Між шарами тіста — історія родини: як Валентина Степанок із Грушівки готує болгарську плакету

10 листопада 2026 р. 01:09

10 листопада 2026 р. 01:09

У болгарської плакети є свій секрет. Тісто треба розкачати так тонко, щоб воно просвічувалося, змастити вершковим маслом, додати сир і скласти в кілька шарів. Але є в цій страві ще дещо, чого не знайдеш у жодному рецепті, — пам’ять про тих, хто готував її до нас. Досліджуючи історію болгарських родин Первомайщини, я збираю родоводи, записую спогади про предків, їхню мову та звичаї. Цього разу завітала до Валентини Степанок із Грушівки. За приготуванням плакети говоримо про її дитинство у Вільшанці, болгарське коріння, родинні історії та традиції, які хочеться передати наступним поколінням. А наприкінці дістаємо з духовки рум’яну випічку й куштуємо її зі сметаною.

Рецепт, у якому важлива кожна дрібниця

На кухні Валентини Степанок цього дня пахне домашньою випічкою, а розмова раз у раз переходить на болгарську. Господиня вільно володіє мовою своїх предків і охоче розповідає про родину, звичаї та страви, які готували ще її батьки.

Валентина за фахом технолог, тому з продуктами працює впевнено. Сьогодні в її планах — плакета, болгарська випічка, яку в Болгарії знають як баніцу. У родині Валентини збереглася саме назва «плакета».

— У нас є традиція випікати домашню, справжню плакету. У Болгарії це називається баніца, а в нас кажуть плакета. Як правильно, ми не знаємо, але смачно і так, і так, — усміхається господиня.

Для тіста потрібні борошно, тепла вода, сіль, оцет та олія. Продуктів небагато, проте головне в цій страві — не кількість інгредієнтів, а вміння правильно працювати з тістом.

Валентина замішує його, дає відпочити, а потім береться за качалку. І тут починається найвідповідальніший етап: тісто потрібно розкачати настільки тонко, щоб крізь нього проходило світло.

— Тісто має бути дуже тоненьким, аж світитися, як цигарковий папір. Не товще. Воно ж складається в декілька шарів, гармошкою робиться, тому повинно добре пропектися. Його треба дуже тонко розкачати, — пояснює Валентина.

Господиня згадує, що раніше в родині готували трохи інакше:

— Пам'ятаю, бабуся випікала, мама випікала, вони оцту не ставили, а ми додаємо, щоб тісто було податливе, еластичне. Тоді воно добре розтягується і стає дуже тонким.

Готовий пласт Валентина змащує вершковим маслом, викладає кисломолочний сир і складає в кілька шарів, формуючи характерну гармошку. До масла в господині теж особливе ставлення.

— Обов'язково треба змащувати коров'ячим маслом. Можна й маргарином, хто як любить, але я мажу маслом, — каже Валентина.

Начинка також може бути різною. Господиня розповідає, що плакету готують із гарбузом, картоплею чи капустою. Усе залежить від смаку й родинних уподобань. Сьогодні ж у нас варіант із сиром.

Окремо Валентина готує заливку зі сметани та яєць. Змішує інгредієнти, додає трохи солі й заливає сформовану плакету.

— Можна і з цукром зробити, хто любить солодку. А начинку кожен вибирає собі до смаку.

Валентина Степанок Автор: Наталія Клименко

Від Вільшанки до Грушівки — стежками родинної пам'яті

Валентина родом із болгарської Вільшанки. Хоча народилася вже в Первомайську, саме у Вільшанці минули її дитячі та шкільні роки. Там жили батьки, там формувалося відчуття болгарського коріння.

Згодом жінка переїхала до Первомайська й оселилася в Грушівці. Це місце для неї також пов'язане з родинною історією. Адже предки по маминій лінії жили на острові поблизу Грушівки — тому самому Болгарському острові, історія якого збереглася в родинних спогадах.

Там мешкали дідусь і бабуся, там жила мама. Родини обробляли землю, вирощували городину, тримали господарство. Життя було пов'язане з працею, родиною та звичаями, які передавали від старших до молодших.

Тепер Валентина живе неподалік від місць, пов'язаних із її предками, і продовжує те, чого навчилася в батьків: готує болгарські страви, розмовляє мовою родини, пам'ятає сімейні історії.

— Мама готувала пісмеди, чалкаму, зелі, м’ясо з квашеною капустою та плакету. Це були звичні страви на нашому родинному столі. Тепер, коли згадую їх, одразу повертаюся думками в дитинство, — розповідає Валентина.

Валентина Степанок формує плакету. Тісто має бути тонким, майже як аркуш паперу Автор: Наталія Клименко

Про каймак, сметану й дідуся з Кацики

Коли Валентина згадує старших родичів, пригадує й різні випадки з їхнього життя, і кумедні в тому числі. Один із них пов’язаний із дідусем із Кацики, якого вже немає серед живих.

— Був у нас один дідусь із Кацики. Якось дружина йому сказала: «Поїж сметани». Він відкрив холодильник, а сметани там не знайшов. А потім каже: «Я поїв каймак». Бо каймак — це ж сметана болгарською, — розповідає Валентина.

У цій історії збереглося слово, яким послуговувалися в родині, і звичайна побутова ситуація, що стала родинним спогадом.

Для Валентини важливо, щоб наступні покоління знали не лише прізвища й місця, звідки походять їхні предки, а й те, як ті жили, говорили, що готували та які історії залишили по собі.

— У нас у родині є свої традиції. Ми перейняли їх від батьків, а вони — від своїх батьків. Мама готувала болгарські страви, ми все це бачили змалечку. І тепер я теж готую, бо хочеться зберегти те, що нам передали, — говорить господиня.

Рецепт плакети від Валентини Степанок

Тим часом наша плакета вже сформована. Тонкі шари тіста з маслом і сиром перекладаємо на деко. Зверху заливаємо сумішшю зі сметани та яєць із дрібкою солі й ставимо в духовку.

Залишається почекати. Поступово кухнею розходиться аромат випічки. Час від часу поглядаємо на духовку: цікаво, якою вийде наша плакета. І ось вона готова. Валентина дістає деко й запрошує до столу:

— Скуштуємо плакету. Дивіться, яка в нас вийшла. Гарна і смачна.

Розрізаємо випічку на шматочки, додаємо сметану й куштуємо. Хрустка рум'яна скоринка, ніжна сирна начинка — плакета смакує саме так, як і має смакувати домашня випічка.

• Для тіста: 500 г борошна, 1 склянка теплої води, 1 чайна ложка солі, 2 столові ложки оцту, 3 столові ложки олії.
• Для начинки та змащування: кисломолочний сир, вершкове масло.
• Для заливки: 2 склянки сметани, 5-6 яєць, дрібка солі.
• Приготування. Із борошна, теплої води, солі, оцту й олії замісити тісто. Вимішувати близько 10 хвилин, потім накрити й залишити відпочити. Розкачати тісто якомога тонше — майже як аркуш паперу. Змастити пласт вершковим маслом, викласти сир і скласти тісто в кілька шарів гармошкою. Перекласти плакету на деко й дати трохи постояти. Окремо змішати яйця зі сметаною та дрібкою солі. Залити цією сумішшю випічку. Випікати за температури 200°C до появи рум'яної скоринки. Подавати зі сметаною.

Кількість сиру господиня визначає на свій смак.

Коли рецепт стає частиною родинної історії

Готова плакета від Валентини Степанок — із рум’яною скоринкою, сирною начинкою та смаком родинної традиції Автор: Наталія Клименко

Зустріч із Валентиною Степанок — ще одна історія про болгарські родини Первомайщини, яку мені вдалося записати. І я щаслива з того. Бо поки на кухні печеться плакета за родинним рецептом, продовжується й традиція, передана від мами та бабусі. Саме з таких родинних історій, рецептів, мови й звичаїв складається нематеріальна культурна спадщина, яку важливо зберігати й передавати далі.

Миколаївські