«Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті»: військовий Денис Пайш про «Ігри нескорених»

21 листопада 2026 р. 13:31

21 листопада 2026 р. 13:31


Близько 500 ветеранів і військовослужбовців зібралися у Львові на національний відбір до «Ігор нескорених — 2027». Серед них був і Денис Пайш — військовий, з яким ми знайомі вже не перший рік. Він змагався у чотирьох видах адаптивного спорту, зустрівся з принцом Гаррі, а головне — повернувся з новими враженнями й силами. Журналістка Гард.City поговорила з Денисом про «Ігри нескорених», побратимів, спортивний азарт і емоції, які, за його словами, стали одними з найкращих у житті.

З Денисом ми вже знайомі

З Денисом ми знайомі не перший рік. Колись він приїздив до мене в гості в Первомайськ . Відтоді не загубилися: час від часу переписуємося, цікавимося, як справи. Я стежу за його життям і знаю, що за цією усмішкою та спокійною манерою говорити — непростий військовий досвід.

Денис служить на Херсонському напрямку Фото: З особистого архіву Дениса Пайша

Денис і досі в строю. Служить на Херсонському напрямку, поблизу Берислава. Після поранення, як розповідає, мав би звільнитися зі служби, але цього не сталося. Тож продовжує виконувати військові завдання. А на «Ігри нескорених» до Львова його відрядили — відповідний документ надійшов до бригади від Генерального штабу.

Чотири види спорту — і несподіваний результат

«Ігри нескорених» у Львові стали національним відбором до міжнародних Invictus Games, які наступного року прийматиме британський Бірмінгем. Україна має сформувати команду з 60 учасників. А охочих спробувати свої сили цього разу було чимало — близько 500 ветеранів і військовослужбовців.

«Ігри нескорених» у Львові Фото: З особистого архіву Дениса Пайша

Денис вирішив не розмінюватися на одну дисципліну й заявився одразу в чотирьох: веслування на тренажері, баскетбол на кріслах колісних, волейбол сидячи та піклбол.

Із піклболом у нього взагалі вийшла цікава історія. До змагань Денис навіть не знав, що це за гра. А тут: перша спроба і вихід у чвертьфінал.

— Піклбол я вперше в житті спробував. Грали в парі з партнером, і ми вийшли у вісімку найкращих пар. Я перший раз грав і такий результат. Сам здивувався , — усміхається Денис.

Піклбол має щось спільне і з великим тенісом, і з настільним: грають ракетками, але на майданчику з сіткою. А от баскетбол на кріслах колісних Денис уже трохи знав. Уперше спробував його ще в травні, під час спортивного табору для військових і ветеранів, який організовував «Гард». Тоді команда Дениса посіла друге місце. Це була його перша нагорода в цьому виді спорту.

— Там спеціальні спортивні крісла, дуже швидкі. Треба навчитися ними керувати, відчути, як рухатися, як виконувати кидки. Це зовсім інше, ніж звичайний баскетбол. Спочатку треба звикнути до крісла, а потім уже грати , — пояснює він.

Спорт у житті Дениса був і раніше. У юності займався футболом, згодом працював із дітьми у дитячо-юнацькій спортивній школі. Тож змагатися йому не вперше. Але адаптивний спорт — це вже інший досвід, до якого доводиться пристосовуватися, вчитися і відкривати в собі нові можливості.

«Ти дивишся на хлопців і пишаєшся ними»

Чотири дисципліни — це чимало. Та коли запитую Дениса, що виявилося найважчим, він говорить не про суперників і не про конкретний вид спорту.

— Найважче було те, що цілий день на локаціях. Зранку приїжджаєш, і майже до вечора тривають змагання. Втомлюєшся і фізично, і морально , — розповідає він.

Але цю втому, здається, перекривало зовсім інше. Денис раз у раз повертається до розмов про людей, яких зустрів у Львові.

— Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті. Познайомився з багатьма колегами, ветеранами, побратимами. Гарно поспілкувалися, провели час, позмагалися. Думаю, у цьому й одна з головних цілей «Ігор нескорених» — щоб люди могли відновитися фізично, психологічно, емоційно. Приїжджаєш сюди й просто відпочиваєш душею , — каже Денис.

Учасники приїхали з різних куточків України, були навіть представники Криму. Історії в кожного свої. Серед спортсменів — люди з дуже важкими пораненнями, з ампутаціями рук і ніг, зокрема подвійними.

Денис не приховує, що побачене його вразило.

— Там такі хлопці! Дивишся на них і справді пишаєшся. Люди з важкими пораненнями, з ампутаціями, але вони займаються спортом, не зупиняються, хочуть розвиватися. Це дуже надихає. Я дивився на них і думав: у нас дійсно сильна нація. І з такою нацією ми переможемо .

«Ігри нескорених» у Львові

Звісно, на майданчиках вистачало й спортивних емоцій. Але, за словами Дениса, тут усі добре розуміли: суперництво залишається на майданчику.

— Це спорт. Є азарт, емоції, кожен хоче виграти. Але після гри ми тиснули одне одному руки. Підтримували одне одного. І це було дуже приємно.

Кілька слів із принцом Гаррі

Ще одна пригода, яку Денис навряд чи скоро забуде, — зустріч із принцом Гаррі. Засновник Invictus Games приїхав до Львова на завершення змагань. І Денисові вдалося не просто побачити його здалеку, а й поговорити.

— Ми трохи поспілкувалися англійською. Він побажав мені успіху, сказав, що сподівається, я потраплю до національної збірної, і що побачимося в Бірмінгемі. Я подякував йому, сказав, що буду старатися, — розповідає Денис.

Спільне фото із принцем Гаррі Фото: З особистого архіву Дениса Пайша

Зустріч була короткою, адже принц Гаррі спілкувався з багатьма учасниками. Але встигли зробити спільне фото й навіть обійнятися.

— Я його вперше в житті бачив. А тут ще й поговорили, сфотографувалися. Дуже приємно, що він приїхав, приділив увагу учасникам, підтримав нас , — додає Денис.

Повернувся з бажанням рухатися далі

Хто саме з 60 учасників представлятиме Україну в Бірмінгемі, оголосять після завершення відбору. Самих спортивних результатів для цього недостатньо: учасники проходили також психологічне тестування та інтерв’ю, звертали увагу й на поведінку під час змагань, ставлення до суперників і спортивну етику.

Денис поки не знає, чи опиниться у складі команди. Але, схоже, для нього ці кілька днів уже стали важливими незалежно від остаточного рішення.

— Я відчуваю, що психологічно трохи відновився. Зараз хочеться щось робити, більше нового дізнаватися, краще працювати, частіше брати участь у таких заходах. Мені це справді допомогло , — говорить він.

Львів. «Ігри нескорених» Фото: З особистого архіву Дениса Пайша

У Львові говорили й про те, як розвивати ветеранський спорт у регіонах. До учасників приїжджали міністр та представники міністерства, розповідали про майбутню програму. Денис сподівається, що такі можливості будуть доступні не лише під час великих всеукраїнських змагань.

Окремо дякує організаторам за те, як усе було влаштовано: проживання, харчування, перевезення між спортивними локаціями. Каже, учасникам не доводилося перейматися побутовими питаннями — можна було зосередитися на змаганнях і спілкуванні.

Наостанок питаю, що допомагає йому триматися на службі, особливо коли непросто.

— Рідні, близькі й ті люди, які тебе підтримують і допомагають. Заради них ми й тримаємос я, — відповідає Денис.

Реклама

«Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті»: військовий Денис Пайш про «Ігри нескорених»

«Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті»: військовий Денис Пайш про «Ігри нескорених»

«Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті»: військовий Денис Пайш про «Ігри нескорених»

«Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті»: військовий Денис Пайш про «Ігри нескорених»

«Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті»: військовий Денис Пайш про «Ігри нескорених»

«Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті»: військовий Денис Пайш про «Ігри нескорених»

«Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті»: військовий Денис Пайш про «Ігри нескорених»

«Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті»: військовий Денис Пайш про «Ігри нескорених»

«Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті»: військовий Денис Пайш про «Ігри нескорених»

«Я відчув одні з найкращих емоцій у своєму житті»: військовий Денис Пайш про «Ігри нескорених»

Джерело: thegard.city