Лікарка Держприкордонслужби з Одещини рятує життя військових на прифронтових напрямках

12 березня 2026 р. 10:30

12 березня 2026 р. 10:30

Майор медичної служби, лікарка-анестезіолог Державної прикордонної служби України Оксана Виноградова рятує життя українських військових, працюючи у медичному закладі відомства та виїжджаючи на ротації на Херсонський напрямок. Про її роботу та службу розповіли у Південному регіональному управлінні Держприкордонслужби України, передає Бессарабія.UA.

Оксана Сергіївна ще з дитинства знала, що її шлях буде пов’язаний із медициною та завжди бачила себе у білому халаті.

“Спочатку мріяла стати кардіологом — адже серце є найважливішим органом людини. Але обрала анестезіологію. Можливо, тому що мені завжди подобалися професії, де потрібно чітко діяти та швидко приймати рішення”, — говорить лікарка.

Анестезіологія — це медицина на межі життя і смерті. Анестезіолог часто першим зустрічає пораненого пацієнта. На ротаціях у прифронтових умовах робота починається у протишоковій палаті. Саме туди евакуаційні бригади привозять поранених просто з поля бою.

Лікар-анестезіолог оцінює стан пораненого, проводить необхідні обстеження. Лише після стабілізації життєвих функцій та зупинки кровотечі хірург може розпочати операцію.

Робота в умовах прифронтової медицини суттєво відрізняється від роботи у звичайному медичному закладі. Якщо у мирних умовах є час на підготовку та планування, то на передовій рішення доводиться приймати миттєво.

Найчастіше медики працюютьз важкими пораненнями, масивними кровотечами, травмами грудної клітки та живота. Кожен випадок — це боротьба за життя. Деякі історії назавжди залишаються у пам’яті лікарів.

“Особливо важко дивитися в очі молодим хлопцям, які запитують: “Лікарю, у мене буде рука? Нога?” Лікар повинен залишатися зібраним, але ти все одно переживаєш за кожного. Я жінка, і це неможливо відключити”, — говорить Оксана.

Вона згадує один із випадків, коли у пораненого сталася зупинка серця прямо у протишоковій палаті. Медики діяли негайно: відкрили грудну клітку і проводили прямий масаж серця. Такі моменти стають справжнім випробуванням для всієї команди. Та саме командна та злагоджена робота у прифронтовій медицині має вирішальне значення.

“Тут неважливо, хто ти — лікар, медична сестра, санітар чи водій евакуаційного транспорту. Під час масового надходження поранених усі працюють як єдиний механізм. Ми розуміємо один одного навіть без слів”, — каже Оксана Виноградова.

Фізична втома під час ротацій — звична річ. Недосипання, складні умови, постійна напруга. Але, за словами лікарки, найважчим є емоційне навантаження. Найважче буває, коли не вдається врятувати людину. І у складні часи, є те, що допомагає триматися.

На позиціях медиків живе собака Жулечка — вона першою чує обстріли та завжди зустрічає евакуаційні машини. Поки тривають операції, вона чекає… Саме поряд із нею душа медиків трохи відпочиває.

Після ротацій офіцер Оксана Виноградова відновлює сили поруч із рідними. Особливу силу їй дають ранкові прогулянки біля моря.

“Я дуже люблю зустрічати світанки на морі разом із собакою. У ці моменти відчуваєш спокій”, — ділиться жінка.

Потрібно відзначити, що за час повномасштабної війни українська військова медицина зробила величезний крок уперед. Українські медики отримали колосальні навички. Можна сказати, що сьогодні у світі мало де є такий практичний досвід роботи з бойовими пораненнями.

Попри складність професії, Оксана Сергіївна з великою повагою говорить про своїх колег.

“Я дуже вдячна медикам за цінний досвід та підтримку, які працюють на Херсонському напрямку. Для мене велика честь служити поруч із такими людьми”, — зазначає медик.

І коли майора медичної служби запитують, що означає бути лікарем сьогодні, під час війни, вона відповідає просто: ”Це означає щодня робити все можливе, щоб людина відкрила очі і жила”.

Одеські