Екскурсія за лаштунки: як у майстерні «Тисячі дверей» відновлюють історію міста

14 жовтня 2026 р. 21:15

14 жовтня 2026 р. 21:15

У майстерні проєкту «Тисячі дверей» триває робота над порятунком чергового унікального об’єкта. Фахівці взялися за останні історичні двері будинку Раухвергера, які демонтували заради масштабної реставрації. Кореспондент Odesa Online завітав до майстерні, щоб подивитися на процес наживо та поспілкуватися з керівником і співзасновником проєкту «Тисячі дверей» Олександром Левицьким .

За порятунок старовинних входів в історичних будівлях міста відповідають столяри та різьбяри «Тисячі дверей». До їхніх рук потрапляють як двері, понівечені російськими ударами, так і об’єкти, що роками нищилися через занедбаність чи хаотичні ремонти. Відновлення всіх автентичних елементів — кропіткий процес, який може тривати місяцями.

Універсального сценарію для таких робіт не існує — кожні історичні двері ставлять перед майстрами унікальні завдання. Спочатку реставратори демонтують зайві елементи, які з’явилися пізніше. Далі вручну й дуже обережно знімають залишки фарби та забруднень. У міру очищення поступово відкривається деревина — вже без нашарувань, які приховували її реальний стан. Тоді стають помітними тріщини, ослаблені ділянки, старі втручання та місця втрат, після чого фахівці визначають, що зберегти та де деревину потрібно укріпити.

Хоча майстерня оснащена сучасними інструментами, 3D-сканерами та верстатами, значну частину роботи з історичними об’єктами неможливо довірити машинам. Профіль, вигин, перехід між площинами та дрібні елементи декору майстер доводить виключно вручну — різцями, стамесками, напилками та наждачним папером. Тут важливі міліметри, але ще важливіше — рука, яка відчуває матеріал. Кожна відновлена деталь дверей — це результат годин кропіткої ручної праці та глибокої поваги до оригінальних задумів.

Робота в майстерні не зупиняється ні на хвилину. Між справами Олександр Левицький показує нам уже відновлені деталі та пояснює, як саме їм повертають первісний вигляд.

« Це автентичний маскарон, який ми реставрували. Спочатку відсканували його за допомогою 3D-сканера, потім на верстаті з ЧПК виготовили репліку, а вже ручним різьбленням додали їй автентичності та органіки. Тепер майже неможливо розпізнати, де копія, а де реставрований оригінал.

Зараз для нас дуже важливо працювати із сучасними технологіями, адже вони дають змогу швидко й точно виготовляти репліки окремих елементів. Наприклад, один із цих аграфів — копія. Можливо, читачі спробують вгадати, який саме ».

—  З чого все почалося і як виникла ідея проєкту «Тисячі дверей»?

Проєкт «Тисячі дверей» з’явився наприкінці 2018 року. Ми рятували двері на Троїцькій, 43Б, біля UNION. Спочатку це були єдині двері, над якими ми збиралися працювати. Але так сталося, що ми продовжили: підписники просили нас, навіть вимагали, щоб ми й надалі працювали в цьому напрямку. Згодом ми створили громадську організацію. Вона приймає донати, і за ці кошти ми реставруємо історичні двері.

— Як часто самі мешканці історичних будинків звертаються до вас із проханням врятувати їхні двері?

Люди залишають заявки на сайті 1000doors.org. Там також можна описати, у якому стані перебувають двері. Якщо ситуація критична і є ризик втратити історичні двері, ми одразу їх евакуйовуємо, шукаємо кошти на відновлення і розпочинаємо роботу.

— Скільки об’єктів одночасно може перебувати в роботі у майстерні?

Зараз одночасно ми беремо в роботу до двох дверей. У процесі реставрації одних дверей бувають паузи — наприклад, коли вони просушуються або певний делікатний етап потребує часу. Тому зручніше, коли паралельно в роботі є ще одні двері: тоді можна перемикатися між ними й не зупиняти процес.

Буває, що з дверей потрібно знімати шари старої фарби. Тоді до роботи долучаються волонтери — у нас їх понад 80 людей. А ще один із найважливіших процесів — це обслуговування дверей уже після монтажу.

— Скільки фахівців наразі працює у майстерні і як між ними розподіляються ролі?

У нас працює кілька майстрів — столяри, реставратори, а також підрядники, які допомагають із тонкими реставраційними роботами. Після нашого 3D-сканування вони можуть відтворювати надточні копії автентичних елементів.

Коли якийсь елемент доводиться відтворювати з нуля, це дуже складний процес. Використання 3D-сканування та верстатів із ЧПК дає змогу значно скоротити витрати.

Я хотів би, щоб в Україні було багато майстерень, які займаються відновленням столярної культурної спадщини. І це не лише двері та вікна, а й багато інших дерев’яних елементів. Можуть зберігатися міста, вулиці й фасади, але без столярної спадщини вони втрачають важливу частину своєї автентичності. Крім того, ці елементи мають і практичне значення: захищають парадні, квартири та інші приміщення від впливу погоди й створюють безпеку.

— Що ви робите, якщо оригінальний замок чи ручку знайти неможливо — замовляєте копію у ковалів, шукаєте автентичну фурнітуру на «барахолках» чи вже маєте власну колекцію?

Автентична фурнітура, зокрема старі замки, сьогодні вже не має вирішального значення, адже є сучасні технології. Наприклад, ми можемо встановлювати електроригельні механізми, які дають змогу відчиняти двері електронною “таблеткою”. Це швидко й безпечно.

Сучасні замки дуже компактні й не послаблюють вертикальні стойові дверей. Безпека після реставрації — один із найважливіших моментів, адже цими дверима надалі активно користуватимуться одесити — роками, а краще століттями.

— Чи реально зараз знайти готового реставратора, чи доводиться навчати людей з нуля вже в майстерні?

На жаль, в Україні немає реставраторів, які б спеціалізувалися саме на дверях чи вікнах і були повністю підготовлені до такої роботи. У навчальних закладах є окремі прикладні дисципліни, але без практики цього недостатньо.

Найважливіше — мати велике бажання. Якщо людині це справді цікаво, ми готові навчати. Це складна робота: реставрація може тривати кілька місяців, а деякі наші проєкти займали навіть цілий рік.

Ми постійно шукаємо меценатів, щоб компенсувати реставраторам їхню працю. Саме підтримка меценатів допомагає майстерні існувати. Нам однаково важливі і фахівці, і люди, які готові підтримувати нашу роботу фінансово.

Але з кількістю майстрів зараз справді є проблема. Ми всі розуміємо, де сьогодні багато наших фахівців. Попри це, тримаємося: майстерня працює шість днів на тиждень — із шостої ранку до вечора. Для нас важливо зберегти єдину в Одесі майстерню з реставрації історичних дверей, не знижувати темп, відновити якомога більше таких об’єктів і дочекатися перемоги.

Наша місія — «Тисячі дверей».

Одеські