І хто тут скажений хижак: як 9 вовків могли знищити 200 овець — перевірка фактів, яку ми не зробили

16 вересня 2024 р. 13:13

16 вересня 2024 р. 13:13

Цей текст – робота над помилками нашого медіа. Деякий час тому ми розмістили новину з посиланням на екс-голову Білгород-Дністровської районної ради Григорія Мельниченка, про те, що в Роздільнянському районі 9 вовків напали на отару з 200 племінних овець та знищили їх, а також поранили пастуха. Цю новину поширили більшість регіональних та локальних медіа, деякі національні. Однак додаткова перевірка змушує нас просити вибачення у наших читачів, це неправдива інформація . Однак ми вирішили використати цю ситуацію, щоб собі та вам нагадати, як потрібно проводити фактчекінг, коли ви бачите шокуючу інформацію, яку так і хочеться оперативно поширити. Нам дуже шкода, що ми цього не зробили вчасно, однак ми зробили для себе висновки з цієї ситуації та переконані, що не будемо допускати таких прикрих помилок в майбутньому.

Аналізуємо інформацію з "холодною головою"

Фактчекінг, або перевірка інформації на достовірність , повноту та наявність маніпуляцій, має значний вплив на якість життя в суспільстві. По-перше, він захищає громадян від дезінформації та фальшивих новин, що дозволяє уникнути непотрібних страхів, помилкових уявлень та негативних наслідків, які можуть вплинути на здоров'я та безпеку. По-друге, фактчекінг сприяє розвитку критичного мислення, що допомагає громадянам орієнтуватися в інформаційному просторі та приймати обґрунтовані рішення у повсякденному житті. По-третє, він забезпечує більшу прозорість і відповідальність з боку публічних осіб та політиків, що веде до покращення якості державного управління і соціальної політики. В кінцевому рахунку фактчекінг сприяє більш справедливому і добробутному суспільству.

Давайте розбиратися, який мінімальний набір інструментів потрібен, щоб перевірити інформацію на достовірність, повноту та відсутність маніпуляцій. Перш за все, нікому не можна вірити на слово, будь-яка інформація має проходити критичний аналіз у вашій голові на достовірність.

Ми це зробили та повідомили читачам, що поширив цю інформацію чоловік, який безпосередньо зацікавлений у відновленні можливості полювати на території Одеської області, хоча власне особисто він і так має таку можливість. У липні 2024 року тодішній голова Білгород-Дністровської районної ради Григорій Мельниченко , разом зі своїм тестем ексголовою ОВА, люстрованим чиновником, якого Президент Зеленський повернув у крісло, Сергієм Гриневецьким, потрапив до переліку мисливців , яким дозволили відстрілювати хижаків в Одеській області начебто для боротьби зі сказом.

Натомість екологи звинуватили чиновників у спробі організувати VIP-дозвілля для любителів постріляти. У цьому мисливців є купа інших чиновників області, наприклад, один з відповідальних за жахливе автобусне сполучення "Біляївка-Одеса", регіонал Сергій Біб , а також судді, прокурори та підприємці. Перелік осіб, яким дозволено полювання, складало товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливець та рибалка XXI століття", яку очолює Віктор Мельниченко — родич Григорія Мельниченка , який був до призначення головою районної ради президентом громадської організації з аналогічною назвою. Також варто було додати кілька цікавих фактів про самого Григорія Мельниченка, які характеризують особистість.

Викрадення людини та боротьба з національними парками: відомий Мельниченко скандалом з екологом та природоохоронцем Іваном Русєвим. Останній звинуватив його у викраденні сина Романа , який хотів запобігти вилову риби у заповідних територіях на Дністрі.

Незаконне збагачення : обіймаючи посаду голови райради у 2021 році, Мельниченко отримав 59,6 млн грн , але не зміг підтвердити законність цього збагачення. Національне агентство протидії корупції направило матеріали до Національного антикорупційного бюро, Головного бюро розслідувань, Нацполіції та прокуратури для розгляду можливого відкриття провадження за статтею 172-6 Кримінального кодексу України про подання завідомо недостовірних відомостей у декларації.

Придбання двох земельних ділянок під час війни : Григорій Мельниченко, будучи головою Білгород-Дністровської райради, придбав дві земельні ділянки на суму майже мільйон гривень під час повномасштабного вторгнення рф у 2022 році. Після цього, у липні того ж року, він подарував ці ділянки своєму батькові, що дозволило уникнути арешту на це майно. Як з’ясувало видання «Схеми», ці ділянки розташовані на березі річки Дністер у прикордонному селі Маяки Одеської області, неподалік родинної бази відпочинку «Дім Рибалки», з якої сам Мельниченко регулярно публікує фотографії у соцмережах. Відповідно до даних земельного кадастру, ці землі – рекреаційного призначення.

Судова справа : у серпні 2023 року Мельниченко був затриманий за підозрою у викраденні швидкісного катера Держекоінспекції вартістю 2,7 млн грн, який він переховував у Біляївці. За версією слідства, він вніс недостовірні відомості до документів і незаконно заволодів катером. Сам Мельниченко звинувачень по суті не коментував, але на своїй сторінці в соцмережі публікував дописи про те, що «правда на його боці», а також 7 вересня написав : «Прорвусь! Бувало і гірше!»

Звільнення з посади : після затримання Мельниченка звільнили з посади голови райради, хоча він заявляв, що не знав про ухвалене рішення і намагався повернутися до свого кабінету. Випустили із СІЗО Мельниченка під заставу в розмірі п'яти мільйонів гривень, пізніше, дивним чином, суд зменшив йому заставу до 800 тисяч гривень .

Місцева політика та скандали : як голова райради, Мельниченко закликав не виконувати закон про українську мову. У 2022 році він на своїх сторінках в соцмережах неодноразово публікував фото наслідків обстрілів мосту через Дністровський лиман (що було заборонено), а потім ці публікації видаляв, публікував фотографії результатів російських обстрілів залізничного мосту в Затоці, а в липні побився із мером Білгород-Дністровського Віталієм Гражданом, який також був затриманий за підозрою в бандитизмі.

Ворог природоохоронних структур : чиновник давно воює з керівництвом національних парків, забудовує береги Дністра і бажає без перешкод полювати в природних угіддях. Заповідники Нижньодністровський і «Тузловські лимани» Мельниченко назвав «незаконними, нелегітимними, напівкримінальними структурами» .

Знаходиться в базі «Миротворець» , які досліджують ознаки злочинів проти національної безпеки України.

Висновок: Григорій Мельниченко — це не та людина, якій можна довіряти та вірити на слово. На цьому можна було б зупинитися.

Однак ми цього не зробили, як не зробили наступну роботу. Не проаналізували критично інформацію вихідного повідомлення та не спробували її уточнити, щоб дати глибший контекст. Вона спрямова на те, щоб викликавши страх, здобути аргумент за нормалізацію полювання.

Власне, це може бути частиною інформаційної компанії, яка спрямована на відновлення відстрілу диких тварин під приводом "захисту від сказу". Зокрема, 5 вересня природоохоронець Іван Русєв поділився листом директора департаменту природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міністерства довкілля та природних ресурсів України Павла Іванова, в якому він вимагає, зокрема, підтримувати оптимальний розмір популяції лисиць відповідно до інструкції, яка морально застаріла, не відповідає природоохоронним вимогам та, як написав Русєв:

— Не базуються на наукових даних (безглузді обгрунтування в згаданої вище інструкції), протирічать завданням самого Міндовкілля. Вони по суті працюють проти етичних засад і принципів функціонування Міндовкілля, проти ідеї вступу в ЄС. І зараз, під час війни, коли країна в жахливому стані, Міндовкілля і відповідний його Департамент не займаються нагальними та важливими питаннями збереження довкілля, а фактично "підтанцьовують" забаганкам для розваг людей з рушницями і вбивства тварин, які жодним чином не є загрозою для людей.

Директор департамента природно-заповідного фонду та біорізноманіття Міністерства довкілля та природних ресурсів України Павло Іванов: вимагає регулювати кількість популяції лисиць

Повідомлення Мельниченка так само працювало на емоційному рівні, воно викликало почуття страху та потенційної небезпеки: дикі тварини, сказ, економічні збитки для фермерів.

Однак варто було аналізувати факти, бо їх можна перевірити, щоб впевнитися — перед нами маніпуляція, а можливо, й відверта брехня. Завжди потрібно відділити емоції та на холодну голову проаналізувати факти.

Начебто подія сталася 24 серпня 2024 року у Роздільнянському районі, однак не відомо, конкретне місце, не відома назва фермерського господарства чи ім'я приватної особи, яка постраждала.

Ми перевірили місцеві пабліки, запиталися у місцевих журналістів, чи чув хтось про цю ситуацію. Однак ніхто про це не чув, що дуже дивно, адже така подія мала б набути резонансу. Окрім того, в самому повідомленні є явні неточності: Вовки загнали овеь у соняшник, перегризли горло всім овечкам («Волки загнали овец в подсолнух и перегрызли горло всем овечкам» - мовою оригіналу), однак на фото немає жодного соняшника, лише зернова стерня.

«Пастух чудом остался в живых НО получил множественные укусы волков. Пострадавший сейчас находится в больнице, врачи борятся за его жизнь и здоровье» (орфографія, пунктуація та мова повідомлення збережена відповідно до оригіналу - прим.ред.) .

Ми звернулися до Роздільнянської багатопрофільної лікарні із запитанням, чи відомо їм про випадок, щоб на людину напав вовк (вовки), чи надавали вони йому допомогу, однак про жоден з таких випадків Роздільнянській лікарні — не відомо, станом з 24 серпня 2024 року по сьогодні.

Тобто, мав бути фермер, фермерське господарство, яке понесло такі збитки. Ми звернулися до Роздільнянської РДА з питанням, чи відомо їм про цю ситуацію? Ось, що вони відповіли на це питання.

Звернень ні до Роздільнянської РВА від суб'єктів господарювання, ні до медичних закладів на території району - не надходило щодо випадку нападу вовків на стадо овець.

Інформація, розміщена у соцмережах, є фейком, вважають в Роздільнянській РВА.

Роздільнянський відділ поліції в Одеській області не отримував заяв з приводу нападу зграї вовків на отару овець, який ніби-то стався 24 серпня.

Про це повідомила директорка Національного природного парку "Тузлівські лимани" Ірина Вихристюк .

Біляївка.City теж направили запит з більш широким колом питань. Відповідь на нього чекаємо, після отримання - оприлюднимо.

Як бачимо, на фото Мельниченка є максимум 3-4 овці. Де решта 196-197? Коли однодумці Мельниченка викладають свої фото з полювання, то там точно видно кількість вбитих ними тварин.

І хто тут хижак?

І хто тут хижак?

Тепер про вовків: хто кому хижак

Запитайте себе: ви практикуючий лікар, щоб слухати блогерів про шкоду щеплення? Чи адвокат чи фахівець з міжнародного права, щоб отримувати інформацію про якісь міжнародні закони з невідомого джерела? Ви в курсі ситуації на ринку землі, щоб поширювати блогерів, які кажуть, що якась країна викупила всю землю в Україні? Завжди, коли ви глибоко не розбираєтеся в темі шокуючої інформації — йдіть до незалежних та фахових експертів, щоб отримати їхню професійну думку з питання.

Інформацію про те, що 9 вовків могли задушити 200 овець, заперечує український зоолог, теріолог, кандидат біологічних наук Микола Роженко.

Запитуємо, що саме змушує вовків нападати та душити більше тварин, ніж вони можуть з'їсти?

— Вовки є хижаками, і вони можуть реагувати на стрес або страх у своїх жертв. Тварини, що відчувають небезпеку, можуть виділяти певні хімічні речовини, включаючи адреналін, який вовки можуть виявити завдяки своєму чутливому нюху. Це може зробити тварину більш привабливою для вовків, навіть якщо їхній первинний мотив не є голод. Така реакція на стрес є природною для хижаків і частиною їхньої еволюційної адаптації.

А як щодо регулювання чисельності? Полювання на вовків часто вважається малоефективним методом контролю їхньої чисельності, запевняє експерт. Вовки — це дуже розумні тварини, які рідко попадають в поле зору мисливців і переважно уникають таких зустрічей. Як пояснює Роженко, "говорити про те, що через мисливців можна регулювати кількість вовків — це нерозумна думка".

Існують інші, більш ефективні методи регулювання чисельності вовків. Наприклад, під час розмноження можна проводити вилучення вовченят. Важливо враховувати поведінку зграї та не допускати знищення альфа-пари, оскільки їх вилучення може призвести до різкого зростання чисельності популяції через активне розмноження молодих самок. Важливо зберігати природні середовищ проживання вовків і створення охоронюваних територій, щоб забезпечити їм достатньо ресурсів для існування без необхідності тісного співжиття з людьми.

Мисливство як метод контролю чисельності вовків слід вважати застарілим. Для ефективного управління популяцією потрібні нові науково обґрунтовані підходи, які зможуть врахувати особливості поведінки і соціальної структури зграї.

Ярослава Коба, голова громадської організації із захисту прав тварин URSA , тривалий час висвітлює проблему демонізації вовків у ЗМІ та її наслідки для популяції цих тварин в Україні. Авторка зазначає, що при пошуку інформації про вовків в інтернеті українські видання переважно публікують негативні матеріали, що зображають вовків як загрозу. В статтях йдеться про напади вовків на села, худобу та навіть людей, але фактичних доказів або відео цих нападів немає. Більшість таких новин базується на непідтверджених свідченнях місцевих жителів.

Водночас, Коба наводить приклади заголовків з українських ЗМІ, де вовків описують як небезпечних хижаків, що «нападають на худобу», «атакують селища» та становлять загрозу для людей. Однак, авторка ставить під сумнів правдивість таких матеріалів, зазначаючи, що документованих випадків нападу вовків на людей фактично не зафіксовано.

З 2002 по 2018 рік було зафіксовано 16 нападів , причому головною причиною був сказ ( 9 випадків ). Усі постраждалі отримали травми, але ніхто не загинув. Випадки стосувалися захисту свійських тварин, спроб зловити вовка або утримання його як вихованця. Травм можна було уникнути, дотримуючись обережності.

Міжнародна дослідницька група проаналізувала випадки атак великих котячих та інших хижаків на людей у різних країнах світу. Дослідники проаналізували записи про напади хижаків по всьому світу з 1950 до 2019 року — за 69 років. Вони використовували такі джерела, як новини та наукові статті. Загалом було зафіксовано 5440 нападів з боку 12 різних видів великих кішок, псових (вовків, койотів) і ведмедів. В середньому було приблизно 79 нападів вовків на рік на всіх контенентах. Напади найчастіше стаються у країнах із низьким рівнем доходу, де люди часто перебувають на території, де живуть хижаки. Напади хижаків найбільш поширені в Індії, де сталося 72% подібних випадків (із 1696 інцидентів). Ще 14% цих атак сталися в Африці. Приваблювати вовків може сміття, вони можуть харчуватися відходами, які викидають люди, та жити на смітниках.

У своїй критиці Коба вказує на те, що в розвинутих країнах, зокрема в Європі, вовки перебувають під захистом, полювати на них можна тільки у виняткових випадках. Одним з гучних випадків була ситуація з президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн (Ursula von der Leyen), вовк убив її поні Доллі в загоні будинку її сім'ї в Нижній Саксонії. Невдовзі після цього вовка з ідентифікаційним номером GW950m дозволили застрелити. Але тварина вислизала від мисливців. Незабаром і судова інстанція скасувала це рішення, заборонивши відстріл тварини.

На противагу цьому, в Україні вовка вважають шкідником, дозволяючи його відстріл. Авторка наголошує, що таке визначення, як «шкідливий вид», є спадщиною радянської епохи і не відповідає сучасному розумінню екосистеми, де кожен вид виконує важливу функцію та частиною природного біорізноманіття.

Вилучення вовків з екосистем може призвести до жахливих наслідків, як і навпаки. У 1990-х роках реінтродукція вовків (повернення) у Єллоустонський національний парк допомогла відновити річкові та лісові екосистеми. Збільшення чисельності парнокопитних, як-от олені та лосі, шкодило лісам і спричиняло ерозію, але після повернення вовків ці тварини змінили поведінку, уникаючи певних територій. Це сприяло відновленню рослин, комах, птахів та інших видів.

Волков не було в парку 70 років, і весь цей час царювали там олені, які за роки безконтрольного розмноження (всі зусилля людей з контролю популяції не приносили успіху) завдали найсильнішого шкоди місцевій флорі.

Коба зазначає, що через постійний тиск з боку мисливців українські вовки живуть у стані стресу. Їхня поведінка відрізняється від європейських вовків, оскільки вони змушені мігрувати, полюючи більше, ніж їм необхідно для виживання, щоб уникнути переслідування. Це призводить до того, що їхні дії стають агресивнішими, але головною причиною такої поведінки є вплив людини.

І про сказ

Мисливство є найгіршим способом боротися зі сказом. Окрім того, мисливство може порушити екологічний баланс і вплинути на інші види тварин. Тому важливо враховувати екологічні наслідки будь-яких заходів.

Сказ — це вірусна хвороба, яка передається через укуси інфікованих тварин, здебільшого собак, котів, кажанів та диких тварин, як-от вовки, лисиці. Хвороба вкрай небезпечна, оскільки у більшості випадків призводить до летальних наслідків після появи клінічних симптомів.

Ефективні заходи боротьби зі сказом:

Масова вакцинація тварин: дослідження ВООЗ показали, що вакцинація 70% собак у спільнотах може запобігти поширенню сказу серед тварин і зменшити ризик зараження людей. Це найефективніший метод боротьби зі сказом.

В Африці та Азії програми вакцинації собак призвели до зменшення кількості випадків сказу на 90% у постраждалих регіонах.

Оральна вакцинація диких тварин: у Європі оральні вакцини, розкидані на території, де мешкають лисиці, допомогли значно скоротити кількість випадків сказу серед цих тварин. Наприклад, у Франції протягом 1980-1990-х років кількість випадків сказу серед лисиць знизилася з 2 000 на рік до кількох десятків завдяки оральній вакцинації.

Контроль за популяціями безпритульних тварин: зниження кількості бродячих собак і котів, особливо в містах, допомагає зменшити ризик поширення сказу. Програми стерилізації та вакцинації бродячих тварин у поєднанні з вакцинацією домашніх тварин показали ефективність у багатьох країнах.

Освітні програми для людей: дослідження ВООЗ та CDC (Центри з контролю і профілактики захворювань): кампанії, які навчають населення уникати контакту з дикими тваринами та повідомляти про підозрілі випадки, допомогли зменшити кількість укусів і випадків зараження.

Успішні програми в країнах, таких як Індія та Філіппіни, скоротили кількість випадків сказу серед людей на 80% після введення освітніх заходів.

Післявакцинальна профілактика (PEP): своєчасна вакцинація після укусу зараженої тварини має майже 100% ефективність у запобіганні сказу. За даними ВООЗ, щороку близько 29 мільйонів людей отримують постконтактну профілактику.

Як бачимо, ефективна боротьба зі сказом передбачає масову вакцинацію домашніх і диких тварин, контроль за безпритульними тваринами, освітні програми для населення та оперативну вакцинацію людей після укусу. Вбивство диких тварин немає серед ефективних способів боротьби зі сказом.

Залишилося одне питання

Що і навіщо Григорій Мельниченко зробив з вівцями, адже фото явно належать його. Усі ресурси розмістили саме ці фото. Ми намагалися зв'язатися з Мельниченко за тими телефонами, які нам вдалося знайти, однак жоден з них не відповів.

Одеські