“Вихідні з ОКО” у Києві: міжнародний етнографічний кінофестиваль об’єднує кіно, культуру та традиції

09 вересня 2026 р. 13:09

09 вересня 2026 р. 13:09

У світі постійних змін людина завжди шукає точку опори та підтримки. Родина, рідне коріння, мова, спогади дитинства, традиції, що передаються з покоління в покоління — усе це складається в одне просте, але фундаментальне поняття — рідний дім. Саме дім став головною темою цьогорічної спеціальної події Міжнародного етнографічного кінофестивалю “ОКО” — “Вихідні з ОКО”, яка 5 та 6 вересня відбулася у Києві. Про подію розповідає Бессарабія.UA .

Протягом двох днів у столиці на Поляні ВДНГ поєдналися кіно, музика, традиції, гастрономія, танці, майстер-класи та розмови про те, що сьогодні означає мати свій дім.

Однак сама історія “ОКО” почалася значно раніше — у 2020 році у Болградському районі. Міжнародний етнографічний кінофестиваль заснувала Тетяна Станєва — режисерка, продюсерка та культурна діячка з Криничного. Її ініціативу підтримав земляк Віктор Куртєв — уродженець села Криничне, підприємець та меценат, який багато років підтримує культурні й соціальні ініціативи регіону, засновник громадської організації “Центр розвитку Бессарабії”. Саме він став президентом та головою Наглядової ради Міжнародного етнографічного кінофестивалю “ОКО” та забезпечив фінансову підтримку.

Фестиваль виник як простір для зустрічі кінематографістів, фольклористів, етнографів, антропологів та глядачів. Його особливість — у фокусі на етнографічному й антропологічному кіно, яке дозволяє побачити повсякденне життя різних народів і спільнот, їхні звичаї, традиції, світогляд та історії.

На півдні Одещини століттями поруч живуть представники різних народів. Тут переплелися українська, болгарська, молдовська, гагаузька, албанська та інші культури. У кожної — своя історія, мова, традиції та пам’ять. Водночас усі вони існують в одному культурному просторі.

Саме це різноманіття стало одним із важливих сенсів “ОКО”. У різні роки фестиваль проводився наживо та онлайн у Криничному, Болграді, Одесі, Києві та Софії.

У 2026 році “ОКО” взяло паузу від великої фестивальної едиції, але команда не захотіла відмовлятися від головного — можливості бути разом. Так народився новий формат — “Вихідні з ОКО” у Києві.

Офіційне відкриття важливого заходу відбулося за участю голови Державного агентства України з питань кіно Андрія Осіпова, заступника голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті Ігоря Лоссовського, Уповноваженої із захисту державної мови Олени Івановської, Надзвичайного і Повноважного Посла Республіки Болгарії Златіна Кристєва, міського голови Болграда Сергія Димитрієва та президента і голови Наглядової ради МЕКФ “ОКО” Віктора Куртєва.

«Українське кіно — це шлях побути вдома хоча б на декілька годин. Я часто перебуваю у закордонних відрядженнях і бачу українців, які втратили свій дім. Тому українське кіно набуло ще одного важливого сенсу. Це місточок між рідною землею і тією землею, яка прихистила українців, що втікали від повномасштабного вторгнення», — зазначив Андрій Осіпов, голова Державного агентства України з питань кіно.

«Багато років тому я почав замислюватися: у чому сенс? Що є справжнім критерієм успіху? Найжорсткіший критерій, який за хвилину до смерті показує, успішне в тебе було життя чи ні, – це гармонія. А гармонію визначає спадщина у найширшому сенсі цього слова. Саме так ми й живемо, щоб наша спадщина залишилася. У нас багато ініціатив: ми знімаємо фільми, допомагаємо ЗСУ, реалізуємо військові проєкти, працюємо над стійкістю критичної інфраструктури. Частиною нашого життя є і Бессарабія, яку ми сьогодні привезли до вас. І цю спадщину ми теж розвиваємо та примножуємо», — розповів Віктор Куртєв, президент і голова Наглядової ради МЕКФ “ОКО”

Центральною темою “Вихідних з ОКО” став дім — як місце пам’яті, ідентичності, любові та єдності. Ця тема особливо гостро звучить для українців.

Через повномасштабну війну мільйони людей були змушені залишити свої домівки. Для когось дім залишився в окупації, для когось був зруйнований, а хтось тепер носить його із собою — у спогадах, фотографіях, родинних речах, рецептах, піснях і традиціях. Тому сьогодні дім — це вже не лише будинок за конкретною адресою.

Це місце, де тебе пам’ятають. Де чекають. Де ти можеш бути собою. Саме таку атмосферу й намагалися створити організатори “Вихідних з ОКО”.

Панельна дискусія “Ми всі різні, але дім у нас один”

Однією з центральних подій “Вихідних з ОКО” стала панельна дискусія “Ми всі різні, але дім у нас один”, яку модерувала Тетяна Станєва.

На сцені зустрілися представники різних регіонів і культурних середовищ України – Півдня, Сходу, Закарпаття, Криму, а також представники українського кінематографа.

Окремо обговорили культурні передумови втрати та окупації територій, зокрема Криму й частини Сходу, феномен ментальної окупації та роль культури у боротьбі за уми й серця людей. Серед практичних пропозицій прозвучала ідея географічних квот у державній підтримці культури, щоб культурні проєкти розвивалися не лише у великих центрах, а й там, де вони особливо потрібні.

«Культура, мова, релігія – це все, як би там не звучало, є зброєю ворога, але це може бути і нашою силою, коли ми об’єднані. Ким би ти не був, до якої національної спільноти ти б не відносився, коли об’єднуються люди і всі кажуть: ми всі різні, ми всі об’єднані, але в нас є це спільне. Це Україна. І Україна – це суверенна, демократична, незалежна країна. Крапка», — наголосив Роланд Цебер, голова Альянсу національних спільнот «Європейська Коаліція».

Підтримка ЗСУ

Культурна програма “Вихідних з ОКО” поєдналася з благодійною ініціативою. Під час заходу організатори провели аукціон на підтримку 88-ї окремої бригади морської піхоти.

На торги виставили шеврони, сухий пайок, тубуси, набір мерчу “ОКО” та прапор відомого 88-го батальйону морської піхоти з підписами військовослужбовців. Більша частина яких є уродженцями півдня Одещини.

На аукціоні вдалося зібрати 315 500 гривень. Зібрані кошти організатори заходу використають для придбання комплектуючих для БПЛА та наземних роботизованих комплексів батальйону.

У контексті теми “Дім” цей епізод мав особливе значення. Адже для українців дім сьогодні — це не лише простір, у якому живеш. Це безпека, можливість бути разом із близькими та майбутнє, яке щодня захищають українські військові.

Традиції, що об’єднують

Протягом двох днів у столиці гості могли не лише дивитися кіно, а й буквально зануритися в культуру Бессарабії завдяки її носіям.

У програмі заходу були майстер-класи з виготовлення цегли із глини та соломи, виноробства, випікання хліба та створення народних іграшок.

Працював ярмарок з різноманітними крафтовими продуктами та винами з Болградського району, дитяча локація, контактний зоопарк і простір для прилаштування домашніх тварин.

Сергій Русєв з міста Болград, відомий крафтовий виробник “Балканські ястія”, приготував іхнію з ягня у столітровому чавунному казані, яку смакували усі гості фестивалю.

“У кожного народу півдня Одещини є своя унікальність, зокрема у гастрономії. Кухня для нас не просто про приготування, це про дім, рецепти, які передаються із покоління в покоління. Цього року у Києві я готував просту, але водночас дуже смачну страву. Іхнія готується із великої кількості цибулі та м’яса. Звісно, у кожного свій рецепт, своя ізюминка. Але це й робить кожного з нас особливим.

Мені приємно ділитися частиною свого дому, пригощати стравою, яку більшість учасників смакує вперше, та пишатися болгарською культурою”, — ділиться Сергій Русєв.

Окремою частиною стала родинна вечеря за великим столом із традиційними стравами народів півдня Одещини — кавармою, баніцею, бринзою та іншими смаколиками.

А ввечері гості могли долучитися до майстер-класу болгарського хоро та великого концерту за участю болгарських фольклорних колективів із Болградського району, гурту “ГуляйГород”, Тетяни Шилової, а також Олега Скрипки та “Воплів Відоплясова”.

Для багатьох гостей, особливо тих, хто не знайомий близько з болгарською культурою, це було незвично та водночас цікаво. Хтось уперше почув традиційні болгарські мелодії, хтось спробував повторити рухи хоро, а хтось просто спостерігав, як незнайома спочатку традиція поступово об’єднує людей у спільному танці.

Національні костюми та народні мотиви додавали особливої атмосфери.

Кіно про дім

Центральною частиною програми залишилося кіно. Протягом двох днів глядачам показали 14 стрічок із України, Болгарії, Чехії, Австралії, Латвії, Франції, Португалії та Великої Британії. Їх об’єднала тема дому — його пошуку, втрати, повернення, пам’яті та людей, які роблять будь-яке місце рідним.

Серед фільмів — українські “Останній Прометей Донбасу”, “Домівка на спині”, “Чамур”, “Ми вдома”, “Покинуті надії”, “Залізти під шкіру”, болгарські “Бранч для початківців”, “Дикі суниці”, “Пакет “Вічність””, а також стрічки з міжнародною участю.

Наступного дня програма заходу продовжилася кінопоказами та зустрічами з авторами й героями фільмів, під час яких говорили про ідеї та послання побачених історій.

Захід “Вихідні з ОКО: діалог культур» відбувся за фінансової підтримки Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, а також за підтримки Віктора Куртєва — президента фестивалю та голови наглядової ради “ОКО”, виноробні “Villa Tinta”, ГО “ОКО”, PowerFilm Production, Болградської міської ради, MEGOGO, NO BLINK Group та фолькстудії “Правиця”.

Амбасадоркою МЕКФ “ОКО” стала акторка Анастасія Цимбалару.

“ОКО” вкотре нагадало, що культура починається з пам’яті про те, звідки ми родом, з людей поруч і традицій, які ми несемо далі.

Бо дім — це не лише місце на карті. Це наші корені, мова, культура, спогади та люди, до яких хочеться повертатися. І навіть коли обставини змушують залишати свої домівки, їхня частина залишається з нами — у серці.

Одеські