість у неминучості війни з’явилася лише приблизно за 3 тижні до початку вторгнення.

“Великі ідеї” замість прагматизму

Окремо співрозмовники розбирають спосіб мислення людей у Кремлі.

За їхньою версією, російське керівництво дедалі більше сприймає себе в категоріях глобального історичного протистояння із Заходом. За такого підходу аргументи про нестачу солдатів, техніки або високі ризики можуть виявлятися менш важливими, ніж переконання, що Росія нібито веде історичну боротьбу за зміну світового порядку.

Володимир Пастухов проводить паралель з описаною філософом Ісаєю Берліном небезпекою епох “великих ідей”, коли політика підпорядковується масштабним історичним концепціям, а прагматичні обмеження починають ігноруватися.

З погляду ресурсів – божевілля. З погляду їхньої логіки – можливо

У цьому і полягає головна суперечність усієї дискусії.

Якщо рахувати російські війська, боєприпаси, техніку та порівнювати потенціал Росії з усією Європою, напад на НАТО виглядає надзвичайно ризикованим.

Але якщо спробувати дивитися на ситуацію очима керівництва Кремля, яке вважає, що вже перебуває у глобальному конфлікті із Заходом і програє його без подальшої ескалації, логіка може бути іншою.

Саме до цього поступово приходить і Володимир Пастухов : розтягування фронту в рамках такої картини світу може виглядати логічним, особливо якщо у Кремлі вважають, що без різкого підвищення ставок стратегічна ситуація надалі лише погіршуватиметься.

А що замість вторгнення?

У розмові розглядається і менш радикальна альтернатива – продовження диверсійної та гібридної війни в Європі.

Однак Борис Пастухов вважає, що вибухи на підприємствах, проблеми в аеропортах, диверсії на залізниці та інші подібні операції можуть завдавати шкоди, але навряд чи зможуть принципово перекрити допомогу Україні.

Більше того, за його припущенням, надто масштабні російські диверсії можуть дати зворотний політичний ефект і налаштувати проти Москви навіть ті європейські сили, які зараз займають більш прихильні до Росії позиції.

“Божевілля” більше не аргумент

Наприкінці першої частини розмови Володимир Пастухов повертається до питання, з якого все починалося.

Раніше він вважав можливе вторгнення Росії до Балтії безумством і саме через це оцінював такий сценарій як надзвичайно малоймовірний.

Після аргументів Бориса Пастухова ця впевненість похитнулася. Володимир Пастухов пояснює: кількість рішень, які раніше здавалися настільки нелогічними, що їх неможливо було уявити, стала занадто великою, щоб сама “божевільність” наступного кроку могла служити доказом того, що Кремль його не зробить.

При цьому співрозмовники не заявляють, що рішення про напад уже ухвалене або що вторгнення неминуче. Вони аналізують, чому такий крок перестає виглядати неможливим, якщо оцінювати ситуацію не з позиції звичайної військової раціональності, а з позиції тієї картини світу, яку вони приписують російському керівництву.

Цей нюанс важливий і на тлі раніше оприлюднених даних. 29 серпня 2026 року Korabelov.info писав із посиланням на Bloomberg, що європейські чиновники на той момент не бачили доказів підготовки Росії до нападу на НАТО або окремо на країни Балтії. Водночас упродовж останніх місяців тема можливих провокацій та перевірки східного флангу Альянсу неодноразово з’являлася у повідомленнях західних медіа та посадовців.

Раніше ми писали:

• Путін може “здати назад”: Два сценарія Кремля після майже п’яти років війни
• Винищувачі НАТО вперше збили дрон у небі Литви
• European officials see no evidence that Russia is preparing an attack on NATO
• Глава ЦРУ у Москві застеріг Росію від атак на країни НАТО
• NATO has developed a plan for ground combat operations in the event of a large-scale attack by Russia

Миколаївські