Донечка народилась після його загибелі: пам’яті захисника Гаврілюка Романа з Ренійської громади

29 листопада 2024 р. 18:10

29 листопада 2024 р. 18:10

Гаврілюк Роман мріяв стати батьком рудої, кудрявої  з зеленими очима донечки. Однак побачити маленьку копію дружини захисник України так і не зміг. Чоловік загинув 9 серпня 2023 року за півтора місяця до її народження. Про життєвий шлях свого чоловіка, сімейне життя, спільні мрії та його загибель Інга Гаврілюк розповіла Бессарабія.UA.

Роман народився 6 вересня 1996 року у селі Орлівка. У підлітковому віці хлопець переїхав у місто Рені, навчався у загальноосвітній школі №4.

Вчителі, одноклассники, сусіди згадують, що Роман був доброзичливим,  працьовитим та запальним. Хлопець відстоював свою думку та боровся за справедливість.

Після закінчення 9 класу Роман обрав військово-морську справу та вступив до Ізмаїльського військово-морського ліцею, а у 2014 році – до Національного університету «Одеська морська академія». Паралельно з навчанням, хлопець займався змішаними бойовими мистецтвами (ММА).

Для Романа було важливо постійно розвиватися як особистість. Він багато читав, працював над собою та будував міцні стосунки з оточуючими. Незважаючи на труднощі, завжди зберігав віру в людей і був готовий прийти на допомогу.

Після закінчення навчання працював в Ізмаїлі, деякий час з матір’ю у Туреччині, потім в Одесі, пробував себе у різних сферах, плануючи відкрити власну справу.

Дві сторони — війна та родина
На початку повномасштабного вторгнення Гаврілюк Роман повернувся до  бабусі та молодшого брата у Рені, бо хвилювався за їхню безпеку.

Для себе особисто він вирішив, що встане на захист країни, тому не вагаючись у перші дні повномасштабної війни пішов до військкомату добровольцем. У травні 2022 року після проходження підготовки Роман приєднався до 3-го полку Сил спеціальних операцій. На службі, як і в житті, він мав позивний Шаман. Оскільки завжди знаходив вихід з будь-якої складної ситуації.

У цей період зав’язалося його спілкування з майбутньою дружиною.

Роман та Інга були знайомі з дитинства, вони разом зростали в рідному селі Орлівка, але з переїздом хлопця зв’язок обірвався. Однак до початку відносин він чотири роки стежив за Інгою у соцмережах.

“Рома дуже довгий час ставив лайки мені в інстаграмі, чим привернув увагу, і в один день я йому написала. Так почались відносини на відстані. Ми пізнавали один одного з повідомлень, я розуміла, що він саме той чоловік, який мені потрібен”, — ділиться Інга Гаврілюк.

Молоді люди закохалися, Роман замовляв дівчині величезні букети квітів та, бувши далеко від неї, проявляв турботу. В одному з таких букетів він відправив записку, що, коли приїде, одружиться.

“Через два місяці нашого спілкування, у відпустку Рома приїхав до мене в Ізмаїл. І того ж вечора 19 вересня зробив мені пропозицію. Я вже на той момент розуміла, наскільки він дорогий мені і що хочу із ним створити сім’ю. Ми знали, що будь-яку проблему можна вирішити розмовами. І що я його дочекаюсь, і все у нас буде добре. Адже така історія не могла закінчитися інакше”, — згадує Інга.

Такі короткі, але такі щасливі миті ще більше згуртовували пару. Попереду на Інгу чекала підготовка до весілля, на якому наполягав Роман.

Всі його деталі вони обговорювали на відстані. Військовому вдалося приїхати за два дні до важливої події. Весілля відбулося 3 листопада 2022 року у місті Ізмаїл. Але після нього на подружжя чекало випробування війною. Він повернувся на службу, а вона у порожню квартиру, де залишився лише його запах.

“Ми вирішили не ставити життя на паузу та планували народження дитини. Взагалі мріяли про трьох діточок, жити у великому будинку з великим садом. Хотіли розвивати власну справу та просто бути щасливими”, — розповідає дружина захисника.

Завагітнівши, Інга чекала будь-якої звістки від коханого, їх розділяла велика відстань, але серця бились в унісон.

У той час Роман був на бойових завданнях у місті Бахмут, знаходився на першій лінії зіткнення з ворогом. З кожним днем ситуація на фронті ставала ще складнішою, Роман бувало не виходив на зв’язок від трьох до п’яти діб.

“У нас ніколи не було розмов про те, що щось трапиться, що його можуть поранити. У цей період він став більш закритим у собі, але було зрозуміло чому — з одного боку вагітна дружина, з іншого фронт”, — каже Інга.

Рома, попри зайнятість на службі, був у курсі стану коханої, разом із нею по телефону обирав все необхідне для донечки, приділяв час родині та роботі.

За досягнення на службі  Ромав Гаврілюк отримав військове звання — молодший сержант, займав посаду старшого оператора-вогнеметника СпП.

“Рома проходив дуже багато курсів підвищення кваліфікації, у нього близько 10 сертифікатів. Він був дуже розумним, мужнім і сміливим воїном. Виконував чітко всі поставлені завдання. На нього завжди можна було покластися. Він завжди йшов першим. Нагороджений медаллю «За оборону Авдіївки», орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «Хрест Сил спеціальних операцій». Через увесь біль я пишаюся його нагородами”, — ділиться Інга Гаврілюк.

Перебуваючи на війні, її чоловік віддавав усі сили заради перемоги, мріючи про мирне життя в Україні разом з родиною.

Побачити донечку не встиг

8 серпня Інга востаннє чула голос коханого, вона якраз готувала речі до пологового, обирала для донечки вбрання на виписку та радилася з чоловіком.

У той час молодший сержант Роман Гаврілюк готувався до відправлення на виконання завдання з розчистки ворожих позицій біля населеного пункту Красногорівка Донецької області.

Під час виконання завдання його група потрапила у засідку, де розпочався запеклий бій з противником. У перші хвилини нерівної боротьби загинули четверо побратимів Романа, а він сам отримав важке поранення.

Його евакуація ускладнювалася обстрілами ворога, попри всі старання українських бійців, Романа не вдалося врятувати, травми виявилися несумісні з життям.

“Це сталося вранці 9 серпня, а він обіцяв написати 10-го. Тому я чекала від нього смс. Про його загибель було відомо всім, крім мене,  не знали, як мені сказати, бо боялись. Термін вагітності був майже 9 місяців”, — згадує наша героїня.

Тоді Інга не розуміла, чому рідні та друзі говорять якимось незрозумілими для неї фразами, висловлюють слова підтримки. Після її запитання братові, що врешті відбувається? Він повідомив їй, що Романа везуть додому.

“Перше моє питання було, везуть пораненого? Не знаю, чому мій мозок відмовлявся думати про інші наслідки”, — із сумом промовила Інга.

Ромашка — символ кохання

Гаврілюк Роман загинув у віці 26 років, він так і не встиг перегорнути нову сторінку свого життя, побачити народження дитини, взяти її на руки та обійняти кохану. Війна забрала у нього можливість реалізувати плани про велику родину.

Після втрати чоловіка Інга першочергове поставила собі завдання дбати про донечку. Під серцем вона носила найбільший подарунок від коханого та мала бути сильною. Стефанія народилася 26 вересня 2023 року, саме така, як уявляв її Роман — кудрява, руда, з зеленими очима.

Разом із матусею тепер вона ходить на кладовище до татка. Інга доглядає на могилі за ромашками, які вони з Романом планували висаджувати у своєму саду. Ці квіти стали символом кохання родини Гаврілюк.

Інга знає, як це кохати того, кого немає поруч фізично. Такі почуття бувають раз у житті, коли душа знаходить споріднену назавжди.

Тепер для неї важливо зберегти добру пам’ять про свого чоловіка, мужнього воїна, який був відданий своїй країні до останнього подиху.

За ініціативою дружини полеглого Героя на сайті Президента була створена петиція про присвоєння йому найвищої державної нагороди, яка набрала необхідну кількість голосів для розгляду. Також за рішенням міської ради у Рені назвуть вулицю на честь захисника України Гаврілюка Романа Дмитровича.

Нещодавно у місті облаштували Алею слави на честь Героїв-земляків, де встановлений банер з життєвим описом Романа. Під час її відкриття однорічна Стефанія одразу впізнала тата на фото. Вона його продовження, маленька квіточка-ромашка, яка обов’язково зростатиме у вільній країні.

Одеські