Топ-10 книг з української літератури, які варто прочитати: поради від книгоманок з Одеси та Львова

29 березня 2025 р. 14:35

29 березня 2025 р. 14:35

“Cільська література”, “література жертв”, “плаксива і нудна” – певно ви теж чули такі стереотипи про українську літературу? Вони тягнуться ще з імперських часів, коли вважалось, що українською пишуть люди “другого сорту”. Національних авторів цькували і принижували. У шкільну програму навмисно включали одноманітні твори про кріпаків та покриток, аби сформувати бідний і знедолений образ українського народу. Біляївка.City вирішили розвінчати цей міф. Ми підготували добірку, яка показує, наскільки глибокою, актуальною та різножанровою може бути українська література. До цього списку увійшли улюблені твори одеських та львівських книгоманок, організаторок літературних клубів. Якщо шукаєте, що цікавого почитати перед сном – зберігайте та насолоджуйтесь.

Безперечні лідери

Іларіон Павлюк та Оксана Забужко – безперечні лідери нашої добірки. Творчість цих авторів нам порадили одразу декілька експерток. Зокрема:

1. Іларіон Павлюк “Я бачу, вас цікавить пітьма” (2020)

Це психологічний трилер з елементами детективу, містики й драми. Головний герой – кримінальний психолог Андрій, який вирушає у маленьке далеке село для розслідування таємничого зникнення дівчинки. Під час слідства він виходить на серійного маніяка, але одночасно стикається з байдужістю односельчан, яким, здається, все одно, що поміж ними ходить жорстокий вбивця. Вся надія лише на Андрія, та чи вдасться йому врятувати дитину, коли під загрозою опиниться власне життя?

Ця книга – ніби головоломка. Тут немає випадкових імен, чисел, назв, всі деталі надзвичайно важливі. Автор із самого початку грає з читачем в гру, натякаючи на розв’язку ще задовго до того, як головний герой до неї дійде, та не кожному під силу це помітити.

2. Оксана Забужко “Польові дослідження з українського сексу” (1996)

Роман, який став сенсацією у дев’яностих. У центрі сюжету — історія кохання української поетеси й амбітного художника, що перетворюється на драматичний досвід, повний залежності й насильства. Історія подається як монолог головної героїні про те, що тривожить її як жінку, інтелігентку, українку й коханку. Ця книга – відображення сміливості авторки, яка не побоялась порушити проблеми, про які раніше говорили лиш пошепки. За провокаційною еротичною оповіддю криються глобальні теми національної історії, ідентичності та особистих блукань героїв.

Письменниця зізнається, що роман значною мірою автобіографічний, але точних збігів із реальними особами в ньому немає.
– Він читається, як особистий щоденник, потік думок, які переплітаються, відволікаються, перебивають одна одну та не завжди завершуються, але так точно передають почуття й переживання пані Оксани, – каже Дар’я Загоруйко, засновниця та модераторка львівського книжкового клубу “Нісенітниці”.

Поради від Варвари Лозко

(авторки книжково-філософського клубу “Людина мисляча” в Одесі)

На фото: Варвара Лозко

1. Валер’ян Підмогильний “Невеличка драма” (1929)

Драматична проза про складний мікросвіт людських стосунків, де кожен вибір може стати вирішальним. Головні герої, Марта Висоцька та Юрій Славенко, є справжнім відображенням київського побуту 1920-х років. Марта, колишня сільська дівчина, намагається знайти своє місце в урбанізованому Києві. Її боротьба зі своїм оточенням, з відчуженістю і самотністю, стає відбиттям загальної духовної кризи, що панувала в тогочасному суспільстві. Постать Юрія – приклад індустріального прошарку. Через його образ Підмогильний досліджує проблему міщанства, показує, як загальна система руйнує індивідуальність людини.

– Це геніальний інтелектуальний роман про одвічний конфлікт між раціональним розумом та ірраціональним серцем, між жіночим та чоловічим, між особистим та суспільним, а ще між коханням та революцією. Тут так багато тем для рефлексій, що одного прочитання буде замало, – каже Варвара Лозко.

Книжково-філософський клуб "Людина мисляча" в Одесі

2. Олександр і Павло Михеди “Живі. Зрозуміти українську літературу” (2024)

Це глибоке літературне дослідження української літератури в межах трьох століть – від XIX до XXI. Автори “оживляють” перед читачами таких відомих українських класиків, як Микола Гоголь, Василь Стефаник, Олена Теліга, Іван Багряний, Михайло Коцюбинський, Микола Хвильовий. Вони переглядають їх твори крізь призму особистого життя письменників, зосереджуючись на таких аспектах, як стосунки з батьками, юнацькі роки, підліткові переживання. Олександр і Павло Михеди показують, що життя літературних геніїв було наповнене тими ж проблемами та викликами, з якими стикається сучасна людина. Окрім того, книга акцентує увагу на складних життєвих виборах, що стояли перед українськими письменниками у різні періоди історії.

Поради від Марі Ініч

(співзасновниці книжкового клубу “Літературний чай” в Одесі)

На фото: Марі Ініч

1. Анастасія Левкова “За перекопом є земля” (2023)

Соціально-політичний роман про Крим та пошук власної національної ідентичності. Книга розповідає про кримську культуру і зміни настроїв на півострові з 1980-их років і до анексії Криму. Головна героїня росте в Бахчисараї й дружить з кримською татаркою Аліє. Проводячи чимало часу в родині дівчинки, вона вивчає кримськотатарську мову й із захопленням спостерігає домашні звичаї киримли (прим.ред. східноєвропейський тюркський народ, що історично сформувався в Криму). Але далі шляхи подруг розходяться, і героїня продовжує власний шлях дорослішання. Вона шукає відповіді на важливі екзистенційні питання: хто вона, до якої національності належить, де їй знайти середовище своїх людей?

Книжковий клуб "Літературний чай" в Одесі

2. Іван Багряний “Тигролови” (1944)

Пригодницький роман, в якому показано процес становлення “нового українця”, що протистоїть імперському режиму і виборює право свого народу на майбутнє. У творі розповідається про жахливі сторінки історії українського народу – сталінські репресії 30-х років ХХ ст. В основу покладено автобіографічні події: заслання Івана Багряного на далекий Схід, в ГУЛАГ. Він втік із етапного спецпотяга НКВС, що перевозив смертників ГУЛАГу до Сибіру, майже два роки жив у тайзі, пізнавав і досліджував далекий і суворий край та його мешканців. Цьому періоду свого життя він присвятив книгу “Тигролови”.

– Роман “Тигролови” мене вразив ще в шкільні роки. Зараз його раджу навіть іноземцям, щоб вони прочитали про справжнього політичного в’язня на Далекому Сході, а не романтизовані історії про росіян, – каже Марі Ініч.

Поради від Анастасії Виноходової

(співорганізаторки культурного клубу “Ляси точать” в Одесі)

На фото: Анастасія Виноходова

1. Олексій Чупа “Акваріум” (2015)

Це роман в жанрі наукова фантастика. Тут йдеться не про такий акваріум, який ми звикли бачити на полицях у кімнатах чи на вітринах зоомагазинів. В акваріумі головного героя мешкають дорослі люди, зменшені в десятки разів за допомогою медичного апарату. Вимушені виживати, ці напівлюди-напіврибки продовжують існувати за законами суспільства: їдять, сплять, розмножуються. Тільки вони не здатні критично мислити, самостійно приймати рішення і висловлювати свою думку. Це за них робить господар: він проводить на штучно створеному “соціумі” досліди і встановлює свої правила. І все це здається повною вигадкою, аж поки не починаєш проводити паралелі з реальним суспільством.

Культурний клуб "Ляси точать" в Одесі

2. Люко Дашвар “Село не люди” (2007)

Роман про реальне сільське буття без прикрас. В центрі сюжету – тринадцятирічна Катерина, яка закохується в дорослого одруженого чоловіка та стає підозрюваною у вбивстві його сина. Плітки швидко розлітаються, у маленькому селі нічого ні від кого не приховаєш. Тож героїня одразу стає жертвою булінгу і загального осуду односельчан.

– У книзі підіймаються такі важливі соціальні теми, як насилля над дітьми та жінками, наркоманія й алкоголізм, нестача освіти та забобонне стереотипне мислення. Водночас, роман легко читається, він написаний простою мовою, із вмілим застосуванням авторкою суржику, діалекту та жаргонізмів, – каже Анастасія Виноходова.

Поради від Дар’ї Загоруйко

(засновниці та модераторки книжкового клубу “Нісенітниці” у Львові)

На фото: Дар'я Загоруйко

1. Марія Матіос “Солодка Даруся” (2004)

Це історичний роман з елементами психологічної драми. Всі події відбуваються у селі Черемошне на Буковині, де за короткий проміжок часу змінюються кілька режимів: румунський, польський, німецький, радянський, кожен з яких намагається змінити під себе людей. Тут живе головна героїня Даруся, німа та “несповна розуму”, як кажуть сусіди. Сюжет розвивається навколо трагічної долі дівчини, поступово розкриваючи таємниці з її минулого.

– Ця багатогранна драма змусила плакати не один раз. Хоч книга й невелика, проте вмістила в себе і родинну сагу, і любов, і традиції та побут, і трагедію усього народу на прикладі однієї родини. Особливо болючі сцени приходу радянського союзу — вони насичені та криваві, проте не масовими вбивствами, а деталями, які так майстерно описує авторка, – розповідає Дар’я Загоруйко.

Книжковий клуб “Нісенітниці” у Львові

2. Кирило Половінко “Лімб. Місце загублених душ” (2024)

Соціальний роман, що переносить читача в Донецьк середини 2000-х років. Головний герой Кирило повертається додому після тринадцятирічної розлуки. Але це місце зовсім не змінилося – його зустрічають все ті ж місцеві банди, наркотики, старі друзі і звички. Він знову стає частиною місцевих афер та інтриг. І лише поклик власної душі нагадує, що він жадає іншого. Та чи вдасться йому назавжди розпрощатись з минулим життям?

Одеські