Сотні бутербродів, тисячі кексів і шкарпетки для військових: історія волонтерки Оксани Бондаренко

16 жовтня 2026 р. 10:27

16 жовтня 2026 р. 10:27

За чотири роки волонтерства Оксана Бондаренко зв’язала незліченну кількість шкарпеток для військових, напекла тисячі кексів і приготувала сотні бутербродів. Звідки в однієї людини стільки сил і часу? Оксана й сама не приховує: буває важко. Та коли військові просять домашньої їжі, знову стає до роботи, навіть коли втомилася, бракує продуктів чи нагадує про себе власне здоров’я.

Оксана Бондаренко з подякою від військових Фото: з особистого архіву

З Оксаною Бондаренко ми познайомилися під час спільної волонтерсько-журналістської акції, яку нещодавно організовувала редакція Гард.City . Нагадаю: медіа разом із освітянами збирали кошти на потреби військових. Частину суми вже тоді зарезервували на засоби гігієни та закупівлю продуктів, з яких волонтерки готують їжу для військових. Адже хотілося передати хлопцям щось домашнє, смачне — таке, що нагадувало б про турботу й тепло рідного дому.

Почали шукати волонтерку, яка могла б узятися за випічку. Ірина Григорук порадила Оксану. Я зателефонувала, ми швидко домовилися про все. Із зарезервованих шкільних коштів переказали їй 7 тисяч гривень на продукти та вакуумні пакети. Оксана дуже швидко приготувала 50 бутербродів, запакувала їх у вакуум, напекла кексів і додала інших смаколиків. До пакунка поклали ще й тушонку від ГО «Прозора громада». І передача вирушила до військових.

Волонтерські скриньки ГО «Прозора громада» Фото: Наталія Клименко

Так наша спільна справа стала початком знайомства. Мені захотілося розпитати Оксану, як вона прийшла до волонтерства, чим жила до війни й звідки знаходить сили допомагати іншим, поєднуючи це з роботою та родинними турботами.

Спочатку були шкарпетки

Спершу Оксана в’язала для військових шкарпетки й шапки. Люди приносили пряжу, вона сідала за роботу. Згодом до в’язаних речей додалися енергетичні батончики, різні перекуси, а потім — бутерброди й домашня випічка. Так Оксана й перейшла від спиць до кухні. Пекти вона любила ще змалку.

— Я з дитинства люблю кулінарію. Все життя пекла: торти, печиво. Працювала близько 14 років у морозивному цеху на молочно-консервному комбінаті. Потім пішла в декрет, займалася сім’єю, дітьми. У мене їх троє, — розповідає Оксана.

Вона виросла з мамою, закінчила школу №15, а потім вивчилася на швачку. Ця професія й досі її виручає: Оксана підробляє шиттям на замовлення. А поміж роботою та домашніми справами знаходить час і на волонтерство.

У неї двоє синів і донька. Доньці 24 роки, молодшому синові — 17. А ще Оксана вже бабуся: онукові півтора року.

Коли почалася повномасштабна війна, Оксана залишилася вдома. Каже, не бачила потреби виїжджати. А от за доньку, яка тоді жила в Києві, дуже хвилювалася. На початку вторгнення та зателефонувала мамі о п’ятій ранку й сказала, що повертається додому. Дорогу подолала сама.

— Мабуть, коли хвилюєшся за своїх, добре розумієш і тих, хто чекає рідних із війни, — ділиться Оксана.

Спільна волонтерська справа стала початком знайомства Автор: Наталія Клименко

«Не можу відмовити»

Оксана каже, що відмовити військовим їй важко. Тому, коли охочих більше, ніж вона встигає приготувати, доводиться записувати людей у чергу. Одним ще готує передачу, а інші вже чекають. До речі, на момент нашої розмови після поточної посилки в черзі було ще п’ятеро військових.

У фейсбуці Оксана показує, що приготувала й відправила. За кожною фотографією — чимало роботи: треба знайти гроші, купити продукти, усе приготувати й запакувати. А там уже й наступна передача на черзі.

З донатами на підтримку волонтерської ініціативи по-різному. Хтось переказує 50 гривень, хтось — 100 чи 200. Одна знайома пенсіонерка щомісяця надсилає 300 гривень. Оксана вдячна за кожну допомогу, бо продукти для військових обходяться недешево.

Та й хлопці просять різного. Усе залежить від того, де вони служать, у яких умовах перебувають і чого їм бракує. Тож Оксана намагається допомогти кожному, хто звертається. Бо як тут відмовиш, коли знаєш, що на тебе чекають?

Посилка на фронт Автор: Наталія Клименко

Що потрібно, аби нагодувати військових

Здавалося б, бутерброд — це хліб, ковбаса й сир. Але коли треба приготувати п’ятдесят штук або й більше, продуктів іде чимало.

Для бутербродів Оксані потрібні ковбаса, сир, масло, сало або м’ясо. Для випічки потрібні звичні інгредієнти, а для поживних перекусів — горіхи, родзинки, кунжут, чорнослив, насіння льону й вівсяні пластівці швидкого приготування. Згодяться також бублики, печиво та цукерки, які не розтануть у дорозі.

Потрібне й пакування. Бутерброди Оксана запаює у вакуумні пакети. За один раз може приготувати понад пів сотні, а посилки відправляє по два-три рази на тиждень.

Готову передачу ще треба довезти до пошти. Тут допомагає чоловік. Машини в родини немає, тож і на дорогу доводиться витрачати час та сили.

А далі все починається спочатку: продукти, кухня, пакування, пошта.

Допомога захисникам Автор: Наталія Клименко

«Мені добре, коли допомагаю тим, кому важче»

У Оксани вистачає турбот. Вона дбає про родину, а три роки тому ще й пережила компресійний перелом хребта. Втомлюється, звісно. Та коли бачить, як важко військовим, не може залишатися осторонь.

— Бачу, як вони там страждають, дивлюся відео — і не можу залишатися осторонь. Мені добре, коли відгукуюся тим, кому гірше, ніж мені, — каже Оксана.

Вона хотіла б познайомитися з іншими волонтерами й об’єднати зусилля, адже самій усе тягнути непросто, а продукти й гроші на них потрібні постійно.

Незважаючи на труднощі, Оксана продовжує готувати й відправляти передачі. Для неї це не щось особливе, а те, що потрібно робити, поки триває війна.

— Поки війна не закінчиться, треба допомагати. Ми тут, слава Богу, можемо жити, працювати, щось робити. А їм потрібна підтримка.

Так звітують про отримання військові Фото: з особистого архіву Оксани Бондаренко

Чим можна допомогти Оксані

Якщо хочете долучитися до приготування передач для військових, Оксана буде рада продуктам і пакуванню.

Найпотрібніше:

• ковбаса, сир, масло, сало та м’ясо;
• продукти для випічки;
• горіхи, родзинки, кунжут, чорнослив, насіння льону, вівсяні пластівці;
• бублики, печиво та цукерки, які не тануть;
• вакуумні пакети й пакети із застібкою розміром 10×12 та 10×15 сантиметрів.

З Оксаною ви можете сконстатувати у фейсбуці: посилання на профіль .

Миколаївські