На щиті: після року пошуків стало відомо про загибель біляївця Дмитра Шевченка

30 жовтня 2025 р. 10:39

30 жовтня 2025 р. 10:39

У понеділок, 27 жовтня, стало відомо про загибель біляївця, уродженця села Мирне, 34-річного Дмитра Валерійовича Шевченка. Понад рік він вважався зниклим безвісти.

Дмитро народився 23 лютого 1991 року в селі Мирне Одеської області. У 1998–2007 роках навчався у місцевій загальноосвітній школі. Після дев’ятого класу вступив до Одеського професійно-технічного училища, де здобув спеціальність столяра. Робочий шлях почався на ТЕЦ в Одесі.

Таким світлим та добрим згадують Дмитра всі, хто його знав

За словами цивільної дружини, біляївчанки Марини Підмазко, з якою вони прожили разом десять років, Дмитро став на військовий облік ще у 2023 році. Пройшов медичну комісію, був зарахований до резерву, отримав інформацію, що поки в ньому немає потреби.

Після загибелі друга, теж захисника України Олександра Холявка , Дмитро шукав для себе змогу бути корисним, тоді його шлях привів на завод, де серед іншого відправляли воду захисникам. Там він працював на різних посадах: від вантажника до оператора пульта. Робота була дуже виснажливою, працював понаднормово, інколи ледве не добу на ногах та у важкій праці.

Майже рік чекав на службу — бо був справжнім чоловіком, який не ховався від свого обов’язку захищати Батьківщину. У 2024 році поновив документи й отримав повістку.

Після навчання був направлений на донецький напрямок, де служив на посаді стрільця — помічника гранатометника 4-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0224.

Фото зі служби: Дмитро вперше приміряв військову форму

Під час одного з виходів на позиції в районі села Костянтинівка Покровського району Донецької області зв’язок із Дмитром обірвався.

— Це сталося 1 вересня 2024 року, — пригадує Марина. — Рік і два місяці пошуків, надій, звернень, десятки прочитаних груп у соцмережах, запитання до тих, хто повернувся з полону — усе в надії почути: “живий”. Я не вірила до останнього, що з ним могло статися щось погане. Була надія…

Після процедури впізнання тіла та проведення ДНК-експертизи з найближчими родичами підтвердилося найгірше.

— Дмитро був надзвичайно доброю, золотою, щирою людиною, — каже Марина. — Турботливий, відповідальний до мене, до друзів. Якщо почитати спогади та коментарі його знайомих — усі говорять про нього однаково. І всі так само не можуть повірити, що війна забрала таку світлу людину.

У Дмитра залишилися мама, дружина, рідні та друзі, для яких ця втрата є невимовно болючою.

Поховають Дмитра у селі Мирне, на Алеї Слави загиблих Героїв. Про дату та час поховання повідомлять додатково.

Згадаємо Дмитра в молитвах — щоб його душа знайшла спокій та світло у вічності. Підтримаємо його рідних, які втратили найдорожчу людину.

Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook , Instagram , Viber та Youtube , про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.

Одеські