На щиті повертається захисник України Володимир Фомін із Біляївки

18 червня 2026 р. 20:13

18 червня 2026 р. 20:13

10 червня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Моначинівка Харківської області загинув 36-річний захисник із Біляївської громади, матрос Володимир Фомін. Життя воїна, який служив оператором взводу безпілотних наземних комплексів морської піхоти, обірвалося внаслідок підриву на ворожій міні.

Джерело: коментар племінниці Інни Марутіної для Біляївка.City , інформація Біляївської міської ради.

Подробиці: Володимир Фомін народився 17 грудня 1989 року у селі Кам'янка Біляївського району на Одещині.

Закінчив Кам'янську середню школу, згодом здобув професію столяра у Біляївському закладі профтехосвіти. Рідні кажуть, що був дуже працелюбним. Хапався за будь-яку роботу, щоб заробити на хліб — працював охоронцем, консультантом, мав хист до будівництва.

Доля чоловіка була непростою: він рано втратив батьків, головною опорою для нього стала старша сестра Олена. Вона фактично виростила брата, водила в садочок та годувала з ложечки. У родині досі пам'ятають його особливу червону мисочку, яка була виключно Вовиною. Коли померла мама, 16-річний Володимир переїхав жити до сестри. Для своєї племінниці Інни він став як рідний старший брат — вони виросли в одній хаті.

«Він по життю був сонячною людиною — надзвичайно добрим, відзивчивим, — згадує племінниця Інна. — Роботящий — це не те слово. Завжди допомагав родині. На фронт рвався ще на початку повномасштабної війни, але тоді його відправили додому через великі черги».

До лав Збройних Сил України Володимира призвали 29 грудня 2025 року. Своєю вправністю він швидко завоював авторитет: на передовій виконував складні завдання як оператор відділення управління взводу безпілотних наземних комплексів батальйону морської піхоти.

Побратими згадують його як «золотого мужика» , який завжди опікувався молодшими бійцями. Володимир навіть відмовився від вищого звання на користь свого товариша.

Володимир не встиг створити власну сім’ю — не був одружений, не мав дітей.

У Героя залишилися рідна сестра Олена, яка замінила йому матір, племінниця Інна та двоє братів: Владислав та Анатолій , який зараз також захищає Україну в лавах ЗСУ.

У скорботі схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя.

Від усієї Біляївської громади, редакції Біляївська.City та земляків висловлюємо найглибші співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам Володимира Фоміна. Пам'ять про його подвиг назавжди вписана в історію нашої незалежності.

Про дату і час поховання та прощання з Героєм редакція повідомить додатково.

Хочете більше цікавого та корисного — підтримуйте роботу Біляївка.City на кнопці підтримки (зверху), а також залишайтеся з нами на зв'язку, підписуючись на сторінки у Facebook , Instagram , Viber та Youtube , про природу, біорізноманіття та туризм Пониззя Дністра — дивіться тут.

Одеські