«Вищі сили нам не няньки»: у Первомайську пройшла зустріч з письменницею Громовицею Бердник

31 жовтня 2026 р. 02:09

31 жовтня 2026 р. 02:09

29 жовтня у пабі «Пивниця» на Парковій у Первомайську відбулася зустріч з українською письменницею та культурологинею Громовицею Бердник. Гості закладу могли поставити запитання щодо вірувань, мольфарів та власних переконань авторки книжок, присвячених мольфарству. Чи є сьогодні в Карпатах мольфари, чи віщували вони війну та чи можуть наблизити перемогу — про все це первомайці запитували у Громовиці.

Та, що володіє громами

Автор: Галина Давидова

Чи не найперше, про що запитують гості у письменниці, — походження її імені. «Я чекала на це запитання. Так, це моє справжнє ім'я, я так записана в паспорті. Батька відмовляли від цього кроку. У РАЦСі застерігали, мовляв, я зненавиджу його за це й зміню ім'я після 16 років» , — розповідає письменниця.

Батько дослідниці — відомий український письменник-фантаст Олесь Бердник — дав доньці ім'я головної героїні свого роману «Зоряний корсар». Якщо ж говорити про значення цього імені (воно, до речі, досі трапляється в Сербії та Болгарії), то це «та, що володіє громами».

Письменниця, яку вважають матір'ю мольфарської теми

За словами Громовиці, саме після виходу її першої книжки «Знаки карпатської магії: таємниця старого Мольфара» українці зацікавилися темою мольфарства. «Моїми першими видавцями були брати Капранови, і вони відмовляли мене від назви «Таємниця старого Мольфара»: хто знає це слово, хто такі мольфари?! Видавництва не хотіли братися за книжку, мовляв, ну кого це може зацікавити. Але після виходу у 2006 році «Знаки карпатської магії» стали справжнім бестселером» , — пригадує Громовиця.

За словами Громовиці Бердник вогонь воскової свічки може зняти негативну енергію Автор: Володимир Галузінський

Відтоді, за словами письменниці, українці почали активно цікавитися мольфарами та карпатськими віруваннями загалом.

Останній мольфар

Громовиця Бердник була тією, з ким один із найвідоміших карпатських мольфарів — Михайло Нечай — був готовий розмовляти. У спілкуванні вони провели десятки годин. За словами письменниці, йому було дозволено розповідати їй про мольфарство: «Мольфари звертаються по допомогу до своїх духів-провідників, і не всім дозволено говорити про це так відкрито. А йому було можна» .

Попри те, що зазвичай люди дещо побоюються мольфарів, до Нечая було зовсім інше ставлення — його справді любили. «Знайомству з Нечаєм передував важкий період мого життя, і в ньому я знайшла духовного батька. Він був надзвичайно доброю людиною, сповненою любові до всіх навколо. Його любило й поважало все село» , — розповідає жінка.

Під час зустрічі гості могли придбати дві книги Громовиці Бердник та роман Олеся Бердника Автор: Галина Давидова

Друга книжка Громовиці Бердник присвячена хроніці останніх днів Михайла Нечая. За словами Громовиці, він не казав, що є останнім мольфаром. Йшлося про інше — він був одним з останніх карпатських «непрОстих», хранителем Традиції. Вже перед самою смертю Нечай сказав письменниці, що свій дар він не передав нікому. «Мені так відчувається, що він став Хранителем тих місць. Його присутність я повсякчас відчуваю там» .

«Вищі сили нам не няньки»

Гості цікавилися в письменниці, чи передбачали мольфари війну та її закінчення. «Ми говорили про це з Нечаєм у 2011 році. Він казав так: будь-яке явище розвивається по синусоїді. «Ми зараз спускаємося вниз. Десь через два-три роки дійдемо до самого низу — на нас чекають дуже важкі часи, проллється дуже багато крові, можливо, навіть буде війна. У нас будуть і вороги, але будуть і друзі. Якийсь час ми йтимемо по цій нижній точці». Він казав: «Я не можу сказати, скільки це триватиме». А потім ми почнемо підніматися: «Якщо Україна протримається оцей час, поки вона буде в самому низу, якщо ми вистоїмо, то піднімемося й Україна розквітне, і з неї почнеться, як він казав, новий закон для всього світу». Через два з половиною роки почався Майдан» .

А от щодо того, чи можуть мольфари допомогти Україні перемогти, письменниця категорична — не можуть. Власне, за її словами, вони й так допомогли на самому початку повномасштабного вторгнення, а ось далі — усе в наших руках: «Усе залежить від нашого вибору, від наших рішень, від нашої діяльності, від нашої роботи, від нашої допомоги Збройним Силам і від власного усвідомлення того, що ми хочемо жити у своїй країні, на своїй землі, зі своєю ідентичністю» .

Не можна ображати котів

Розповідь, яка особливо пожвавила та розвеселила гостей, — вірування про походження котів. «Гуцули вірять, що кіт з'явився з рукавички, яку скинула на землю Богородиця, і саме він з'їв Дідька. Відтак ображати цих тварин не можна, адже після смерті людську душу зустріне кіт, який пригадає господарю його ставлення до себе. Від цього залежатиме, куди саме потрапить душа» .

Ініціаторкою приїзду Громовиці Бердник до Первомайська стала Ольга Мурза, співвласниця «Пивниці», де й відбулася зустріч. Гості могли придбати книжки авторки, частину коштів від продажу яких вона передає на підтримку ЗСУ, а також задонатити в окрему банку. За словами Ольги Мурзи, за вечір зібрали 5 430 гривень. Кошти передадуть Володимиру Пономарчуку на автомобіль для його підрозділу.

Миколаївські