День народження Одеси: 232 чи 611 років виповнюється сьогодні

02 вересня 2026 р. 06:47

02 вересня 2026 р. 06:47

232 роки — гарна цифра для святкування, але точно не вся історія Одеси. Цього літа археологи повернулися на Приморський бульвар — і новий сезон дав ще більше фактів про те, що було тут задовго до 1794 року. А разом із ними — і нові аргументи у старій суперечці про справжній вік Одеси, якщо цю дату взагалі можливо визначити.

Журналісти Новини.LIVE поспілкувалися зі співкерівником археологічної експедиції на Приморському бульварі Андрієм Красножоном про результати цьогорічних розкопок, минуле Хаджибея та те, як археологічні знахідки змінюють уявлення про історію Одеси.

Розкопки на Приморському бульварі

24 червня на Приморському бульварі стартував четвертий сезон археологічних розкопок. Майже півтора місяця фахівці Університету Ушинського та Інституту археології НАН України досліджували тут одразу дві історичні пам’ятки — античне поселення V–III століть до нашої ери та середньовічну фортецю Хаджибей. Польовий етап завершили вже у серпні.

"Розкопки на Приморському бульварі завжди важливі для Одеси, не лише сьогодні. Їх вели там системно, принаймні, від середини, якщо не помиляюсь, 60-х років ХХ століття. Тобто пам'ятка привертала увагу постійно до себе. І важливість цих знахідок на Приморському бульварі відкриває сторінки тої місцевості, яку займає сучасна Одеса" , — пояснює Андрій Красножон.

Попри те, що Приморський бульвар досліджують десятиліттями, значна частина цієї території досі залишається для археологів невивченою. Розкрити її всю одночасно неможливо, тому історію цього місця буквально збирають фрагмент за фрагментом упродовж різних польових сезонів. Тут важливими є гарна погода без дощів і морозів та кількість робітників, якими в цьому випадку були студентами, що проходили липневу практику.

"Є конкретна матеріальна спроможність будь-якої експедиції, є зацікавленість міста в тому, щоб розкопки не заважали господарській діяльності і його екскурсійному життю. Тому будь-який очільник обирає відповідно до фінансових спроможностей ту ділянку, яку він може дослідити в той конкретний сезон" , — розповідає історик.

На цьому робота археологів не завершується. Після польового сезону всі знахідки переходять до кабінетного етапу: їх датують, звіряють із кресленнями та записами, готують науковий звіт. І саме тоді досліджується те, що в полі могло залишитися непоміченим — висновки складаються у цілісну картину. А вже опрацьовані артефакти передають на зберігання до археологічного музею.

Хаджибейська фортеця

Під час цьогорічних розкопок археологи виявили залишки фундаментів і нижньої частини багатокутної вежі османського періоду. Поруч знайшли монети, кераміку та будівельні матеріали, які допомогли датувати споруду й пов’язати її із Хаджибейською фортецею. У сукупності з результатами попередніх сезонів ці знахідки дали змогу значно точніше відтворити, де проходили його межі.

"Наразі ми можемо сказати, що головним результатом експедиції є вирішення питання локалізації замку. Тобто ми вже точно знаємо, де він знаходився і який розмір він мав. А також ми знаємо, що до нього пристикалася артилерійська батарея, яка трошки більша за той розмір, який вказано на чотирьох зі збережених планів XVIII століття" , — підкреслює співкерівник археологічної експедиції.

Цього сезону археологи відкрили близько 30 квадратних метрів поверхні артилерійської батареї. По її периметру вдалося простежити залишки кам’яної стінки — частину знайшли ще торік, нові фрагменти виявили вже під час нинішніх робіт. А на самій поверхні укріплення збереглися предмети другої половини XVIII століття.

"Знайшли там кухонний, може не кухонний, не знаю поки, але такий ніж, трикутний в розрізі однолезовий, і монети другої половини XVIII століття, османську люльку, наприклад, і так далі" , — каже доктор історичних наук.

Історичні плани XVIII століття дають лише приблизне уявлення про те, яким була Хаджибейська фортеця. Тепер археологи можуть перевіряти ці креслення буквально зіставляючи їх із фундаментами, стінами та укріпленнями, які відкривають під землею. І вже зараз видно, що окремі деталі були неточні.

"Отже, у нас формується вже багатогранна така картинка, власне, більш-менш об'ємна. Не лише про місце локалізації Хаджибейської фортеці, яка була втрачена ще до появи тут будь-якого більш-менш зацікавленого населення, яке б могло зафіксувати її в руїнах наприкінці XVIII століття. Але ми сьогодні можемо вже казати, що ми коригуємо його історичний план" , — зазначає науковець.

День народження Одеси

З містами взагалі складно провести чітку межу й сказати, що саме в цей день усе почалося. Адже великі міста формувалися поступово — розросталися, змінювали статус, переживали різні історичні періоди, і визначити момент, коли поселення в одну конкретну мить стало містом, практично неможливо. Археологічні знахідки раз у раз відсувають відому історію Одеси далі в минуле. Тому звична дата святкування для науковців — радше умовна точка, ніж беззаперечний початок історії міста.

"Місто не людина, воно не народжується просто так в якийсь конкретний момент. Місто – це зовсім інша структура. Тому хто як хоче, той пусть так і святкує будь-які дні, на будь-який смак. Головне, щоб людям було від цього приємно і гарно" , — говорить Андрій Красножон.

Катерина і Одеса

Версія про те, що саме Катерина II заснувала Одесу, закріпилася значно пізніше за події кінця XVIII століття. За словами Андрія Красножона, саму імператрицю із "заснуванням" міста тоді не пов’язували, а відповідний наратив почав формуватися вже у XIX столітті — за часів Воронцова.

"Вона дуже здивувалася б якби їй сказали, що разом з Дерібасом і з Деволаном, вона є засновницею Одеси. Яка засновниця Одеси, коли вона російською мовою в своєму декреті від 27 травня 1794 року пише: в місті Хаджибей побудувати порт і так далі. Місто Хаджибей в її власному уявленні вже існував. По-перше, місто, а по-друге, Хаджибей з османської старовинної назви. Що вона заснувала? Їй приписують заднім рахунком ті речі, які вона, власне, не робила" , — додає фахівець.

Існує й інший варіант розвитку цих земель: якби Російська імперія не встановила тут контроль, Хаджибей міг залишитися в межах Османської імперії. Османи справді планували розвивати тут порт, однак сам регіон тоді залишався прикордонною територією, а масштаби торгівлі були значно меншими. Тож питання не лише в тому, чи міг тут існувати порт, а й у тому, які можливості для подальшого зростання він мав би за тодішніх політичних та економічних умов.

"Портове місто Хаджибей до 1795 року отримало додатковий поштовх в економічному розвитку виключно завдяки тому, що українське поділля з'єдналося з українським півднем. І море, і степ стали працювати один на одного і працюють дотепер, як ви бачите" , — зауважує Андрій Красножон.

Водночас Хаджибей наприкінці XVIII століття вже не сприймали просто як невелике поселення. У російських описах і розвідувальних матеріалах того часу його називали містом або містечком. Зокрема, так Хаджибей фігурував у документах картографа Ісленєва та в описах Деволана. Тобто для сучасників це вже був населений пункт із міським статусом, хоча й значно менший за Одесу, якою вона стане згодом.

"З точки зору нормативів кінця XVIII століття, як російських, так і османських, це було невеличке місто, яке тут існувало від якихось часів. Від XVI століття або XVII – це вже справа археологів. Але ж сучасники сприймали його як місто. Інша справа, що Російська імперія все перебудувала, зробила нове планування, інтегрувала морську гавань, яка незмінна, під свою технологічну на той час спроможність, відбудувала великі кам'яні моли і почалася набагато більша за інтенсивністю торгівля" , — продовжує історик.

Майбутнє розкопок

Для того, щоб залишки Хаджибейської фортеці стали доступними для містян і туристів, самих розкопок недостатньо. Потрібен окремий проєкт експозиції просто неба із захисним перекриттям, склом та системою вентиляції. Водночас нинішні археологічні роботи проводять не за бюджетні кошти — експедиція фінансує їх власним коштом та за підтримки меценатів.

"Дві такі ділянки по підсумках наших розкопок ми вже можемо вказати доволі точно. Вони законсервовані, ці субструкції під землею, їх просто треба на тому невеличкому квадраті розкопати і просто взяти під скло. Але все це треба робити, на мою суб'єктивну думку, виключно після закінчення війни. Сьогодні є куди витрати гроші державного бюджету на подібні роботи" , — підсумовує співкерівник археологічної експедиції.

Цьогорічні розкопки дали археологам змогу точніше визначити, де саме сстояла Хаджибейська фортеця і якими були її розміри. Під Приморським бульваром знайшли залишки вежі, артилерійської батареї та предмети XVIII століття, які допомагають відтворити життя цієї території до появи сучасної Одеси. І схоже, що крапку тут ставити ще зарано — під землею залишається багато того, що може доповнити історію міста.

Також Новини.LIVE писали, що Аккерманська фортеця на Одещині може отримати статус національної святині України . Відповідний законопроєкт передбачає особливий режим охорони та захисту для таких об’єктів культурної спадщини.

Раніше Новини.LIVE писали, що після зняття захисних мішків із пам’ятника Дюку де Рішельє в Одесі фахівці провели його детальне обстеження . Значних пошкоджень не виявили, однак зафіксували сліди поверхневої корозії, механічні дефекти та наслідки попередніх реставраційних робіт.

Одеські