Стайня після удару дрона — як рятували коней в Одесі

24 липня 2025 р. 22:52

24 липня 2025 р. 22:52

Вранці 11 липня внаслідок ворожої атаки на Одещину один із дронів влучив просто в стайню. Це була не просто будівля з тваринами — а місце, куди приходили родинами, де діти знайомилися з кіньми, а мешканці району знаходили спокій. Від вибуху загинула Камелія — стара кобила, улюблениця багатьох. Ще одну тварину вдалося врятувати, хоча з важкими травмами. Усього в момент удару в стайні перебували дев’ятеро коней.

Журналісти Новини.LIVE поспілкувалися з представниками кінного клубу "Стетсон", куди доправили тварин після трагедії. Ми дізналися, як проходили перші години після обстрілу, як почуваються коні зараз і що планують робити далі.

Ворожа атака на Одесу

Коли на стайню впав дрон, працівники не мали часу на роздуми. Задимлення, шум, страх — усе це супроводжувало евакуацію тварин. Але люди діяли блискавично: винесли коней, яких змогли, зі зруйнованого приміщення, відвели до найближчого парку. Саме там розпочалася справжня рятувальна операція — імпровізована, але злагоджена. До справи долучилися волонтери, ветеринари, сусіди — кожен намагався допомогти.

"Нам допомагали всі. Ми оперативно вийшли в найближчий парк, і вже там нам одразу запропонували допомогу. Першими відгукнулися з кінного клубу "Стетсон" — запропонували прихисток для всіх тварин. Одна конячка, на жаль, одразу загинула від шахеда, а ще одну з пораненнями тимчасово залишили біля місця трагедії, згодом перевели — на лікування" , — розповіла адміністраторка зруйнованого кінного клубу Ельвіра.

Люди діяли в стресі, але чітко. Досвід і любов до тварин дали змогу уникнути ще більших втрат. Уже в перші години стало зрозуміло: самотужки не впоратись, але спільно — можливо все. Коней розмістили у безпечному місці, ветеринари одразу почали огляд і надали першу допомогу. Кінний клуб не гаяв ні хвилини, одразу прийняли рішення допомагати.

"Перше, коли ми почули, що трапилося в місті, саме з конюшнею, яка постраждала, ми одразу зрозуміли, що треба приймати коней, бо хаос, паніка. І я зателефонувала нашим ветеринарам, бо знала, щоб вони одразу туди поїхали. І сказала передати власниці, що ми чекаємо на коней. Ми розташовані не так далеко, до нас можна і пішки дійти" , — розповідає директорка клубу "Стетсон" Вероніка Ковтонюк.

Клуб прийняв коней без жодних формальностей — просто, як своїх. Для них одразу виділили окреме приміщення. Розуміючи, що в місті ще є інші тварини, яким може знадобитися допомога, підготували й додаткові місця. В умовах стресу та руйнувань головне — не залишити тварин на вулиці.

"Без зайвих думок якихось ми одразу прийняли коней, розмістили їх, виділили ціле приміщення під стайню, бо чекали, що ще приведуть інших коней. Але в цьому хаосі всіх розкидали по всьому місту. З іншого боку, це добре, бо коням надали всю необхідну допомогу одразу" , — додає директорка клубу "Стетсон".

У перші дні тварини залишалися настороженими — пережите далося взнаки. Але завдяки турботі та спокійній атмосфері вони почали поступово відновлюватися. До них приходили відвідувачі, приносили овочі, гладили, спілкувалися. Контакт із людьми, відсутність стресових чинників та нове середовище дозволили коням знову довіряти.

"Зараз коні почуваються дуже добре, перші дні, звісно, вони потроху реабілітувалися. До них всі приходили, проносили моркву, яблука, бурячок, контактували з ними, і таким чином вони зрозуміли, що тут можна розслабитися. І навіть в перший же день, ввечері, вони почали валятися. А якщо кінь валяється, то це добре, він почувається в безпеці" , — зазначила директорка клубу "Стетсон" Вероніка Ковтонюк.

Кобила Камелія

Серед усіх коней, які жили в цій стайні, особливе місце займала Камелія. Її знали й любили десятки, якщо не сотні людей. Вона була спокійною, доброю, лагідною — саме до неї найбільше тягнулися діти. Камелія часто позувала для фото, дозволяла гладити себе, облизувала ручки малюків. Її загибель стала справжнім емоційним ударом для багатьох.

"Камелія прожила чудове життя — 12 років була поруч із власницею клубу. Вона була спокійна, добра, любила дітей. Коли до неї підходили мами з візочками — нахилялася, дозволяла себе гладити, навіть облизувала ручки малюків. Її всі знали й любили" , — згадує адміністраторка зруйнованого кінного клубу Ельвіра.

Це була більше ніж кінь. Камелія була символом місця, яке стало для багатьох островом тепла посеред війни. Її загибель — не просто втрата тварини, а злам частинки спільної пам’яті.

Лікування коней

З дев’яти тварин, що перебували в конюшні, вижили восьмеро — чотири великі коні та чотири поні. На щастя, поні не постраждали. Але одна з дорослих кобил дістала серйозні травми: рвані рани, опіки, тріщини. Її терміново перевели до приватної стайні через дорогу, де взялися за тривале лікування. Наразі кожен день для неї — боротьба.

"Приїхав ветеринар — прямо в парку зупиняв кров, обробляв, що міг. Потім ми перевели її до приватної стайні. Там вже зашивали, кололи антибіотики, почали курс лікування. Зараз її стан нормалізувався, тому було прийняте рішення перевести конячку також до клубу. Тут все продовжується щоранку і щовечора — уколи, перев’язки, обробки. Мінімум два-три місяці потрібно на відновлення" , — пояснює адміністраторка зруйнованого кінного клубу.

Коні щодня проходять процедури. Поруч із ними — команда, яка не відходить ні на мить. Усі розуміють: попереду довгий шлях, але найголовніше — вони вижили. Для багатьох із цих тварин це вже не перша спроба почати життя з чистого аркуша.

Другий шанс на життя

У клубі не приховують — багато з коней мають складні історії. Деяких викупили зі знищених господарств, когось — буквально врятували від забійників. Ці тварини стали для власників не просто вихованцями, а частиною родини. І кожна втрата болить так, як втрата близької людини.

"У нас було дев’ять коней. Залишилося вісім. Чотири поні, які, на щастя, не постраждали. І чотири дорослі. У кожного — своя непроста історія. Наприклад, Багатті — нову кобилу — ми лише місяць тому викупили із запорізького кінного заводу" , — розповідає адміністраторка зруйнованого кінного клубу Ельвіра.

Сьогодні ці врятовані коні — жива пам’ять про витривалість. Вони витримали обстріл, паніку, евакуацію. І попри біль — залишаються поруч з людьми.

Допомога від людей

Після трагедії у соцмережах почали з’являтися ініціативи допомоги. Люди масово пропонували гроші, харчі, медичні засоби. Проте в самому клубі вирішили: поки що збір не активують. Є відкриті рахунки, але нових кампаній не починають — емоційний стан не дозволяє.

"Ми не встигли відійти від горя, як почалися сварки в інтернеті з приводу донатів. І навіть якщо зібрати всі гроші — ми не повернемо нашу Камелію. Цієї втрати не компенсує нічого. Коли в момент горя нас намагаються ображати, це дуже важко сприйняти" , — ділиться адміністраторка зруйнованого кінного клубу Ельвіра.

Поки фінанси — на другому плані. Усі сили зосереджені на догляді за кіньми, їхньому щоденному лікуванні, стабілізації стану. Найцінніше зараз — підтримка, присутність і час. Попри втрати, біль і складні емоції, клуб не опускає рук. Працівники залишаються з кіньми цілодобово — і вдень, і вночі. У планах — відкриття для гостей після стабілізації. Тут мріють організувати подію, куди зможуть прийти всі, хто хоче обійняти тварин, подякувати й підтримати. Цей клуб — маленький світ, що пережив велику трагедію. Але він тримається — на людях, на довірі й на надії. Бо навіть війна не здатна зруйнувати найцінніше — доброту.

Раніше ми писали, що внаслідок ворожої атаки на Одесу постраждав ринок "Привоз" . А також, про те що шахед влучив у багатоповерхівку в Одесі .

Одеські