Чорноморський вузол — Одеса в наративах Кремля і баланс Анкари

15 серпня 2025 р. 21:45

15 серпня 2025 р. 21:45

Чорноморський регіон знову в центрі уваги: російська пропаганда активніше "прошиває" Одесу, Миколаїв і Херсон у свій історичний міф, а Туреччина тримає обережну рівновагу між економікою й безпекою. Для України це — не теорія, а реальні ризики для портів, коридорів і допомоги. Питання одне: як поєднати інформаційний тиск Кремля та "прагматичну нейтральність" Анкари в один прогноз для всього Причорномор’я.

Про це журналісти Новини.LIVE поговорили з політичним експертом Андрієм Бахметьєвим.

Кремль "сакралізує" Одесу

В інформаційних кампаніях Москва шукає "велику історію", що виправдовує агресію як нібито "повернення свого". Так працює мобілізація внутрішньої аудиторії: міфи витісняють факти, а географія перетворюється на інструмент тиску. У підсумку назви українських міст лунають частіше — як частина легенди, а не реальності.

"Сакралізація для внутрішньої аудиторії, тому що вони, знову ж там, Путін дуже любить цільну історію. Він розповідає і Трампу, і європейським політикам розповідає історію. Тут те саме, їх пропагандисти працюють в внутрішньої аудиторії, показуючи, що Миколаїв та Одеса — це історично російські міста, які були утворені, збудовані, розвинені за часів Катерини ІІ, тому Росія має повне право на ці міста. Тому це найбільше, ніж робота в внутрішньої аудиторії", — наголошує політичний експерт.

Такі наративи не змінюють міжнародного права, але підживлюють тиск на Чорномор’я: інформаційний шум підтримує військові загрози до портів, логістики й судноплавства. Для України висновок простий: готуватися не лише до оборони на землі, а й до довгої боротьби за сенси.

Туреччина на паузі

Анкара бере паузу там, де інші роблять заяви, — насамперед через гроші, ринки та вразливу ліру. Туризм, експорт і енергетика змушують рахувати кожен крок; у таких умовах різкі рішення легко б’ють по внутрішній стабільності. Тому звучить прагматизм, а не гасла.

" Один з факторів — економічний — це велика кількість туристів, це ринок збуту для турецьких товарів, тому що сьогодні ми бачимо, що в Туреччині також є проблеми з лірою, в Туреччині проблеми з інфляцією, є економічні проблеми", — пояснює спікер.

Цей економічний розрахунок пояснює обережність риторики й бажання зберегти канали з усіма. Для Києва це означає: можливі точкові рішення по морських коридорах і логістиці, але без різких публічних антиросійських жестів з боку Анкари.

Безпековий баланс

До економіки додається складна регіональна карта — Сирія, загострення з Ізраїлем і постійний пошук буферів безпеки. Туреччина грає на кількох дошках одразу, тому уникає кроків, що спалюють мости, — навіть коли це виглядає як "нейтралітет".

"І військово політичний — це стосунки Туреччини і Ізраїлю. Оскільки ми знаємо, в Нетаньяху є давні і дружні стосунки з Путіним. Це було і під час, коли був при владі в Сирії, режим Асаду. І сьогодні ми бачимо, що Ізраїль не влаштовує той режим, який сьогодні встановився на території Туреччини. Вони постійно заявляють і кажуть про те, що вони хочуть створювати буферну зону. В Ізраїлю дуже натягнуті стосунки з Туреччиною. І тому очевидно, що для Ердогана сьогодні вигідно підтримувати стосунки для того, щоб намагатися збалансувати ситуацію і отримати більше бенефітів", — зазначає політолог Андрій Бахметьєв.

У цьому балансі Анкара прагне зберігати вагу посередника: коли потрібні домовленості щодо судноплавства, зернових маршрутів чи гуманітарних питань, Туреччина корисна саме завдяки відкритим каналам. Від неї варто чекати не декларацій, а робочих механізмів.

Спільна рамка для Причорномор’я

Одеський напрям — це порти, експорт і сама присутність України в Чорному морі. Турецький — це протоки, правила проходу та можливість домовлятися. Разом це один пазл: що гучніше Кремль "сакралізує" Одесу, Миколаїв і Херсон, то важливіше, аби морські маршрути працювали, а союзницька логістика не зупинялась. Коли економіка поєднана з безпекою, пропаганда слабшає.  Чорне море — місце, де сходяться інтереси багатьох гравців. Кремль розкручує міфи, Туреччина зважує ризики на кількох напрямках. Для України головне — тримати присутність у морі, спроможність портів і прямі канали з Анкарою. Менше гучних слів — більше робочих рішень для всього регіону.

Раніше ми писали про те, що Трамп буде вимагати від Путіна на переговорах, а також про перевірку контролю над Чорним морем.

Одеські