З нагоди дня пам’яті та примирення директор департаменту освіти Одещини опублікував зворушливу зарисовку

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

З нагоди дня пам’яті та примирення директор департаменту освіти Одещини опублікував зворушливу зарисовку

09 травня 2026 р. 22:14

09 травня 2026 р. 22:14

Микола Заєць

З нагоди дня пам’яті та примирення директор департаменту освіти Одеської облдержадміністрації Олександр Лончак опублікував зворушливу зарисовку. Про це пише «Пульс Одещини».

Колись дідусі мріяли, щоб діти і онуки ніколи не бачили війни

«Ми навчилися прокидатися від тривог раніше, ніж телефон встигає засвітитися. Навчилися на слух розрізняти тишу мирну і тишу небезпечну. Навчилися писати коротке «ти як?» і вкладати в ці два слова всю любов, страх і надію.

У День пам’яті та примирення особливо гостро розумієш: війна – це не лише сторінки підручників і чорно-білі фотографії. Вона завжди про людей. Про чиїхось синів. Чоловіків. Матерів. Про недоспані ночі й порожні місця за столом.

На цій світлині - мій дідусь. Один із тих, хто виніс на своїх плечах ту страшну війну, що рахувала загиблих мільйонами. Сьогодні його погляд, як нагадування нам усім: мир ніколи не дається легко. Колись наші дідусі й прадіди мріяли, щоб їхні діти й онуки більше ніколи не бачили війни. Сьогодні цю страшну ціну знову платять українці. Наші захисники тримають небо, землю, наші міста й наші ранки. Тримають можливість варити каву на кухні, вести дітей до школи, садити квіти біля дому й чекати на літо. І поки вони там – ми тут маємо жити. Працювати. Підтримувати Збройні сили. Берегти одне одного. Кому як не нам з вами знати: українці завжди повертаються до життя. Навіть після найтемніших ночей.

Світла пам’ять тим, хто віддав своє життя у Другій світовій війні. Тим, хто йшов у бій зовсім юним. Тим, хто не встиг долюбити, пригорнути дітей, дочекатися весни. Тим, чиї імена назавжди залишилися на пожовклих світлинах, гранітних обелісках і в родинній пам’яті.

Бо поки ми пам’ятаємо – живуть ті, кого забрала війна. І живе наша сила вистояти тепер», – ідеться в публікації О. Лончака.