Від Пекла до Раю: в Одеському художньому музеї відкрили оновлений грот

14 жовтня 2026 р. 15:00

14 жовтня 2026 р. 15:00

В Одеському національному художньому музеї після реекспозиції відкрили легендарний підземний грот. Відтепер відвідувачі можуть не лише дізнатися багату історію будівлі, а й зануритися у сучасний мультимедійний простір за мотивами «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі.

Про те, як історичне підземелля перетворили на місце естетичного відновлення, кореспондент Odesa Online дізнався в розмові з головою комунікацій ОНХМ Катериною Харченко.

Історія та хронологія

1824–1828 рр . — зведення палацу. Автор проєкту невідомий, будівлю освідчив одеський архітектор Франс Боффо. Перша власниця — графиня Ольга Наришкіна (Потоцька).

1888 рік — палац придбав одеський міський голова, колекціонер і меценат Григорій Маразлі.

1892 рік — Г. Г. Маразлі передав палац місту для створення музею витончених мистецтв.

1895 рік — архiтектор Олександр Бернардацці створив підземний грот як данину епосі романтизму. Простір облаштували під центральною частиною основного корпусу зі склепінчастим перекриттям, що імітує природну печеру зі штучним водоспадом. Від нього розходилися підземні галереї з виходом до просторого саду, який спускався до моря.

1899 рік — урочисте відкриття музею.

Оновлений грот у 2026 році

З жовтня 2026 року в Одеському національному художньому музеї проводять екскурсії оновленою експозицією грота, яка поєднує історичну спадщину та сучасне мультимедійне мистецтво.

Після того як Григорій Маразлі придбав садибу, у 1895 році на її території відбулася «Виставка домоустрою». Саме до цієї події архітектор Олександр Бернардацці перетворив частину катакомб на вишуканий грот, оформлення якого було натхнене мотивами «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі.

Самі катакомби були частиною розгалуженого підземного простору під садибою. Один із них вів до розташованого неподалік будинку матері графині Наришкіної, інший — у напрямку моря. Цим шляхом свого часу доставляли добутий черепашник від узбережжя до центру міста.

В оформленні грота Бернардацці звернувся до образів «Божественної комедії», побудувавши простір навколо мотиву мандрівки підземним світом. Як повідомляла тогочасна преса, на верхній частині грота, на скелястому виступі глядачів зустрічали скульптури Данте і Вергілія в натуральну величину. Щоб увійти до підземелля, відвідувач мав пройти під аркою з написом, освітленим зсередини червоним полум’ям: “Хто входить тут, полиш усю надію!” – рядком над брамою Пекла у першій частині поеми.

Відтоді музейний грот продовжував працювати, однак із часом почав занепадати: обвалилися декоративні сталактити, руйнувалося склепіння катакомб. У 1990 році київський інститут «Укрпроектреставрація» провів реставрацію грота. Для відвідувачів його знову відкрили у 1998 році.

Нещодавно музей закрив грот для проведення реекспозиції. Після завершення робіт у 2026 році простір знову став доступним для відвідувачів.

Сучасні художники Дмитро Ерліх та Ілля Петров створили тут звукову та світлову інсталяцію, запропонувавши нове прочитання класичного поетичного епосу про шлях людської душі крізь випробування до світла й відродження.

В основі концепції оновленого грота — ідея символічного шляху від Пекла до Раю. Завдяки грі світла, об’ємному звуку та автентичній архітектурі XIX століття відвідувачам пропонують не лише зануритися в літературну класику, а й відчути мотиви внутрішньої трансформації, очищення, надії та гармонії.

Детальніше про грот Odesa Online розповіла голова комунікацій ОНХМ Катерина Харченко .

🔥 Як вдалося відновити історію гроту?

— Зараз тут представлене переосмислення історії гроту від художників Ерліха та Петрова. Вони відтворили певні елементи, які вже були у гроті, і додали додаткових сенсів за допомогою звуку.

🔥 Сьогодні через війну кожен українець щодня перебуває у своєрідному «пеклі». Які емоції та відчуття виникають у людей, коли вони проходять цей підземний маршрут за мотивами «Божественної комедії»?

— Кожен у цьому проході від Пекла та Чистилища до Раю побачить щось своє. Саме цей сенс вкладали автори. Вони радять походити та провести в цих тунелях трохи більше часу, аніж просто завітати на хвилинку і піти назад. А саме — прогулятися і відчути, які емоції виникають у вас у цьому просторі.

Катерина Харченко додала, що співробітники музею з цікавістю спостерігають під час екскурсій за реакцією людей. Відвідувачі кажуть, що це схоже на європейський досвід.

— Я відчуваю там, що проходжу шлях трансформації. Ти заходиш у невідомість, проходиш через щось вражаюче, неочікуване, страшне, але згодом ідеш далі, і те, що ми бачимо наприкінці тунелю, дійсно символізує надію. Але це суто моя інтерпретація.

🔥 Чи збереглася підземна система тунелів, які колись вели звідси до моря та сусідньої садиби?

— Зараз ходів немає, залишився тільки невеличкий фрагмент, але ілюзію катакомб частково створили завдяки звуковому оформленню. Можна почути крики чайок, звуки хвиль та прибою.

🔥 Як зараз потрапити на таку екскурсію та які діють правила відвідування підземелля?

— Можна записатися на індивідуальну екскурсію, якщо це велика організована група. Це можна зробити на сайті та в соцмережах музею. Також можна завітати на збірні екскурсії, які відбуваються з середи по неділю о 13:00, а додатково у суботу та неділю — о 15:00.

🔥 Як краще відчути цю трансформацію — у повній тиші наодинці з інсталяцією чи під розповідь екскурсовода?

— Я б рекомендувала приходити не дуже великими групами, щоб у кожного міг бути індивідуальний досвід взаємодії з простором і звуком.

Одеські