День захисників і захисниць біля «Символу Надії»: портрети, жетони та родини, які чекають

01 жовтня 2026 р. 23:34

01 жовтня 2026 р. 23:34

У Південноукраїнську біля «Символу Надії» ввечері 1 жовтня, у День захисників і захисниць України та на свято Покрови Пресвятої Богородиці, зібралися родини військових, які перебувають у полоні або зникли безвісти. Люди тримали портрети близьких, українські прапори та прапори військових бригад. На металевому дереві – жетони з іменами тих, кого чекають удома.

«Символ Надії» – пам'ятний знак, на якому рідні залишають жетони з іменами та прізвищами захисників. Цього вечора на ньому з’явився ще один: його повісила дружина Олександра Свєчкіна, який зник безвісти 2 січня 2025 року.

Люди стояли довкола «Символу Надії», а перехожі зупинялися і приєднувалися до них.

Серед тих, хто прийшов на акцію, Мая Шкурченко. Вона чекає на сина Віталія Колесника, військовослужбовця 59-ї бригади, який зник безвісти на Покровському напрямку. Востаннє він виходив на зв’язок 15 грудня 2024 року. Відтоді жінка не має звісток від сина.

Майя Шкурченко з портретом сина Віталія Автор: Анна Бойко

Також прийшла Яніна Житкова, яка чекає на чоловіка Владислава з позивнм «Морячок». Він служить у 14-й бригаді «Червона калина» Національної гвардії України. 10 вересня 2025 року Владислав вийшов на позицію 10 вересня 2025 року біля Новоекономічного на Покровському напрямку. За два дні дружина востаннє мала з ним зв’язок.

Яніна Житкова (ліворуч) з портретом чоловіка Владислава Автор: Анна Бойко

– З 12 вересня зв’язку не було. Через деякий час я через гарячу лінію домоглася, щоб мені надіслали його голосове повідомлення. Я хотіла знати, що з чоловіком усе добре. Надіслали це повідомлення, і відтоді про нього нічого не було відомо. Пізніше, 6 грудня мені зателефонували й сказали, що чоловік вважається зниклим безвісти, – поділилася пані Яніна.

Ксенія Немченко понад рік чекає на чоловіка Миколу, який зник безвісти на Дніпропетровському напрямку. Він – військовослужбовець 154-ї бригади, підполковник і командир батальйону. Востаннє вони спілкувалися вночі з 9 на 10 вересня. Вранці оборонець перестав читати її повідомлення. Про вихід на позицію він не говорив — навпаки, казав, що, можливо, матиме кілька годин, щоб поспати. Незадовго до зникнення подружжя відзначило 15 років спільного життя. У грудні Микола мав приїхати у відпустку — пара планувала повінчатися.

Ксенія Немченко з прапором чоловіка Миколи Автор: Анна Бойко

До присутніх звернулася Майя Граждан, чий син Микита повернувся з російського полону 19 квітня 2025 року.

Автор: Анна Бойко

– Ми, як громада, не маємо права залишити цей біль поза увагою. Наш обов’язок – підтримувати родини, молитися, робити все можливе, щоб прискорити повернення наших захисників , – мовила Майя.

Звучав запис з іменами та прізвищами захисників, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Серед них – імена чоловіків, синів, батьків і побратимів тих, хто зібрався біля «Символу Надії». Коли перелік завершився, знову залунала музика. Учасники акції запалили фаєри: жовто-блакитні та чорно-білі.

Від «Символу Надії» учасники рушили до Алеї Слави, де розміщені портрети загиблих захисників. Там пам’ять полеглих вшанували хвилиною мовчання під пісню «Зачекай, зупинись», яку на замовлення спільноти «Чекаємо» написали для мирних акцій на підтримку полонених і зниклих безвісти. Цю пісню вмикають щонеділі о 9:00 під час хвилини мовчання.

До світлин захисників на Алеї Слави та пам’ятного знаку «Незламні духом» поклали квіти й запалили свічки.

Миколаївські