Медіаграмотність має бути наскрізною - від дитсадка до школи: як говорити з дітьми різного віку

15 грудня 2025 р. 21:48

15 грудня 2025 р. 21:48

Біляївка.City продовжує розповідати, як говорити про медіаграмотність з дітьми. Раніше ми підготували практичний чекліст для батьків , як робити це вдома. Але оскільки діти проводять багато часу в навчальних закладах, медіаграмотність має стати частиною їхнього життя — і вдома, і в дитсадку, і в школі.

У цій статті ми зібрали поради, вправи, а також досвід українських та європейських шкіл, які допоможуть вихователям і вчителям говорити про медіаграмотність зрозуміло і цікаво для дітей будь-якого віку.

Чому важливо говорить про медіаграмотнісь саме з дітьми?

Сьогодні діти зростають у цифровому світі, де соцмережі стали для них основним джерелом інформації та спілкування. Водночас саме це середовище несе й серйозні ризики. Як свідчить опитування U-Report за 2024 рік, підлітки в Україні є вразливими до кібербулінгу та онлайн-злочинів, адже не мають достатніх навичок, щоб розпізнати небезпеку та захистити себе.

ТОП-3 онлайн-небезпеки, з якими стикалася молодь:

• 47,6% — шахрайство (зокрема виманювання грошей)
• 39,4% — фішинг (шахрайські сайти та повідомлення для збору персональних даних)
• 37,8% — злам акаунтів у соціальних мережах

У таких умовах діти повинні вміти критично оцінювати інформацію, розпізнавати фейки та шахрайські пастки. Саме тому медіаграмотність — це не додаткова навичка, а необхідна частина сучасної освіти.

Як говорити про медіаграмотність із дітьми дошкільного віку

У дошкільному віці говорити з дітьми про медіаграмотність ще зарано? Ні. Експерти наголошують , що саме у цьому віці формуються базові уявлення про правду, вигадку, довіру та безпеку.

Але говорити з малюками потрібно не складними термінами, а через гру, бесіди, обговорення мультфільмів і казок. Можна навіть моделювати ситуації, щоб діти помічали нелогічності, ставили запитання і не сприймали все буквально.

Якщо з раннього віку привчати дитину до цього, потім їй буде легше критично ставитися до інформації в соцмережах та новинах.

Тож, починати говорити про медіаграмотність можна вже з 5-6 років. Нижче кілька простих ідей та вправ для розвитку навичок у дошкільнят.

1. Гра "Правда чи вигадка"

Покажіть дітям дві картинки: одну з реальною твариною, а іншу — вигаданого персонажа. Запитайте: "Як ви зрозуміли, де справжній герой, а де вигаданий? Чому так думаєте?" Дайте дитині можливість пояснити свою логіку. Це допомагає формувати звичку аргументувати власну думку.

2. Помічаємо нелогічності

Після читання казки або перегляду мультфільму запропонуйте разом визначити, що могло трапитися в реальному житті, а що є вигадкою. Наприклад: чи можуть тварини розмовляти, як люди? Чи може риба літати? А кіт бути розміром із будинок?

Так діти вчаться помічати нелогічності та не сприймати все, що бачать, автоматично як правду.

3. Хто це вигадав?

Поясніть, що будь-яку історію створює людина: автор, художник. Можна сказати: "Цю казку придумала людина. Вона вирішила, що тут буде саме так". Це допомагає зрозуміти, що за будь-якою інформацією стоїть людина, а не вона з’являється сама по собі.

4. Гра "Що ти бачиш?"

Покажіть картинку і попросіть дитину описати лише те, що бачить, без фантазій: "Я бачу хлопчика, м’яч, квіти". Так діти вчаться відокремлювати факт від вигадки.

5. Базові навички інформаційної гігієни

У формі рольової гри поясніть правила безпеки:

• не всі, кого ви бачите в телефоні, є друзями;
• не все, що показують у відео чи мультиках, варто повторювати;
• якщо щось здалося дивним або незрозумілим, завжди варто запитати у дорослих.

✔️ Це базові знання, на які у школі можна "нашаровувати" складніші навички.

Як говорити про медіаграмотність з учнями початкової школи

У цьому віці деякі діти вже активно користуються ґаджетами, грають в онлайн-ігри. Тому в них формується важлива звичка — або вірити всьому, що бачиш в інтернеті, або ставити запитання та намагатися розібратися.

Саме тому корисними є вправи на розпізнавання фактів і вигадок, аналіз заголовків, реклами, картинок. Такий підхід відповідає моделі НУШ і допомагає дітям розвивати критичне мислення у доступній формі.

Практичні вправи для учнів 1-4 класів

1. Один із найпростіших інструментів медіаграмотності для молодшого віку — правило трьох запитань: хто це сказав або написав, де саме я це побачив і чи можна цьому довіряти.

Ця вправа формує в дітей звичку цікавитися інформацією, а не просто її споживати.

2. Перевіряємо заголовки. Прочитайте дітям заголовки, вони можуть справжніми або вигаданими. Наприклад:

• "Завдяки цьому смаколику у вас з’явиться суперсила"

• "Ця іграшка більше не в тренді"

• "У місті відкрили новий спортмайданчик"

"Завдяки цьому смаколику у вас з’явиться суперсила"

"Ця іграшка більше не в тренді"

"У місті відкрили новий спортмайданчик"

Обговоріть разом, де заголовок повідомляє факт, а де — перебільшує або намагається викликати емоції. Так діти вчаться помічати різницю між правдою та перебільшенням.

3. Полювання на емоції

Після перегляду відео попросіть учнів назвати, що вони відчули: радість, злість, здивування, страх. Поясніть, що сильні емоції часто використовують для того, щоб привернути увагу і змусити повірити або швидко діяти.

✔️ У початковій школі важливо навчити дітей не вірити всьому одразу, ставити прості запитання та помічати яскраві картинки, слова, які можуть вводити в оману, мати приховану мету. Це допомагає дітям усвідомлено сприймати інформацію і готує їх до складніших тем у старшому віці.

Як говорити про медіаграмотність з учнями середньої школи

Це той вік, коли діти починають вести власні соцмережі, знімають відео та слідкують за блогерами. Тому розмова про медіаграмотність має бути практичною: вони повинні розуміти, який контент споживають, хто його створює і з якою метою.

Практичні вправи з медіаграмотності для дітей 10-14 років

1. Що не так із цим повідомленням?
Можна показати учням скріншоти постів або короткі тексти. Завдання: знайти перебільшення, ознаки маніпуляції (емоційні слова, гучні заголовки). Це допомагає помічати "червоні прапорці".

2. Розрізняємо факт і думку
Дайте список тверджень: "Вчені довели…", "Мені здається…", "Цей фільм найкращий у світі". Учні визначають, де факт, де думка, де маніпуляція.

3. Емоційний гачок
Покажіть учням кілька заголовків новин або постів — нейтральних і навмисно емоційних зі словами "шок", "терміново", "сенсація". Обговоріть, який заголовок хочеться відкрити першим, які емоції він викликає, з якою метою це робиться.

4. Вигадай заголовок
Діти отримують короткий текст або фото. Завдання: придумати два заголовки — один емоційний, один нейтральний. Вправа показує, як слова та емоції впливають на сприйняття інформації.

5. Алгоритми соціальних мереж

У цьому віці діти вже мають розуміти, що стрічка в соціальних мережах — це не випадковий набір постів. Вона формується на основі того, що ми лайкаємо, дивимося або шукаємо. Саме тому різні люди можуть бачити зовсім різний контент і робити свої висновки.

✔️ Мета вправ: навчити дітей критично мислити, помічати маніпуляції, розрізняти факти і думки.

Як говорити про медіаграмотність із підлітками

Підлітковий вік — один із найвразливіших до пропаганди та маніпуляцій. Медіаекспертка і психологиня Тетяна Матичак пояснює , що причина у природних вікових особливостях. У цьому віці діти ще емоційно незрілі, а отже, більш чутливі до контенту, що тисне на страх, гнів тощо.

Крім того, підлітки вже мають власні погляди та активно їх захищають. Саме тому заборони та повчальний тон зазвичай не працюють. Краще це робити через діалог, аналіз реальних ситуацій, які показують, як інформація впливає на емоції, рішення та які це може мати наслідки.

Що працює у розмові з підлітками

Аналіз реального контенту

Найкраще працюють приклади з середовища, у якому підлітки перебувають щодня: телеграм-канали, TikTok, Instagram. Разом із дітьми можна розібрати конкретний пост або відео: хто автор повідомлення, які емоції викликає контент, чи є в ньому факти та посилання на джерела. Окреме питання — що буде, якщо цю інформацію поширити далі.

Вправа: запропонуйте підліткам обрати відео зі стрічки та відповісти на три питання:

1. Що я відчуваю після перегляду?

2. Чого від мене хоче автор?

3. Чи перевірив би я цю інформацію перед репостом?

Deepfake та штучний інтелект

Окрема тема для обговорення — відео та фото, створені або змінені за допомогою ШІ. Покажіть приклади, де помітні ознак генерації: неприродний вираз обличчя, дивна міміка, рухи, змінений голос.

Вправа: дайте кілька відео або зображень (справжніх і згенерованих) і запропонуйте знайти деталі, які викликають сумнів. Це важливо, адже підроблені відео та голоси часто використовують у шахрайських схемах, шантажі та фейкових зверненнях.

Відповідальність за репости

Підліткам важливо пояснювати, що будь-який репост — це участь в інформаційному процесі. Навіть "просто переслав" може мати реальні наслідки: поширення паніки, булінг, дезінформація або шкода конкретним людям.

Змоделюйте ситуацію: фейкова новина або приватна інформація про людину швидко поширилася серед знайомих і незнайомих людей. Запропонуйте підліткам подумати, хто і як може постраждати в цій історії і які це матиме наслідки — і для тих, хто поширив цю інформацію, і для людини, яка постраждала в ній.

Інтернет пам’ятає все

Важливе правило, яке варто проговорювати регулярно: усе, що потрапляє в інтернет, перестає бути повністю приватним. Навіть видалений контент може зберегтися у скріншотах.

Запитання для розмови: "Уяви, що ти натрапив/натрапила на свій пост через кілька років. Які думки або емоції він у тебе викликав би? Чи хотів(-ла) би ти, щоб його бачили сьогодні?"

Мета цього питання не налякати, а лише допомогти спокійно подумати про свій вибір і наслідки.

Розмови про онлайн-шахрайство

Це теж окрема тема для розмови. Адже, як показує дослідження U-Report , підлітки часто стають жертвами онлайн-злочинів. Тому важливо проговорити з ними правила безпеки: захист паролів, обережність із посиланнями та повідомленнями, які шахраї використовують для зламу акаунтів і збору персональних даних.

✔️ Розмова про медіаграмотність із підлітками має бути діалогом на рівних. Коли дорослі визнають, що теж можуть помилятися і не завжди одразу відрізняють правду від маніпуляції. І йдеться не лише про фейки, а й про навички самозахисту: як уникнути шахрайства і не нашкодити собі чи іншим одним репостом або кліком.

Ідеї, що працюють у світі: приклад Фінляндії та Естонії

Фінляндія вже багато років входить до списку країн із найвищим рівнем медіаграмотності. Адже критичне мислення тут починають розвивати ще в початковій школі . Частково це питання безпеки: країна має найдовший кордон із Росією і часто стикається з дезінформацією.

Медіаграмотність у фінських школах інтегрована в усі предмети: діти вчаться ставити запитання, перевіряти джерела та аналізувати інформацію.

Схожий підхід і в Естонії. Тут медіаграмотність теж є частиною навчальних програм, починаючи з початкової школи. Старшокласники проходять курс "Медіа та маніпуляції", де розбираються, як працюють алгоритми соцмереж та пропаганда.

Тобто в цих країнах поетапно та органічно формують в дітях навички, які залишаються з ними на все життя.

А як в Україні?

Україна поступово рухається тим самим шляхом. Медіаграмотність активно інтегрують у НУШ : з дітьми говорять про безпеку в інтернеті та розвивають навички критичного мислення. І це відбувається не лише у великих містах.

Наприклад, у Біляївському ліцеї №1 імені Володимира Калмика медіаграмотність стала частиною навчального процесу.

— У жовтні ми проводили тиждень медіаграмотності, але ця тема присутня в ліцеї постійно, — розповідає заступниця директора з навчально-виховної роботи Антоніна Воронюк .

За її словами, така робота ведеться з учнями і старшої, і початкової школи. Освітній інспектор від поліції, соціальний педагог і психолог постійно проводять заходи на тему кібербезпеки, протидію булінгу, вербуванню та інші інформаційні загрози. Важливу інформацію також поширюють через ліцейний чат-бот і сторінки учнівського самоврядування в соціальних мережах.

Вчителі теж постійно підвищують свої знання з медіаграмотності, щоб застосовувати ці знання на уроках і в позакласних заходах. А з батьками на зборах говорять про батьківський контроль та безпеку дітей в інтернеті.

✔️ Корисні посилання для вчителів з медіаграмотності

Prometheus — безкоштовний онлайн-курс із практичними поясненнями про фейки, маніпуляції та інформаційну безпеку.

Портал "Фільтр"— навчальні матеріали з медіаграмотності, вправи, відео, уроки з онлайн-безпеки.

Гайд з медіаграмотності на платформі "Дія.Освіта" .

StopFake , VoxCheck , НотаЄнота — фактчекінг.

InVID , WeVerify — програми, які допомагають виявити фейкові відео

Програма "Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність" (МОН) — курси з медіаграмотності для вчителів та старших класів, а також практичні матеріали для інтеграції у предмети.

Отже, підсумуємо?

Коли ми говоримо, що медіаграмотність має бути наскрізною, ми маємо на увазі не кілька уроків або періодичні бесіди. Це навичка, яка формується поступово, з раннього віку.

Вчителі, вихователі, батьки — є тими, хто може дати дітям інструмент захисту в інформаційному світі, який стає складнішим щодня. І чим раніше ми почнемо ці розмови, то більш стійкими будуть наші діти до маніпуляцій, пропаганди та токсичного контенту.

Хочете більше цікавого та корисного - підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook , Instagram , Viber та Youtube , про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра – дивіться тут.

Одеські