Ти завжди будеш поруч “Маріо”: памʼяті прикордонника Осадчого Павла з міста Ізмаїл

30 квітня 2026 р. 14:08

30 квітня 2026 р. 14:08

Сьогодні, 30 квітня, у День прикордонника, Ізмаїл оповитий скорботою — місто попрощалось із сержантом ДПСУ Осадчим Павлом Вікторовичем з позивним “Маріо”, який загинув понад рік тому на Курському напрямку. Бессарабія.UA присвячує цей матеріал пам’яті захисника, його життєвому шляху та службі.

Поточний тиждень став важким випробуванням для родини Осадчих. Понад рік мати Павла Анна Павлівна та його старша сестра Віта жили в очікуванні дива. Та, на жаль, підтвердилося найстрашніше — експертиза засвідчила, що прикордонник загинув під час виконання бойового завдання на Курському напрямку 7 лютого 2025 року.

“У понеділок нам повідомили, що брата не стало, але й досі не віриться. Здається, що він зайде і скаже: “Все буде добре”, як завжди говорив”, — ділиться сестра Віта.

Освіта та життєва позиція

Павло народився 8 грудня 1996 року в Ізмаїлі. Разом зі старшою сестрою зростав у люблячій родині — батьки Анна Павлівна та Віктор Васильович створили для дітей теплу та дружню атмосферу.

З дитинства Павло займався футболом, однак через травму змушений був залишити тренування. Ще одним великим його захопленням були шахи, в які він міг грати годинами. Любив та дбав про тварин, а вони відчували доброту Паші.

Хлопець навчався у загальноосвітній школі №6, після закінчення 9 класу здобув освіту в Ізмаїльському технікумі економіки і права та в Одеській юридичній академії. Павло багато читав, цікавився правом і мріяв стати кримінальним психологом у правоохоронних органах.

До служби хлопець деякий час працював у пенітенціарній системі. Водночас, за прикладом друга, свідомо обрав шлях захисника державного кордону.

Прикордонна служба сержанта “Маріо”

У 2021 році Павло підписав контракт і став до лав 17-го прикордонного загону імені полковника Олександра Жуковського.

Напередодні повномасштабної війни протягом двох місяців виконував службові завдання з острова Зміїний. Тоді за збігом обставин за декілька днів до вторгнення він встиг повернутися додому з чергування й не потрапити у полон.

Та у подальшому інспектор прикордонної служби 3 категорії — номер обслуги (санітарний інструктор) першого відділення інспекторів прикордонної служби ПКШР Ізмаїльського прикордонного загону боронив Україну на різних напрямках — у Херсоні, за що отримав нагрудний знак та посвідчення учасника бойових дій. Також проходив службу у Краматорську та Сумській області.

У 2024 році був відзначений під час бойової підготовки за кордоном.

Побратими знали Павла за позивним “Маріо”,  на честь улюбленої гри дитинства. У житті хлопець був життєрадісним і відкритим, а на службі стриманим і відповідальним. Рідним він не розповідав усіх деталей служби, бо оберігав спокій.

Трагедія, яка забрала двох рідних людей з однієї родини

Своє останнє завдання прикордонник мав виконати  на території Курської області. Тоді родина бачила зміни у настрої захисника, та він запевняв батьків, що впорається як і завжди.

“Син писав: “Мамусю, я повернуся, все буде добре”. Він завжди так казав і до останнього у це вірив”, — згадує мати Анна Павлівна.

Зв’язок з Павлом обірвався 31 січня 2025 року, хоча сержант попередив рідних, що телефонувати він не зможе близько тижня, цей час для родини став складним, але попереду чекало пекло…

Стало відомо, що ворог оточив прикордонників, зв’язок з ними обірваний та доля невідома.

Тривалий час Павло мав статус безвісти зниклого. Родина понад рік його шукала, жила в очікуванні та з вірою у краще. Племінники, яких він дуже любив, писали листи з побажанням, щоб Паша скоріше повернувся додому.

На превеликий жаль, батько прикордонника Віктор Васильович не витримав переживань за сина, восени 2025 року його життя передчасно обірвалося.

Після втрати чоловіка та батька родина Осадчих жила з вірою на повернення Павла. Але підтвердилося найстрашніше… Прийшло офіційне підтвердження загибелі сина та брата. За один рік Анна Павлівна та Віта втратили двох найрідніших людей.

Павло так і не встиг створити власну родину, він загинув від рук ворога у віці 28 років. Позаду залишилися нездійснені мрії та нереалізовані плани, а попереду в його матері, сестри та племінників — прірва втрати.

“Брат казав, що життя прекрасне і він хоче жити красиво — у світі, де панують добро, світло і радість. Такий наш промінчик та прекрасна людина. Усвідомити, що Паша загинув, складно. Як з цим далі бути, ми не знаємо…”, — ділиться Віта.

Прикордонники одними з перших стають на захист країни і одними з останніх залишають позиції. Павло Осадчий стояв на захисті кордонів України до останнього подиху.

Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, побратимів. Маріо завжди буде поруч.

Вічна слава і шана Герою!

Фото за архіву родини Осадчих

Одеські