Od.нова: у Сергіївці відбудували ліцей і висадили алею дерев як символ перемоги життя

09 липня 2025 р. 21:05

09 липня 2025 р. 21:05

Після моніторингу відбудови 9-поверхового будинку в селищі Сергіївка у Білгород-Дністровському районі, ми відправилися в Сергіївський ліцей, який постраждав від російських обстрілів 1 липня 2022 року.

Війна увірвалася в Сергіївку без попереджень

На подвір’ї ліцею погляд притягують білі паперові янголи, розвішані на гілках туї. Вітер лагідно гойдає їх, немов шепоче про тих, чиї життя забрали та скалічили російські ракети.

Нас зустрічає директорка закладу Галина Архипенко . В Сергіївському ліцеї навчаються більше 500 дітей . Це опорний заклад, куди приїздять діти з 11 навколишніх сіл . У перші місяці війни він став для сельчан не лише закладом освіти. Він зберіг десятки життів, ховаючи у своєму підземному бомбосховищі сергіївців під час обстрілів.

— Ще до тих страшних днів, коли був зруйнований 9-поверховий будинок, в якому загинув наш викладач та батьки наших вихованців, нас постійно обстрілювали з російських кораблів, які тобі чатували в морі, — розповідає директорка закладу.

Поруч знаходиться острів Зміїний, за який тоді тривали запеклі бої. На той момент тут ще не прлунали доленосні слова: «Російський військовий корабель, іди на ***». Росія щоночі тероризувала курортне селище, стріляючи з кораблів.

У перші дні війни сергіївцям не вірили навіть рідні з Одеси, що росія здатна нищити цивільне населення.

— Кажу мамі, рідному брату, що розмовляю з ними з-під столу, бо росіяни б'ють по селищу, а вони мені не вірили!

Багато людей переховувалися у підвалах ліцею, який колектив встигнув привести в порядок до початку повномасштабної війни. Раніше він був наповнений водою, вони відпомпували її, зробили там косметичний ремонт.

У переддень жахливої ночі, яка забрала життя односельчан та зруйнувала частково заклад освіти, до кабінету директорки зайшов вчитель, який відповідав за охорону праці у закладі. Це був 68-річний вчитель фізкультури Володимир Чолак. З 1-го липня мав йти у відпустку, тож приніс папери, розповів всі деталі, які важливо було б знати його тимчасовому заступнику на час канікул. Однак вийти на роботу йому більше не довелося. Він загинув під уламками будинку разом з дружиною та дорослим сином.

Пряма мова Галини Архипенко, директорки Сергіївського ліцею

За словами директорки школи, від вибуху тієї страшної ночі, постраждали майже всі будинки селища.

Працівник ДСНС сидить біля напівзруйнованого після влучання російських ракет будинку у Сергіївці, Одеська область, 1 липня 2022 року. Автор: ДСНС України/Telegram

Постраждав тоді й ліцей: вибуховою хвилею пошкодило дах, вибило всі вікна та вирвало двері. А вже наступного дня пішов дощ, який залив третій поверх і спричинив обвал даху. Попри це, колектив не зламався. Тимчасово третій поверх закрили, але навчання в ліцеї не припинялося — дітей не переводили на дистанційку. Найболючішим ударом стала втрата колеги. А для деяких учнів це стало ще й особистою трагедією — вони осиротіли.

Росія залишала поранених дітей сиротами

Галина Архипенко ділиться моторошними історіями, які назавжди залишають слід у серці. Одна з них — про двох братів, Якова та Володимира, що зазнали таких тяжких поранень, що, здавалося, шансів вижити не було. Але вони вистояли. Пройшли лікування в Україні, а потім їхня двоюрідна сестра — юна дівчина, яка стала для них опікункою, — вивезла хлопців на подальше лікування до однієї з країн Європейського Союзу.

Інша, не менш трагічна історія — про дівчинку Аню. Під час чергової тривоги батьки встигли виштовхнути її з дому — саме перед прильотом ракети. Вона прибігла до шкільного укриття... в піжамці та тапочках.

— Після обстрілу — десятки дітей у підвалі школи. І серед них я маю знайти Анечку. Сказати їй, що батьки… загинули, — згадує директорка. — А вона сама до мене підходить, тремтить, сльози на очах. Питає: "Чи знаєте ви якісь молитви?" Просить помолитися разом — щоб батьки вижили.

Я кажу, що знаю лише "Отче наш". Ми молимося. Один раз, другий, третій... Вона плаче й тихо каже: "Я знаю… вони загинули. Бог нас не чує."

Жодної дитини немає, яка б не була травмована цими подіями, каже директорка закладу.

Колега загиблого вчителя, теж вчитель фізкультури Юрій, одразу після трагедії пішов на фронт воювати разом з рідним братом. Брат, на жаль, загинув, а Юрій повернувся до викладання, демобілізувавшись.

— Ми посадили на його честь алею дерев, так і назвали її, Юрчикова алея, просили його, лише повернися живим, ти ще за деревами доглядати, ростити їх. Він повернувся, а от брат його — на жаль, ні, — говорить директорка.

Росія — руйнувала й убивала, а українці й ЄС — рятували та відбудовували

У перші дні після трагедії, коли про неї дізналися в сусідніх громадах, то всі кинулися на допомогу. Одними з перших допомагала освітянська родина Одещини, просто небайдужі люди. З часом Сергіївський ліцей потрапив в перелік об'єктів на відбудову в проєкт ПРООН в Україні за фінансової підтримки ЄС у межах проєкту “EU4UASchools: Build Back Better”.

«ЄС відданий справі забезпечення доступу дітей до освіти, особливо в країнах, які постраждали від війни. Саме тому ми підтримуємо відновлення шкіл, пошкоджених внаслідок російських атак, та створення безпечних і комфортних просторів, де українці можуть навчатися та розвиватися», — підкреслила Головa Офісу гуманітарної допомоги ЄС в Україні Маріанна Франко, коли цей відкривали відбудований заклад освіти.

Його важливість важко недооцінювати, адже навчальні заклади в сусідніх селах були змушені зачинитися через загрозливу безпекову ситуацію, Сергіївський ліцей продовжував працювати в очному форматі.

Педагоги та директорка закладу впевнені, що тут виконали всі вимоги відбудови за принципом "Відбудовано краще, ніж було до того".

Нас запрошують пройтися закладом і контраст впадає в очі. Повноцінний ремонт був зроблений на третьому поверсі, решта будівлі просто відновили, щоб можна було продовжити навчання. Всюди чисто, затишно, але на третій поверх, як кажуть, педагоги: "Прийшла Європа".

Різні частини Сергіївського ліцею - відремонтовані раніше та після відбудови проєктом “EU4UASchools: Build Back Better”.

Варто зазначити, що відремонтовану проєктом частину здали в експлуатацію школою ще в листопаді 2024 року. Однак коли ходиш коридорами та кабінетами, заглядаєш в туалетні кімнати, перевіряєш, як працює роутер, вікна, дивишся на техніку, сучасні меблі, яскраві стіни кабінетів, — складається враження, що тут дітей не було. Лише написи на дошках з формулами та прощальними словами: "Випуск 2025, 11-а клас", запевняють: тут відбувався навчальний процес.

Із зауважень, які були, третій поверх — не про інклюзивний простір. Діти з інвалідністю сюди не дістануться, і цими кабінетами не скористаються, бо в ліцеї поки що немає спеціальних підйомників. Для дітей з інвалідністю обладнали кабінет на 1-му поверсі, однак там таких ремонтів немає.

Це не єдиний проєкт, який реалізували в ліцеї. Карітас України (лат. Caritas, «Милосердна Любов») — благодійна організація Української греко-католицької церкви, яка надає допомогу потребуючим, незалежно від їх віровизнання, національності або соціального статусу, створили для дітей кабінет ментального здоров'я. Це яскравий простір для ігор, занять з психологом, перевантаження та відновлення. Діти з великим задоволенням ним користуються.

Хочеться сподіватися, що Україна виборе право на те, щоб мати змогу й далі робити якісні освітні простори для дітей, які зітруть з наших закладів освіти шрами війни та руйнувань.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “OD.нова: як Одещина долає сліди трагедій”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Агенція розвитку пониззя Дністра” у партнерстві з ГО “Cлово громад”, і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу.

Одеські