Козотерапія у Біляївці: запрошуємо на екскурсію на ранчо Марко “Бабусині кози”

04 вересня 2024 р. 13:05

04 вересня 2024 р. 13:05

Ранчо Марко “Бабусині кози” – куточок сільського туризму в Біляївці, куди приїжджають погратися з козами та скуштувати справжню козину бринзу з натурального молока. Це була мрія одинадцятирічного Марко Назаренка, яка переросла у спільну справу всіх членів родини: мами, дядька, бабусі, двох братиків та сестрички. За перший місяць роботи садиба прийняла понад 150 гостей. Про те, як готувались до відкриття бізнесу, з якими труднощами стикались та як планують розвивати ранчо далі – вони поділились з Біляївка.City .

Офіційно для відвідувачів ранчо Марко “Бабусині кози” відкрилось лише місяць тому. Втім, тримають худобу у сім’ї Назаренків з 2014-го року. Кіз обрали невипадково. 10 років тому козине молоко врятувало життя маленького Марко.

Ранчо Марко "Бабусині кози"

– Він захворів на ротавірусну інфекцію, ми п’ять діб провели в реанімації – розповідає Ольга Назаренко , мама Марко, – на той час дитина була молочна, я годувала його сумішами, але жодна з них не підходила. Коли нас виписували – завідуючий реанімацією сказав, що лише козине молоко в сирому вигляді врятує сина, якщо інше не приймає його шлунок. Аби натуральне свіже молоко було завжди під рукою – ми прийняли рішення завести нашу першу кізочку. Вона і вигодувала нам Марко.

Сім'я з 19 кіз

Зупинитись на одній кізочці не вдалося, невдовзі з’явилась друга, потім третя. Члени родини почали вивчати худобу, аналізувати, яка порода дає більше молока, яка мало, але найсмачніше. Господарство перетворилось у невеликий бізнес: періодично Ольга виходила на базар, продавала молоко, бринзу, дехто приїжджав додому і прямо з ферми купував молочну продукцію.

Втім, каже господиня, для них кізочки завжди були чимось більшим ніж просто спосіб заробітку. Вони стали ніби членами їх сім’ї.

Ранчо Марко "Бабусині кози"

– Якось ми поїхали обирати породисту кізочку, щоб давала смачне молоко, а з’ясувалось, що в неї є малята, – згадує Ольга, – одне з козенят за забарвленням було схоже на оленя. Марко обійняв його, і сказав, що хоче саме цього козлика. Я намагалась пояснити, що ми ж приїхали за кізкою, але син стояв на своєму. Врешті ми придбали маленьке козеня за ціною дорослої породистої кози. Зате Марко був щасливий.

Наразі в сім’ї 19 кіз , серед них 4 козеняти , 2 козлика , інші – кози . Всі тварини мають клички та паспорти. Вони дуже різні, але кожна особлива по-своєму – якась дає смачне молоко, якась – просто для душі, милує око.

Окрім кізочок, декілька років тому з’явились поросята , трохи пізніше – курочки , качечки , індички та кролики . Всі тварини мешкають на одному подвір’ї, але чудово ладять між собою, ніби доповнюють одне одного.

Ранчо Марко "Бабусині кози"

Піклування про свійських тварин не знає вихідних

Тримати худобу – значить працювати без вихідних. До цього звикли всі члени родини. В кожного з них своя місія.

Марко – хазяїн. Він займається господарством – годує тварин, прибирає в садибі.

За благоустрій довгий час відповідав дядько хлопця Віталій . Майже все на свійському дворі він збудував власноруч: загорожі, будиночки, зимові та літні сараї для тварин. Нещодавно він серйозно захворів, більше не може працювати фізично, тому всі нові споруди, фотозони лягли на плечі мами Ольги з дітьми.

За кухню відповідають жінки. Мати Ольги Галина робить бринзу, а Ольга з донькою Валерією – випікають паляниці, кекси та інші смаколики на козиному молоці, які обожнює вся родина.

Старший син Іван – мешкає окремо, але теж бере участь в прийнятті важливих рішень, підкидає якісь креативні ідеї для ферми. Найменший чотирирічний Святослав – завжди і всюди, контролює процес.

Випасають кізочок всі разом. Доять – теж, роблять це руками двічі на день, без використання спеціальних апаратів. В середньому одне доїння займає хвилин 40, не враховуючи час, щоб загнати, підготувати, помити вим’я, обтерти рушником. Все це їм в радість – кажуть члени родини.

Родина Назаренків

Дійсно важкий період наступає з січня по березень, коли з’являються козенята. Тоді вже рук не вистачає, приходять допомагати навіть сусіди. Доїти кіз після окоту треба за графіком – то кожних три години, то кожних чотири. Це триває декілька місяців. Лише потім молока стає менше, можна повертатись до режиму – двічі на день. Так само годувати козенят в цей період треба кожні дві-три години, поки не подорослішають. Робити це теж доводиться власноруч, залишати їх під мамою небезпечно, бо вони можуть травмувати їй вим’я – через це і молоко виходить погане, і козенята нерівномірно отримують їжу. Все доводиться контролювати.

Як здійснилась мрія Марко

Відкрити ранчо та приймати гостей запропонував Марко.

– Ми їздили в Одеський зоопарк, до знайомих на ферму в село, і я подумав, що було б круто, якби до нас теж приходили люди і грались з нашими кізочками, – каже хлопчик.

Те, що це гарна ідея, підтвердив попит людей. Коли Марко був у другому класі, їм дали завдання зробити фото з домашнім улюбленцем. Всі принесли фото з котиками, собачками, хом’ячками, а Марко – з тим самим козликом, якого назвав Оленям. Всі дуже здивувались, почали розпитувати, а коли дізналися, що в хлопця вдома цілий свійський двір – напросилися в гості, аби на власні очі то все побачити. Втім, тоді так і не судилося – розпочався затяжний карантин, потім війна.

Нарешті здійснилась мрія Марко цього літа – їх садиба відкрила двері для відвідувачів.

Ранчо Марко "Бабусині кози"

– Все відбулось спонтанно, – каже Ольга, – в липні мені зателефонували і сказали, що до нас хочуть завітати на екскурсію чоловік десять. Я одразу розгубилась, кажу, боже, ми ж неготові, в нас там неприбрано, там недороблено. А мені в трубку – “та то неважливо, хочуть просто подивитися на ваших кізок”.

Виявилось, що це туристи з Одеси їздили на дегустацію в Маяки, їм розповіли про козину ферму в Біляївці, і вони вирішили попутно завітати.

За одну годину, як могли, всією сім’єю Назаренки наводили “марафет”. Вони дуже хвилювались, але дарма – все пройшло якнайкраще. Саме цей день і став датою відкриття ранчо. Щирі відгуки від задоволених туристів швидко розлетілись просторами Інтернету, тож вже наступного тижня в гості до кізок їхала наступна група.

Гості повертаються вдруге

На сьогодні свійський двір Назаренків відвідало вже понад 150 людей. Були й ті, хто повертався вдруге – для родини це особливо приємно.

Поки працюють лише на вихідних, приймають не більше двох груп за день, аби до кожної зустрічі гарно підготуватися.

Стандартна екскурсія триває близько півтори години. Коштує – 150 гривень з людини, діткам до 6 років безкоштовно.

Складається з двох частин – безпосередньо відвідування ранчо, ігри та фото зі свійськими тваринами, а також – частування стравами з молока біляївських кіз: паляницями, кексами, маринованою бринзою, молочними коктейлями тощо.

Бажаючі можуть одразу придбати з собою молочну продукцію: молоко, бринзу, масло, сир, рікоту (сир, отриманий із сироватки).

– Ми лише на старті розвитку свого ранчо, попереду ще багато планів, – каже Ольга, – будемо збільшувати поголів’я, також хочемо зробити заїзд з вулиці Кіпенка, аби була можливість приймати одночасно більше людей. Впевнені, що в нас все вийде з такою підтримкою!

Для бронювання екскурсії та додаткової інформації телефонуйте: +380971311330 , +380979457990 .

Одеські