З російського полону звільнили південноукраїнця Валерія Семеренка: перші подробиці від рідних

23 жовтня 2026 р. 18:05

23 жовтня 2026 р. 18:05

Двадцять третього жовтня Україна повернула з російського полону 270 людей – 261 військовослужбовця та дев’ятьох цивільних. Серед звільнених – житель Південноукраїнська Валерій Семеренко, який потрапив у полон у 2022 році під час оборони Маріуполя. Ми поспілкувалися з рідними захисника, які поділилися першими емоціями та розповіли подробиці.

Лише кілька хвилин розмови

Дружина Антоніна Семеренко вперше за чотири роки почула голос чоловіка. Їхня перша телефонна розмова після звільнення тривала лише кілька хвилин. Найперше Валерій запитав про дітей.

– Він каже: «Ви виїхали за кордон?» А я відповідаю: ні, ми тут у місті, – розповідає Антоніна.

Чоловік пообіцяв зателефонувати знову за кілька години. Куди його везуть і що буде далі, дружина поки що не знає.

На повернення батька чекали й сини, Дмитро та Владислав, яким 10 та 11 років. Хлопчики дуже зраділи звістці про звільнення тата, хоча поспілкуватися з ним телефоном ще не встигли.

Валерій Семеренко. Автор: надал тітка Валерія - Олена Семеренко

Обороняв Маріуполь і завод Ілліча

Валерій Семеренко став до війська ще у 2015 році, коли долучився до антитерористичної операції. Двічі підписував контракт, а втретє вирішив повернутися до служби за кілька місяців до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

Він уклав контракт із 36-ю окремою бригадою морської піхоти. Початок великої війни Валерій зустрів у Маріуполі, де разом із побратимами обороняв місто, зокрема завод імені Ілліча.

Про шлях Валерія в полоні та тривале очікування розповів його рідний дядько Микола Семеренко.

– Вони тримали оборону на заводі Ілліча. Потім зв'язок із ним зник. З російських медіа ми дізналися, що Валєра в полоні. Тоді Червоний Хрест цим займався. Валерій тоді на камеру відповідав, що в нього є дружина, двоє дітей. А після того вже нічого не було відомо, – розповідає Микола Семеренко.

Рідні не припиняли шукати інформацію про Валерія. Вони спілкувалися з військовими 36-ї бригади, які повернулися з полону, і намагалися відновити його шлях за уривчастими свідченнями. З розповідей звільнених захисників дізнавалися, що Валерія неодноразово переводили з одного місця утримання до іншого.

Увесь цей час родина жила в очікуванні звістки про нього. Тепер, після звільнення, близькі сподіваються знову почути його голос і дізнатися, що з ним відбувалося протягом полону.

Зустріч атовців у професійному ліцеї. Валерій зліва на право п'ятий. Автор: надав Микола Семеренко

Два брати – захисники

Микола Семеренко розповів і про старшого брата Валерія – Андрія Семеренка. Він також воював на фронті. Приблизно рік тому зазнав важкого поранення, переніс складну операцію й нині проходить відновлення в Києві.

– Відчуваю гордість за своїх племінників, – каже Микола Семеренко.

Тепер рідні чекають на наступний дзвінок Валерія. Після довгих років невідомості кожна звістка від нього має особливу цінність.

Дав рідні брати - Валерій та Андрій Семеренки. Автор: надал тітка Валерія - Олена Семеренко

Миколаївські