Виклики та ризики служби: історія старшого водія-електрика ДСНС Віктора Дімова з Болграда

10 травня 2025 р. 17:33

10 травня 2025 р. 17:33

Днями мережею поширилось відео, на якому з традиційними почестями під струмені води з пожежних рукавів у Болграді на пенсію проводжали місцевого жителя, старшого водія-електрика 17-ї Державної пожежно-рятувальної частини Віктора Дмитровича Дімова. Про свій шлях, професійну діяльність майстер-сержант поділився з Бессарабія.UA.

Віктор Дмитрович Дімов народився 29 березня 1970 року в гагаузькому селі Виноградівка. Після закінчення місцевої десятирічної школи вирішив піти стопами батька й здобув професію водія в автошколі міста Болград.

Відтоді кермо та транспортні засоби стали невід’ємною частиною його життя.

У 1988–1990 роках проходив строкову службу у військах протиповітряної оборони. Наслідуючи приклад батьків — сільських трудівників, одразу після повернення влаштувався на роботу на підприємство в Молдові, де пропрацював три з половиною роки.

Потім тривалий час був водієм у сільгоспі на батьківщині. У 2006 році Віктор отримав пропозицію працювати у службі надзвичайних ситуацій.

“Мій односелець — Ілля Семенович Карайван, який уже працював у ДСНС, розповідав про особливості цієї служби, і це мене зацікавило. Зрештою, я пройшов співбесіду в Болграді, а після відповідної підготовки розпочав виконувати службові обов’язки”, — згадує Віктор Дмитрович.

“Я відповідав за справність техніки, готував звіти по паливу. В караул заступають командир відділення, водій, два рятувальники, начальник караулу, диспетчер. Моя задача після виклику першочергово завести машину — тут важлива кожна секунда. Ми працюємо як єдиний механізм. Вже на місці виклику рятувальники розкладають рукава, а я подаю воду, це потрібно зробити безперешкодно, адже від цього залежить кінцевий результат”, — каже старший водій.

Найскладнішими для рятувальників є пожежі, це пряма загроза життю потерпілим та екіпажу.

“Випадки бували різні. Буває, що їдеш на завдання рано-вранці, а повертаєшся вночі. У момент, коли вдалося врятували людину, відчуваєш велику силу, розумієш значення своєї роботи”, — ділиться Віктор Дмитрович.

Однак робота рятувальників має дві сторони медалі: нашому герою, на жаль, доводилося виїжджати на місце події, де були летальні випадки.

“Навіть важко згадувати подію, яка через пожежу у домі забрала життя трьох маленьких дітей… А ще часто ми чуємо, що у нас легка робота. Просто не всі розуміють, якщо немає викликів — значить у людей все добре”, — згадує Віктор Дмитрович.

Служба у пожежно-рятувальній частині мала для Віктора Дімова особливе значення. Він відповідально ставився до виконання завдань, завжди прагнув робити свою справу якнайкраще. У складних ситуаціях не соромився звертатися за порадою до досвідчених колег. А коли настав час завершити службу — з гідністю та спокоєм залишив свій пост.

“Вихід на пенсію — важлива й знакова подія в житті. Вдячний Болградському районному управлінню, 17-й пожежно-рятувальній частині, керівництву та колегам за теплі й традиційні проводи на заслужений відпочинок. У цей особливий момент поруч зі мною були найдорожчі — моя родина, колеги, друзі. Молодим наступникам хочу побажати наснаги, міцного здоров’я та успішного просування по службі. У нашій справі часто доводиться долати труднощі, але важливо не зупинятися — йти вперед, що б не трапилось. Колись у важкі моменти хотілося вже відпочивати, а зараз розумію, що 20 років промайнули як мить”, — каже майстер-сержант.

Своїм рятувальником щиро пишаються дружина Альона та діти — Яна і Максим . Вони, як ніхто інший, знають, яким непростим бував службовий шлях їхнього чоловіка й батька, але він завжди повертався додому з усмішкою.

З такою ж усмішкою 55-річний старший водій-електрик вирушив і на заслужений відпочинок.

Під час традиційного прощання, струмені води з пожежних рукавів ніби змили всі труднощі та випробування, які йому довелося пережити, залишивши лише теплі спогади про роки служби у 17-й Державній пожежно-рятувальній частині .

Одеські