Династія морських прикордонників з Ізмаїльського району тримає курс на Перемогу

17 червня 2025 р. 18:18

17 червня 2025 р. 18:18

Любов до моря – в їхній крові, а морська служба – в їхній долі. Родина Рибакових із Придунав’я — це приклад справжньої військової династії. Батько та троє синів присвятили своє життя захисту кордонів України. Їхні історії про відданість справі та велику любов до Батьківщини. Про це повідомляє Бессарабія.UA з посиланням на Морську охорону Держприкордонслужби України .

Старший із братів Рибакових — Олександр. Він один з перших обрав службу на морі. Після навчання в Ізмаїльському училищі за спеціальністю “моториста” пройшов строкову службу в Повітряних силах, але згодом повернувся до стихії, яка була йому близькою з дитинства.

У 2013 році підписав контракт із Морською охороною та почав службу на катері «Калкан». За роки роботи здобув цінний досвід, став фахівцем-механіком, а згодом — командиром розвідувально-водолазного катера.

З початком повномасштабної війни його екіпаж охороняв гуманітарні коридори, брав участь у спецопераціях, допомагав знищувати ворожі дрони. За професіоналізм Олександр нагороджений державними відзнаками.

Сьогодні він мріє стати офіцером і продовжити служити Україні. Його шлях надихає молодших братів, які також стали моряками-прикордонниками.

Віктор Рибаков після закінчення школи вступив до Ізмаїльського професійного ліцею, де здобув спеціальність у сфері транспортних технологій. З дитинства знав: його шлях — море.

“Батько служив до 2011 року, а потім пішов на пенсію. Старший брат розпочав службу у 2013-му, ще до початку АТО. Коли почалася війна, батько повернувся на службу. Ми змалку знали все про море й Дунай – він часто брав нас із собою. Тож вибір професії був очевидним. У 2017-му я пішов у Морську охорону, одразу після ліцею. Поталанило двічі – потрапив служити на корабель Морської охорони  “Ніжин” – той самий, на якому батько починав службу”, — згадує Віктор.

Один рік служби в Морській охороні лише укріпив бажання рухатися вперед. Віктор вирішив продовжити навчання — вступив до Кілійського транспортного фахового коледжу й отримав кваліфікацію суднового механіка.

Втім, цивільні плани перекреслила війна. Після 24 лютого 2022 року Віктор залишився на службі та почав новий етап військової кар’єри. Служив на різних кораблях, обіймав кілька посад. Завдяки професіоналізму й довірі командування нині очолює екіпаж одного з катерів Морської охорони. Командир мріє, щоб його маленький син ріс у мирній, вільній Україні.

“Я пішов захищати свою сім’ю, свою Батьківщину. Вже 8 років служу у лавах Морської охорони та не планую полишати службу. Цьогоріч вступатиму до Міжрегіональної Академії управління персоналом – хочу стати офіцером. Для цього потрібно не лише досвід, а й освіта. Я пройшов усі етапи становлення і готовий наполегливо самовдосконалюватися, аби отримати офіцерське звання та продовжувати свою військову кар’єру”, – каже Віктор Рибаков.

Приклад старших братів наслідує і наймолодший із родини — Микита Рибаков, який нині служить на одному з катерів Морської охорони.

Одеські