Якою має бути мобілізація в Україні — що думають одесити

23 липня 2025 р. 19:54

23 липня 2025 р. 19:54

Попри те, що повномасштабна війна триває вже понад три роки, частина громадян вважає чинну систему мобілізації непрозорою, надто жорсткою або несправедливою. Інші визнають: ресурси вичерпуються, війна стала марафоном, і тому важлива нова мотивація.

Журналісти Новини.LIVE запитали в одеситів, чи варто зараз змінювати підхід до мобілізації.

Мобілізація в Україні

Серед першого, що називають люди, — надмірна жорсткість. Йдеться не лише про відео затримань на вулицях, які викликають хвилю обурення в соцмережах, а й про відсутність адекватної комунікації. Українці наголошують: мобілізація — це не лише про закон, а й про довіру та взаємну повагу. І саме тому жорсткі методи лише поглиблюють розрив між державою та людьми.

"Підхід до мобілізації однозначно треба змінювати. Він має бути більш лояльним. Не такі жорсткі мають бути міри для цього" , — переконаний Андрій.

Інші респонденти говорять про потребу глибшої трансформації — не лише змінити методи, а й мотиваційну систему. Увага до добробуту, пільг, соціального забезпечення для військових. Люди розуміють, що мобілізація — це не покарання, а вимушена реальність. Але саме тому потрібен більш людяний підхід: не залякування, а заохочення, не примус, а підтримка.

"Я думаю, що тут потрібно працювати в обидва напрями. І людям, і владі. Бо можна зрозуміти тих, хто проводить мобілізацію, але методи інколи викликають питання. Тому, напевно, комплексна реформа, буде полягати в тому, щоб надавати більше пільг та матеріального нагородження людям, щоб заохочувати їх більше йти воювати" , — каже Дмитро.

Патріотизм в українців

Окрема думка — не про адміністративні інструменти, а про формування громадянської відповідальності з раннього віку. Дехто з опитаних наголошує: війна показала, наскільки важливо плекати патріотизм змалку, а не лише під час кризи. Ідея добровільної служби, вмотивованої цінностями, звучить у словах тих, хто бачить проблему ширше. Такі думки — не про технічну реформу мобілізації, а про довгу гру. Про покоління, яке виростатиме з розумінням, чому захищати країну — це не страх, а гідність.

"Треба виховувати патріотизм, починаючи з дитячого садочка. Розказувати дітям, що нашу державу і незалежність потрібно захищати. І це повинно бути добровільно, однозначно", — переконана Жанна.

Є й ті, хто не приховує обурення від того, як працює система зараз. Вони вважають, що в країні має бути вибір, а не тиск. Сила має бути в усвідомленні, а не в страху бути схопленим на вулиці. У відповідях таких людей емоційно забарвлена лексика — і це теж сигнал для влади. Адже недовіра та гнів — не поодинокі реакції.

"Звісно, треба змінювати підхід. Тому що це ні в які ворота не лізе. Люди, мабуть, повинні самі вирішувати, чи йти на фронт, чи допомагати у тилу" , — каже Дмитро.

Підтримка від держави

Відсутність мотивації, слабка соціальна підтримка — усе це звучить у словах людей, які не відмовляються від ідеї оборони країни, але не бачать адекватних умов. Люди не заперечують потреби мобілізації — вони говорять про людський фактор. Війна виснажує не лише фронт, а й тил. І якщо держава не буде чесно пояснювати та підтримувати, цей розрив лише зростатиме.

"Треба якось людей підтримувати в плані мобілізації. Адже зараз просто немає мотивації, щоб піти на фронт. Більш лояльно підходити до людей, якось з іншого боку. Підвищити заробітну плату військовим, наприклад, та змінювати своє ставлення до людей на фронті" , — зауважив Едем.

Мобілізація — це не лише про армію, а й про те, як влада бачить своїх громадян. Від того, як вона реалізується, залежить не лише кількість призваних, а й рівень довіри, солідарності, готовності захищати. Суспільство дає сигнал: примус без поваги не працює. А от людяність, мотивація, прозорість і підтримка можуть стати основою нової мобілізації.

Раніше ми писали, що в Україні можуть з'явитись мобільні ТЦК , чому вони необхідні. А також про те, що в Одесі відбувся конфлікт з лікарем і ТЦК .

Одеські