вологість:
тиск:
вітер:
«Ми — християни тюркського походження»: як у Виноградівці бережуть спадщину гагаузів
Гагаузи — унікальний народ, у якому поєдналися тюркська мова та православна віра. Уже понад два століття їхня історія тісно переплетена з українським півднем. Під час форуму нацспільнот , який проходив на Первомайщині 12-14 листопада, журналістка Гард.City поспілкувалася з Людмилою Бужиловою, яка представляє гагаузьку спільноту села Виноградівка Болградської громади. Хто ж такі гагаузи, як вдається сьогодні зберігати свої традиції й мову та як у селі Виноградівка створюють унікальну етнографічну залу, що береже пам'ять про предків, читайте в нашому матеріалі.
Етнографічна зала «Курчу»
Людмила Бужилова приїхала на форум нацспільнот із села Виноградівка, що на Одещині. Село це має старовинну назву Курчу і населяють його, зокрема, етнічні гагаузи. Саме гагаузьку спільноту й представляла пані Людмила. Вихователька за фахом, сьогодні вона працює в бібліотеці та в етнографічній залі Виноградівки.
Пані Людмила охоче пробувала місцеві спеціалітети Первомайщини у ході форуму
«У нас ще немає статусу музею, але зібрані експонати стосуються саме історії розвитку нашого села. Ми активно працюємо вже три роки завдяки підтримці Центру культури та дозвілля Болградської громади», — розповідає Людмила.
Велика частина експонатів в етнографічній залі — подарунки від мешканців Виноградівки: килими, вишиванки, ткацькі знаряддя. Завдяки цьому експозиція продовжує поповнюватися. Особливе місце відведено фотографіям.
«У першій залі я створила велику фотогалерею-виставку з чорно-білими знімками. Коли приходять школярі, ліцеїсти, вони з великим інтересом їх роздивляються, бо на цих світлинах є місця, яких сьогодні вже немає: стара лікарня, заправка, величезний автопарк — свого часу у нас був найкращий колгосп-мільйонер. А ще діти впізнають на цих фото своїх родичів, бабусь і дідусів» .
Нині гагаузи докаладють чимало зусиль, аби зберігати свої народні традиції та фольклор
Разом із однодумцями пані Людмила збирає та зберігає й інші види традиційного гагаузького мистецтва та фольклору.
«Ми збираємо пісенну творчість, зберігаємо народні танці. Цю роботу проводимо буквально з дитячого садочка: наші діточки неодмінно беруть участь у різних форумах. Коли виходить уся малеча і танцює кадинджу (гагаузький народний танець — прим. ред.) — це неймовірна краса і дуже вражаюче видовище. Також ми підтримуємо зв'язок із гагаузами з Молдови, маємо спільні видання й так намагаємося зберегти нашу культуру» .
Хто такі гагаузи
«Є багато версій, хто такі гагаузи й звідки вони прийшли. Але мешканці саме нашого села — це переселенці з Північної Болгарії, із села Кючюк-Сюльчук. У 1811 році вони тікали від гніту й оселилися на березі річки Ялпуг. Цьогоріч нашому селу виповнюється 215 років.
У фоє нашого Будинку культури є величезна картина, на якій зображено це переселення: люди йшли, а попереду них — отари овець. Коли дійшли до берега Ялпуга, вівці зупинилися, бо там були дуже соковиті трави й чиста джерельна вода. Так люди там і залишилися, заснувавши перше поселення» .
Хвилинка релаксу на березі Південного Бугу: гагаузи вміють жити в моменті
Єдиний в Україні Обласний центр гагаузької культури розташований у Виноградівці, у сільському Будинку культури. За словами пані Людмили, мешканці села дуже цим пишаються.
«Попри те, що гагаузи належать до тюркської мовної групи, за віросповіданням ми — християни. Нашим предкам вдалося зберегти свою віру, і це основне. Ангелом-охоронцем села є Георгій Побідоносець» .
У Виноградівці вирощують виноград, з якого роблять домашнє вино — шарап, і розводять овець. Із вівчарством пов'язані й великі релігійні свята гагаузів.
«Є два великих релігійних свята: 6 травня ми відзначаємо Хедерлез, а восени — Касим. Вони символізують початок польових робіт і їх завершення. На Хедерлез овець виганяли в поле, а на Касим заганяли назад додому на зиму. Вівчарство — це основний вид діяльності гагаузів, і донині багато господарів тримають овець удома» .
А ще гагаузи вміють не лишати байдужими нікого, хто поруч
Окрім давніх традицій, громада підтримує тісні міжнародні контакти, зокрема з Туреччиною.
«Оскільки ми належимо до тюркської мовної групи, ми дуже любимо турецьку культуру, розуміємо й відчуваємо її. У 1994 році наш колектив уперше поїхав у глиб Туреччини — у Гіресун, Трабзон. Я ніколи не забуду, як люди виходили нас зустрічати й казали: «Кан кардаш» — наші брати по крові, як вони сприймали наші пісні й танці. Ми й досі підтримуємо тісний зв’язок, а в нашому селі доволі часто гостює консул Туреччини в Україні» .
Гостей фестивалю пані Людмила познайомила з гагаузьким фольклором і виконала декілька пісень. Слухачам припали до душі творчість і мелодійні наспіви гагаузького народу.
Форум реалізували Агентство ООН у справах біженців в Україні та ГО «Десяте квітня» у співпраці з ГО «Болгарська молодь в Україні».
Джерело: thegard.city
Новини рубріки
852 жертви, врятовані дерева і суд за ліс "Маяк": 19 листопада в історії Миколаївщини
18 листопада 2026 р. 22:57
Напад із ножем на однокласницю: 15-річну тернополянку судитимуть
18 листопада 2026 р. 22:25
Прийшов по довідку — отримав кулю в ногу: заступник начальника ТЦК стріляв у військового
18 листопада 2026 р. 22:25