«Коли є світло, є фотографія»: Олександр Ігнатьєв про Буг, міжнародні нагороди і виставку в Києві

06 жовтня 2026 р. 16:34

06 жовтня 2026 р. 16:34

Від берегів Південного Бугу — до київської виставкової зали. 9 жовтня 2026 року 64 фотокартини первомайського фотохудожника Олександра Ігнатьєва побачать у столиці. «Магія річки Буг» уже побувала у різних містах України, а тепер вирушає до Києва. Та Буг для Олександра — не єдина історія в кадрі. Його фотографії продовжують отримувати відзнаки на міжнародних конкурсах, а одна зі світлин цього року потрапила на обкладинку каталогу «Фотовернісажу на Покрову». Серед нагород — золоті й бронзові медалі, дипломи, акцептації FIAP та Блакитна стрічка FIAP за фотографію про наслідки російсько-української війни. Детальніше читайте на Гард.City.

Як упіймати той самий кадр, з якого може вийти картина, чому Південний Буг став його музою і що відчуває фотограф, коли отримує нагороду за світлину про війну, — говоримо з Олександром Ігнатьєвим.

«Київ — це столиця, тут уже зовсім інший рівень відповідальності»

— 9 жовтня в Києві має відбутися ваша персональна виставка. Як ви туди потрапили, хто запросив і що для вас означає ця виставка?

— Я хочу нагадати, що приблизно рік тому Гард.City брав у мене інтерв’ю. Тоді я ділився своїми планами на майбутнє. Один із них — підготувати виставку «Магія річки Буг» і почати з нею мандрувати Україною. На сьогодні цей план спрацював. Виставка вже відбулася у Вінниці та Південноукраїнську, і там, і там мала гарні відгуки. Але Київ — це столиця. Готуюся. Сподіваюся, що, незважаючи на всю ту ситуацію, яка зараз є в Києві, виставку проведемо.

— Які роботи поїдуть до Києва?

— Уже сама назва говорить про напрям — «Магія річки Бог». Це в основному пейзаж. Але ця виставка відрізняється від інших тим, що це не просто фотовиставка, а виставка фотокартин. Це трохи інше. Всі роботи надруковані на полотні з галерейною натяжкою, розмірами 70×50 та 90×60 сантиметрів.

— Скільки робіт буде на виставці?

— 64 роботи. Це те, що найкраще відібрано з моєї творчості за останні 14 років. Там є роботи, починаючи з 2012 року.

«Пробудження» Автор: Олександр Ігнатьєв

«Фотовернісаж на Покрову»: одна світлина — на обкладинці

— Знаю, що ви не вперше берете участь у виставковому проєкті «Фотовернісаж на Покрову». Чим особлива вона цього року?

— Цього року «Фотовернісаж на Покрову» проходить уже 21-й раз. Стартував він у Хмельницькому, а зараз експонується у Рівному. Цього разу свої роботи представили фотографи з 18 країн. Загалом відібрали, здається, 61 фотографію. Приємно, що серед них — дві мої. А ще приємніше, що одна з фотографій — «Осінні барви Гіпаніса» — відібрана організаторами для обкладинки каталогу.

Фото: Обкладинка каталогу «Фотовернісаж на Покрову»

Хочу окремо сказати декілька слів про Олександра Харвата, який понад тридцять років представляє Україну за кордоном, організовує різноманітні фотоконкурси, є засновником музею фотографії у Рівному та 6 жовтня відзначає 20-річчя видавничої діяльності. За його авторством та у співавторстві надруковано 87 книг, які він називає «мої дітки». Це приклад того, як багато може зробити одна людина для пропаганди та іміджу України в інших країнах світу. Якщо будете в Рівному, обов’язково завітайте до музею фотографії. Там справді є на що подивитися.

«Участь у конкурсах — як у спорті»

— Цього року ви взяли участь у чотирьох фотоконкурсах. І в усіх чотирьох маєте досягнення. Це вже теж окремий напрям вашої творчості?

— Це не окремий напрямок, а продовження і розвиток. Участь у конкурсах, особливо міжнародних, — це як у спорті. Чим більше ти маєш напрямків у фотографії, тим більше шансів на успіх. Цього року брав участь у чотирьох конкурсах, і в усіх є досягнення. Перший, про який хотів би сказати, — конкурс , організований Міжнародною асоціацією фотохудожників IAAP. У ньому взяли участь 1104 фотографи із 72 країн світу, було подано понад 14 тисяч фотографій. Приємно, що чотири мої фотографії на цьому конкурсі акцептовані й отримали сертифікати. Цікаво, що доволі відомий у нашому місті фотограф Віктор Груша також представив Первомайськ та Україну на цьому міжнародному конкурсі й теж має здобутки.

Автор: Олександр Ігнатьєв

— А які ще конкурси запам’яталися?

— Наступний конкурс, на який я хотів би звернути увагу, — «Відкритий міжнародний фестиваль концептуальної фотографії 2026», організований Національною спілкою фотохудожників України. Може, не для всіх зрозуміло, що таке концептуальна фотографія. Я на своїй сторінці у Facebook виклав ті фотографії, які мають відзнаки на цьому конкурсі, та написав про напрямок концептуальної фотографії. За результатами цього конкурсу отримав бронзову медаль. Це дуже крута нагорода. Ще один конкурс, на якому теж маю успіх, проходив у Грузії під патронатом Міжнародної федерації фотомистецтва — FIAP. Дві фотографії пройшли відбір. Фотографія «Пробудження» — у номінації «Колір», фотографія «Ціна нового життя» — у номінації «Журналістика». Вона була відзначена журі та отримала нагороду — Блакитну стрічку FIAP.

«Ціна нового життя» Автор: Олександр Ігнатьєв

«Радість і смуток були одночасно»

— І саме ця нагорода виявилася для вас особливою?

— Так. Дуже крута нагорода. Але, чесно кажучи, я не знав, чи радіти мені з цього. Якось і радість, і смуток були одночасно. Тому що ця фотографія про наше буття, про наслідки російсько-української війни. Вона називається «Ціна нового життя». З одного боку, я б не хотів отримувати такі нагороди за такі фотографії. А з іншого — ці фотографії треба робити, щоб міжнародна спільнота їх бачила. Щоб бачили, що в нашій країні відбувається на теперішній час.

— Тобто через фотографію ви фактично представляєте вже не тільки себе?

— Так. По-перше, ти вже представляєш не тільки себе особисто, а й країну, у якій живеш. І я думаю, що якщо це виходить, то цим потрібно займатися.

«Я все-таки асоціюю себе саме з пейзажним фотохудожником»

— Ви підраховували, скільки загалом нагород маєте?

— Маю три золоті та три бронзові медалі, тепер от Блакитну стрічку FIAP і десь близько 14 дипломів. І близько 60 акцептованих FIAP робіт.

— Які роботи для вас найважливіші й найдорожчі?

— В принципі, кожна. Але я все-таки асоціюю себе саме з пейзажним фотохудожником. Мені дуже круто, коли в мене виходить пейзажна фотографія і вона отримує нагороди. За іншими номінаціями я теж працюю.

«Буг — це ваша муза»

— Ви згадували, що цього року робили і репортажні фотографії до 350-річчя Первомайська.

— Так, я трохи робив репортажні знімки на відкритті Алеї Слави нашим захисникам. І ще хочу сказати, що до Дня міста я зробив сувенірний набір, присвячений 350-річчю. Єдине, що мене там не влаштовує, — назва міста. Для мене це як анахронізм. П’ятий рік війни, і у нас у назві міста російський наратив. Мабуть, це треба виправляти. І чим швидше, тим краще. Я набрав у Google: «Первомайськ» — видало 54 Первомайська, Первомайське в рф та один Первомайськ на окупованій території Луганської області. Мабуть, це треба виправляти. І чим швидше, тим краще.

— Якщо відкласти конкурси, медалі й виставки, що для вас є головним у фотографії?

— Я все-таки асоціюю себе з пейзажним фотографом. Декілька днів тому спілкувався з відомим в Україні портретним фотографом Олександром Свистуновим, з яким познайомився у 2013 році у фіналі всеукраїнського фотоконкурсу «Наша Україна». Він мені сказав: « Я бачу, що річка Буг — це твоя муза ». Мабуть, якась доля правди в його словах є.

Кольори осені Автор: Олександр Ігнатьєв

Бліц з Олександром Ігнатьєвим: Буг, туман, сонце і пейзаж настрою

— Що для вас хороший пейзаж?

— Якщо тобі вдається зробити таку фотографію, з якої можна зробити картину, то це вдалий пейзаж.

— Ви спочатку бачите кадр, а потім його створюєте чи шукаєте?

— Я його шукаю. Треба, щоб був стан природи, і тоді вже локація. Ти їдеш, приблизно знаючи, що був на цій локації, прогнозуєш, з якої сторони світло, і надієшся, що зумієш його впіймати. Якщо все склалося, то буде і фотографія, і картина.

— Ранок чи вечір?

— Ранок, бо вранці більш м’яке світло. Ну і більше туманів на річці.

— Сонце чи туман?

— Мені подобається сонце в тумані. Це більш круто. А ще більше мені подобається, коли зима, іній, сонце і туман. Кращої нагороди фотографу від природи не буває.

— Буг чи степ?

— Буг. Вода. Вода доповнює картину. А коли виходить, що і степ, і річка — то це надзвичайно.

— Який колір асоціюється з рідним краєм?

— Різні пастельні кольори та кольори первоцвітів.

— Є місце, яке ви фотографуєте знову і знову?

— Так — Гайдамацьке сидіння. Це сакральне місце, яке знаходиться на Компанійській скелі і з яким пов’язано багато історичних подій та легенд. Це місце підживлює позитивною енергетикою, я це відчуваю.

— Що ніколи не потрапить до вашого кадру?

— Порнографія.

— Який звук або саундтрек ви обрали б до свого пейзажу?

— Спів пташок.

— Коли приїжджаєте на нове місце, що шукаєте у першу чергу?

— Ракурс, з якого може скластися композиція.

— Чи може один краєвид змінити ваш настрій?

— Може. Однозначно. У плюс.

— Якби ваш сьогоднішній настрій був пейзажем, що б це було?

— Грозове небо з проблисками сонячного світла.

— Яку картину ви подарували б своєму місту?

— Парад Перемоги.

— Побажання людям?

— Миру і згуртованості.

Миколаївські