На Первомайщині проведуть форум-фестиваль національних спільнот і презентують онлайн-мапу

20 жовтня 2026 р. 09:38

20 жовтня 2026 р. 09:38

Як знайти однодумців, зберігати культурну спадщину й перетворювати знайомства на спільні проєкти? Відповіді на ці запитання шукатимуть учасники форуму-фестивалю «Національні спільноти півдня України: обмін досвідом, партнерство та соціальна згуртованість», який відбудеться в листопаді 2026 року на Первомайщині. Під час зустрічі також презентують онлайн-мапу національних спільнот Херсонщини, Миколаївщини, Одещини та Криму. Про те, як виникла ідея форуму, що готують організатори та чому підтримка національних спільнот важлива для розвитку громад, Гард.City поговорив з Аліною Стратієвською, фахівчинею із взаємодії з громадою ГО «Десяте квітня».

Аліна Стратієвська Фото: з особистого архіву

Від форумів — до обмінного візиту

— Аліно, з чого все почалося? Як виникла ідея обмінного візиту?

— У червні 2026 року ми провели три великі форуми «Діалог культур та громад заради сталого розвитку Півдня Одещини» у Білгороді-Дністровському, Болграді та Ізмаїлі. Зустрічалися з представниками національних спільнот, слухали їхні виступи, знайомилися з їхньою діяльністю. Вони активно долучалися до панельних дискусій, розповідали про те, що роблять у своїх громадах. Після цих зустрічей зрозуміли, що хочемо продовжувати роботу. Побачили, що національним спільнотам потрібна підтримка, а активним людям — можливість утілювати свої ідеї. Тож після форумів ми започаткували конкурс мініініціатив і надали фінансову підтримку тим, хто хотів щось змінити у своїй громаді.

Але під час спілкування побачили й іншу потребу. Не всі розуміють, навіщо створювати громадські організації, як працювати в громадському секторі, залучати фінансування, знаходити партнерів і розвивати власні ініціативи. Деякі учасники навіть запитували, чому підтримку надали саме їм і що це означає.

Тому ми вирішили організувати обмінний візит. Хотілося, щоб спільноти познайомилися з колегами з інших регіонів, побачили, як ті працюють, обмінялися досвідом і дізналися більше про можливості для розвитку. Для цього запросили спікерів, які допоможуть розібратися, зокрема, у питаннях грантів, партнерства та роботи громадських організацій.

— Чому вирішили їхати саме на Миколаївщину?

— На Миколаївщині теж є активні національні спільноти, які зберігають свою культуру й традиції та розвивають власні ініціативи. Зокрема, це ГО «Молодь Болгарії в Україні “Другари”». Нам важливо, щоб спільноти з різних регіонів мали можливість познайомитися, розповісти про свою діяльність, поділитися досвідом і дізнатися, над чим працюють інші.

Під час попередніх зустрічей ми побачили, що спільнотам потрібні не лише ресурси для реалізації власних задумів, а й знання про те, як розвивати організацію, залучати фінансування, шукати партнерів і втілювати нові ідеї. Тому хочемо створити простір, де учасники зможуть не тільки поспілкуватися, а й отримати практичну користь для своєї подальшої роботи.

До обміну долучаємо не лише Одещину й Миколаївщину, а й Кіровоградщину. Так учасники зможуть познайомитися з досвідом різних громад, знайти однодумців і, можливо, започаткувати спільні проєкти. Адже часом достатньо побачити, як певну ідею втілили в іншій громаді, щоб зрозуміти: це можна зробити й у нас.

Працює ГО «Десяте квітня» Фото: з особистого архіву Аліни Стратієвської

Культура — це більше, ніж пісні й танці

— Коли говоримо про культуру, зазвичай згадуємо пісні, танці, костюми. Що ще важливо зберегти та передати наступним поколінням?

— Насправді культура набагато ширша. Це і мова, і ремесла, і звичаї, і повсякденні речі, які передаються від батьків до дітей.

Наприклад, коли ми їздили на форум до Болграда, одна зі спільнот показала, як традиційно сушать м’ясо. Цей процес триває близько 40 днів. Господарі розповіли, що такого способу їх навчали старші покоління.

Саме в таких деталях і живе національна культура Фото: з особистого архіву Аліни Стратієвської

Мені здається, саме в таких деталях і живе культура. Це не лише те, що ми показуємо на сцені, а й те, як готуємо їжу, працюємо, святкуємо, облаштовуємо побут.

Я й сама нещодавно відкрила для себе, що в Бобрику Другому на Одещині збереглися солом’яні хати. Живеш у своєму регіоні й не завжди помічаєш, скільки цікавого є поруч. А коли знайомишся з іншими громадами, починаєш і на власні надбання дивитися по-новому.

Сподіваюся, що під час обмінного візиту учасники з Миколаївщини, Кіровоградщини та Одещини зможуть показати одне одному свої традиції й розповісти про те, чим особлива їхня громада.

— З якими проблемами стикаються національні спільноти сьогодні?

— Одне з важливих питань — збереження культурної спадщини, традицій і мови, усього того, що формувалося десятиліттями. Важливо продовжувати цю роботу й показувати, що, попри складні часи, спільноти залишаються активними та підтримують одна одну.

Влітку ми були на фестивалі, який організувала болгарська спільнота в Одесі. Там зібралося багато молодих людей: і болгар, і українців. Учасники представляли свої традиції через танці й пісні, знайомили інших із народними словами. Фестиваль об’єднав людей різних культур.

Мені здається, це дуже важливо: зберігати те, що створювали покоління, і водночас знаходити спільне з іншими. Саме тому спільнотам потрібні такі зустрічі та обмін досвідом.

Під час фестивалю-форуму учасники з Миколаївщини, Кіровоградщини та Одещини зможуть показати одне одному свої традиції й розповісти про те, чим особлива їхня громада Фото: з особистого архіву Аліни Стратієвської

Чому форум поєднали з фестивалем

— Чим форум-фестиваль відрізнятиметься від звичайної зустрічі чи конференції? Що запланували?

— Ми активно працювали над програмою й хотіли зробити її насиченою. Зазвичай обмінні візити відбуваються так: спільноти їдуть до представників іншого регіону, знайомляться з їхньою діяльністю та найкращими практиками. А цього разу нам захотілося поєднати кілька форматів.

Ми не можемо обмежитися лише презентаціями, адже національні спільноти мають багату культуру, якою хочуть поділитися. Тому й виникла ідея форуму-фестивалю.

Під час панельної дискусії говоритимемо про те, як національні спільноти зберігають свою культуру під час війни, як підтримують одна одну і чим їм можуть допомогти місцеві громади. Також обговоримо, що самі спільноти роблять для збереження своїх традицій, як залучають людей до діяльності та які інструменти використовують для розвитку.

Культурна частина буде не лише про виступи. Хотілося б, щоб кожен учасник міг розповісти історію своєї спільноти, поділитися цікавими фактами про її створення, традиції та людей. Щоб ми не просто подивилися виступи, а й краще зрозуміли, хто поруч із нами та чим живуть ці люди.

Онлайн-мапа, яка допоможе знайти однодумців

— Що можна буде дізнатися з онлайн-мапи національних спільнот?

— Ми розробили онлайн-мапу для спільнот із Херсонщини, Миколаївщини, Одещини та Криму. Плануємо поступово наповнювати її новою інформацією, а згодом розширювати географію.

Спільноти зможуть розповідати про себе, додавати фотографії, описувати свою діяльність, заходи й ініціативи. Наприклад, громадська організація може показати, як працює з молоддю чи іншими групами людей. Культурна спільнота — розповісти про свої свята, концерти, виступи та взаємодію з громадою.

Ми презентуватимемо мапу на форумі-фестивалі. Сподіваємося, що вона стане інформаційною платформою, завдяки якій спільнотам буде легше знаходити одна одну, знайомитися й налагоджувати співпрацю. У перспективі хотілося б охопити й інші регіони України.

— Які ще ідеї плануєте втілити?

— Хотілося б підготувати збірник пісень національних спільнот і з часом доповнювати його новими матеріалами. Через пісні можна показати, наскільки різними бувають культури, але водночас — скільки в них спільного.

І, звісно, хочемо розширювати онлайн-мапу, щоб на ній з’являлося дедалі більше регіонів. Адже кожна спільнота має свою історію, свої традиції та те, чим може поділитися з іншими.

Навіщо громадам підтримувати національні спільноти

— Чому важливо підтримувати національні спільноти, особливо зараз?

— Важливо, щоб люди могли зберігати свою культуру, розвиватися й брати активну участь у житті громади. Для цього потрібні різні можливості: культурні заходи, навчання, обмінні візити, мінігранти, партнерства. Іноді достатньо допомогти людям познайомитися, поділитися досвідом або знайти тих, хто готовий підтримати їхню ідею. Так виникають нові ініціативи й нові зв’язки між громадами.

А ще культура — це знання, які легко втратити, якщо їх не передавати далі. Це мова, ремесла, родинні рецепти, давні способи господарювання, історії, які пам’ятають старші люди. Усе це варто зберігати й передавати молодшим поколінням.

Для мене головне, щоб люди цікавилися одне одним і підтримували одне одного, незалежно від того, до якої національної спільноти належать, бути людьми для людей.

Миколаївські