“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

09 травня 2025 р. 10:51

09 травня 2025 р. 10:51


У Біляївці 26-річна майстриня Тетяна Степаненко власноруч вишила вишиванку — символ української ідентичності , любові до вишивки та родинної спадщини. Її робота — не просто хрестики на полотні, а історія родини, вшита в кожен стібок.

Тетяна Степаненко рукоділлям захоплюється зі шкільних років. Донедавна оздоблювала переважно картини, рушники та серветки, але завжди мріяла вишити собі сорочку. На головному фото Тетяна у вишиванці, яку створила своїми руками. Майстриня говорить, що її захоплення часто викликає здивування: невже така молода дівчина може займатися вишиванням? Хіба це заняття для молодих? Але Тетяна вважає такі погляди стереотипними. Вона переконана, що улюблена справа має приносити задоволення, і в неї з вишиванням сталася абсолютна любов.

Хист до вишивання отримала у спадок

Тетяні — 26 років, вона корінна біляївчанка, працює фахівчинею у місцевому РЕМі. І хоч її робота не пов'язана з творчою діяльністю, говорить, що у їх колективі є дівчата з різними цікавими захопленнями.

Вона займається вишивкою з 12 років. Основи техніки дізналася завдяки урокам праці та своїй вчительці Надії Миколаївні Касьяненко , яка змогла розбудити в Тетяні здібності, які їй передалися у спадок. За словами дівчини, в їх родині дуже гарно вишивала бабуся. Тож, любов до вишивки, переконана майстриня, у неї у крові.

— Рушники, серветки, які збереглися від наших бабусь, і які ми дістаємо на Великдень чи інші свята — це все історія родини. На жаль, у нас залишилася лише одна бабусина робота. Це картина з лебедями, яку я потім перевишила. Ми порахували, що їй більше 60 років. Бабусі вже давно немає, а її картина і досі дарує нам тепло. Дивишся на неї і думаєш, скільки часу вона її вишивала, про що думала, це так цікаво, — говорить дівчина.

Тетяна у вишиванці, яку вишила своїми руками Автор: Альона Кондратюк Тетяна у вишиванці, яку вишила своїми руками

Найбільше Тетяні подобається вишивати хрестиком, також є роботи з бісеру. У колекції майстрині — картини, рушники, серветки та дві вишиванки. Одну вона вишила для себе, друга, оздоблена бісером, була подарунком сестрі на день народження.

— Я завжди мріяла вишити собі вишиванку. Зізнатися, я дуже скептично ставлюся до своїх робіт, але ця сорочка — моя гордість. Показала її своїй вчительці Надії Миколаївні, і вона розказала, що означають зображені на ній орнаменти. Я обирала їх інтуїтивно, які подобалися і гармонували між собою, а з'ясувалося — вони повністю відображають мене та мій характер.

Тетяна у вишиванці, яку вишила своїми руками

Здібності до вишивання, говорить майстриня, стають у нагоді навіть у форс-мажорних ситуаціях. Якось Тетяна намагалася вивести пляму на нових джинсах і перестаралася із засобами, відбіливши пляму разом з тканиною. Але хист до вишивання та фантазія допомогли їй виправити цю ситуацію, вона задекорувала цю частину джинсів візерунком з бісеру.

Вишиванка майстрині з бісеру, яку вона створювала для сестри

Не всі повірили, що це ручна робота

Час від часу, розповідає Тетяна, вона зіштовхується з різним ставленням до свого захоплення. Від здивування, що молода дівчина займається вишиванням , до знецінення: "Тобі що немає чим зайнятися? Навіщо вишивати, якщо можна купити?"

Але здебільшого реакція людей надихає, багато хто розуміє цінність ручної роботи, її неповторність, з якою не зрівняється жоден фабричний виріб.

— Коли я вишила свою вишиванку, то почала отримувати багато захоплених відгуків. Та водночас дехто не просто сумнівався, а не вірив, що це ручна робота. З одного боку, це можна сприймати як комплімент майстерності — настільки охайною виглядає вишивка. Але з іншого — це ставило під сумнів мої здібності та зусилля, вкладені в роботу. Щоб розвіяти всі сумніви, я вирішила поділитися процесом створення вишиванки — крок за кроком, від перших стібків до завершених візерунків, аби кожен міг побачити, скільки праці, часу та натхнення вкладають майстри в цей процес.

Тетяна говорить, що в кожній роботі частина її душі

Один зайвий стібок, і робота зіпсована

За словами майстрині, гарний результат залежить від багатьох деталей. Особливо, якщо мова йде про вишивку хрестиком. Потрібно правильно все розрахувати, як у математиці. З канвою, каже Тетяна, працювати простіше, ніж з полотном — тут буквально треба рахувати кожну ниточку. Один "хрестик" пропустиш або не там почнеш — все, потрібно розпускати, інакше малюнок "з'їде".

Не менш важливо обрати правильні матеріали для роботи. Вона надає перевагу французьким ниткам для вишивання, а бісер рекомендує обирати чеський, він більш якісний, камінці переважно однакового розміру. Тоді візерунок буде лягати рівно та красиво.

Вишита картина, робота Тетяни Вишита картина, робота Тетяни

Вишивання рятувало від тривожних новин

Тетяна ділиться, що з початком війни вишивання стало для неї своєрідною терапією, яка допомагала впоратися з емоційною напругою та переживаннями.

— Це було моїм порятунком, особливо вечорами. Я занурювалась у роботу, щоб відволіктись від тривожних думок і трохи заспокоїтися, — розповідає дівчина.

Саме тоді повернулася до робіт, які вона розпочала ще до війни, але відкладала, бо все не вистачало часу. Взагалі, каже майстриня, не в її характері залишати роботу незавершеною.

— Я можу відкласти, але обов'язково доведу до кінця розпочате. По-перше, цікаво побачити результат, та, що важливіше, задовольнити внутрішнє відчуття, що я впоралася, у мене все вийшло.

Вишиті картини Тетяни. На третьому слайді — лебеді, копія бабусиної картини

Сьогодні Тетяна розпочала роботу над картиною з павичами — це найбільша картина, яку вона коли-небудь створювала. Вишиває вона не тільки для себе, а й на замовлення, і зазначає, що в кожну роботу вкладає частину своєї душі.

Незабаром майстриня вишиватиме першу чоловічу вишиванку. Також серед її творчих планів — вишити сорочку з орнаментами Одеського регіону.

— Раніше вишиванки були важливим елементом ідентичності, і по орнаментах визначали, звідки людина родом. У кожного регіону є свої характерні мотиви, кольори та візерунки, і Одещина не виключення. Це одна з моїх мрій — вишити таку сорочку, яка буде розповідати про моє коріння.

Фото у публікації — з архіву героїні

Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook , Instagram , Viber та Youtube , про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.

А ще можна підписатися на наш сайт у розділі Google News. Просто натисніть на повідомлення, що під цією статтею 👇

Реклама

“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

“У нитках — моя пам’ять”: біляївчанка Тетяна Степаненко вишила сорочку мрії

Джерело: bilyayivka.city