Історія бійця тероборони Імамова Станіслава з Білгород-Дністровського району: остання дорога командира стрілецького відділення

08 липня 2026 р. 14:41

08 липня 2026 р. 14:41

Молодший сержант Імамов Станіслав Рудінович із села Вигон Шабівської громади, командир стрілецького відділення 184-го батальйону 122-ї окремої бригади територіальної оборони, загинув 28 грудня 2023 року поблизу села Студенок на Сумщині. Спогадами про захисника поділилися його дружина Наталя та брат-близнюк Ростислав у межах циклу “Герої не вмирають”, який продовжує Регіональне управління Сил територіальної оборони “Південь” ЗСУ, передає Бессарабія.UA.

Дружина Героя Наталя поділилася історією знайомства зі Станіславом. Їхні шляхи перетнулися у 2016 році в театрі під час підготовки до вистави. Станіслав був учасником танцювального колективу, а Наталя — акторського складу. На той момент вона ще завершувала навчання у школі, а майбутній чоловік уже повернувся зі строкової військової служби.

Стас разом зі своїм братом-близнюком Ростиславом танцював гопак, польку, балет і латиноамериканські танці. У нього було дуже добре серце. Він завжди був усміхненим. Навіть коли приходив виснаженим із роботи, міг піти допомогти комусь, якщо про це просили».

Брат Ростислав розповідає, що зі Станіславом вони були дуже різними за характером.

“Ми — близнюки. Стас був більш жвавим і непосидючим, а я — стриманішим. Нас інколи плутали, бувало навіть, що ми подобалися одній дівчині. Але близькі друзі, звісно, нас розрізняли. Строкову службу ми також проходили разом — у Саратському районі (ред. до реформи децентралізації), неподалік кордону з Молдовою”.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Станіслав без вагань став на захист країни.

“Чоловік добре знав і поважав військову справу. Він дуже переживав за родину й вважав своїм обов’язком нас захистити. Казав, що нізащо не здасться в полон. Він воював під Бахмутом, де отримав поранення. Лікарі дістали уламок із ноги. Згодом йому вдалося перевести до свого підрозділу брата, але разом вони прослужили лише місяць. Незадовго до останнього виїзду Стас телефонував мені й казав, що на Сумщині дуже гаряче”, — згадує Наталя.

За словами брата, Станіслав швидко заслужив авторитет серед побратимів.

“Ще коли його підрозділ стояв в Ізмаїлі на Одещині, було помітно, що хлопці його поважають і до нього прислухаються. Згодом він став командиром. У бою був безстрашним. І жартувати не забував. Пам’ятаю, кидає гранату в підвал, а звідти окупанти кричать. А Стас їм: «Чого кричите? Тихо померли всі там». І кидає наступну. 28 грудня 2023 року я сам садив його з побратимами в ту автівку. Кажу: «Братуха, давай обережно». А він усміхнувся: «Все буде зашибісь». Для Стаса ця дорога стала останньою”, — з сумом розповідає брат загиблого захисника Ростислав.

Автомобіль, в якому перебував молодший сержант разом із побратимами, потрапив у засідку російської диверсійно-розвідувальної групи. Захисник отримав поранення, несумісні з життям.

“Мій чоловік загинув, щоб ми всі тут були щасливі. Він дуже цього хотів. Я пишаюся ним. Він завжди бажав добра мені, своїм рідним і всій Україні”, — ділиться дружина полеглого воїна.

Указом Президента України від 20 січня 2025 року за проявлену мужність і відданість Україні молодшого сержанта посмертно Імамова Станіслава нагородили орденом “За мужність” III ступеня.

Захиснику назавжди залишилося 27… Та пам’ять про Героя житиме в серцях рідних, побратимів і всіх, хто його знав.

Вічна пам’ять та шана захиснику України!

Одеські