Тиждень кажанів: співзасновниця Bats Ukraine про порятунок і захист рукокрилих на Одещині

31 жовтня 2026 р. 17:10

31 жовтня 2026 р. 17:10

Сьогодні, 31 жовтня, завершується міжнародний Тиждень кажанів — просвітницька ініціатива, що об’єднує науковців, природоохоронців та всіх небайдужих до долі рукокрилих. Її мета — привернути увагу до цих тварин, розповісти про їхню важливу роль у природі та нагадати про необхідність їхнього захисту.

В Україні всі види кажанів занесені до Червоної книги, проте навіть охоронний статус не завжди рятує їх від небезпек. Попри те, що рукокрилі є невіддільною частиною міського середовища, люди досі знають про них доволі мало. Поширені міфи, забобони та недостатня обізнаність нерідко призводять до того, що ці тварини потерпають від людських дій. Саме тому важливу роль відіграють не лише порятунок постраждалих рукокрилих, а й просвітницька робота, яка допомагає змінювати ставлення суспільства до них.

Як в Україні допомагають кажанам, з якими небезпеками стикаються ці тварини, чому важливо розвінчувати міфи про них та що кожен може зробити для їхнього захисту — в інтерв’ю Odesa Online розповіла науковиця, співзасновниця Українського центру реабілітації рукокрилих Альона Прилуцька .

— Нещодавно завершився сезон осінньої міграції кажанів, і Центр уже підбив перші підсумки: за цей період вдалося врятувати 2449 рукокрилих. Скільки кажанів потрапило до вас з Одеси та Одеської області?

— До Харкова привозять кажанів із різних регіонів України. Найбільше — з Харківської, Полтавської та Київської областей. З Одещини до нас надходить порівняно небагато тварин, адже місцеві волонтери добре справляються з їхнім порятунком безпосередньо на місцях.

До Центру переважно передають кажанів, які потребують тривалого лікування або через серйозні травми вже не зможуть повернутися до природного середовища. У Харкові ми надаємо їм необхідну ветеринарну допомогу. Тварини, яких поки що неможливо випустити на волю або які потребують пожиттєвого догляду, залишаються під нашою опікою разом з іншими такими кажанами.

Навіть у разі незворотних травм ці тварини можуть прожити в неволі ще до 10 років. Тож для них це фактично другий шанс на життя.

Загалом від початку 2026 року до нашого Центру надійшло 57 повідомлень з Одеської області про знайдених кажанів . Більшість із них вдалося врятувати силами місцевих волонтерів.

— Цього року в Одесі відбулася особлива подія — перший офіційний випуск врятованих та вилікуваних кажанів у нашому місті. Як пройшов цей досвід і чи плануєте зробити такі випуски в Одесі регулярною традицією?

— Так, звісно, ми плануємо й надалі проводити урочисті випуски кажанів в Одесі. Насправді такі випуски відбувалися й раніше, але в більш закритому форматі: наші волонтери самостійно повертали тварин у природу, без глядачів та запрошення відвідувачів. До того ж кажанів було небагато — загалом кілька десятків.

Цього року кількість врятованих тварин була значно більшою, а наші нові волонтери виявилися дуже активними. Тому виникла ідея організувати відкритий захід, до якого могли долучитися всі охочі. Ми хотіли б зробити такі випуски щорічною традицією.

Для нас випуск кажанів — один із найважливіших просвітницьких заходів, адже він привертає увагу людей до проблем збереження рукокрилих. Це можливість розповісти про цих тварин і донести ідею мирного співіснування людей та кажанів у містах.

Власне, саме через цю проблему ми з колегою свого часу й заснували наш Центр. Кажани почали оселятися та зимувати в містах, але люди часто були не готові до такого сусідства. Через дії людей тварини потрапляли в небезпечні ситуації та потребували допомоги.

Спочатку ми займалися порятунком рукокрилих у Харкові, а згодом почали створювати мережу волонтерів, партнерів і фахівців по всій Україні. Цю роботу продовжуємо й зараз, адже у великих містах зимує значна кількість кажанів, і, на жаль, вони нерідко потрапляють у біду.

Тому ми разом із біологами, ветеринарами, волонтерами та іншими колегами рятуємо постраждалих тварин, забезпечуємо їм необхідний догляд і лікування, а після одужання повертаємо в природне середовище.

— Скільки підопічних із нашого регіону зараз перебувають у Центрі та яка їхня подальша доля?

— Із серпня цього року до нашого Центру в Харкові передали сімох кажанів з Одеської області. Більшість із них зараз проходять лікування, але деякі через отримані травми залишаться на пожиттєвому утриманні.

Усі ці кажани зимуватимуть у Харкові. Тих, хто одужає та зможе повернутися до життя в природному середовищі, навесні ми плануємо перевезти назад до Одеси, щоб випустити на волю.

— Які саме види рукокрилих зазвичай трапляються на Одещині?

— На Одещині мешкає близько 20 видів рукокрилих із 28, які зустрічаються в Україні. Тобто в цьому регіоні можна побачити більшість видів українських кажанів. Виняток становлять деякі печерні види, які мешкають виключно в Криму та Карпатах.

— Навколо кажанів досі існує безліч міфів і забобонів. З якими найхибнішими уявленнями ви стикаєтеся найчастіше та як їх спростовуєте?

— Найпоширеніші міфи про кажанів пов’язані з вампірами, білим одягом і тим, що ці тварини нібито п’ють людську кров. Це класичні забобони, які існують уже багато років.

Останнім часом до них додалися нові страхи, пов’язані із захворюваннями. Це навіть не стільки міфи, скільки наслідок недостатньої поінформованості людей. Спочатку боялися, що кажани переносять COVID-19, потім у соціальних мережах почали з’являтися повідомлення про сказ. І щоразу на кажанів накочується нова хвиля страху.

Ми постійно й невтомно пояснюємо, що сказ у кажанів справді трапляється, як і в багатьох інших ссавців. Проте варто пам’ятати, що, за нашими даними, він зустрічається лише у трьох із 28 видів рукокрилих, які мешкають в Україні.

Щоб заразитися сказом, зазвичай має статися укус. Причому найчастіше такі ситуації провокують самі люди, коли необережно беруть кажанів голими руками або завдають їм болю. Тварина намагається захиститися й у такому випадку може вкусити.

— Чи становить кажан реальну загрозу для людини, якщо потрапить до помешкання, і чого категорично не варто робити при такій зустрічі?

— Найбільша проблема полягає саме в поширенні міфів про кажанів. Люди часто розповідають: «Кажан на мене сів», «Кажан на мене напав», «Можна заразитися через гуано кажанів» або «Можна заразитися через повітря». Іноді нам навіть надсилають фотографії подряпин і запитують, чи міг їх залишити кажан.

Я завжди пояснюю, що кажани бояться людей і не шукають із ними контакту. Вони комахоїдні, тому люди для них не становлять жодного харчового інтересу. Їх не приваблюють ані білий одяг, ані наше волосся. Усі такі зустрічі зазвичай випадкові. Або люди самі намагаються допомогти тварині, або, на жаль, хочуть їй нашкодити. Трапляється, що кажанам завдають болю чи навіть убивають їх.

Найважливіше правило при зустрічі з кажаном — ніколи не хапати його голими руками. Якщо ви хочете допомогти тварині, наприклад звільнити її з пастки, обов’язково надягайте щільні рукавички. Бажано шкіряні або багатошарові. За потреби можна надягти навіть кілька пар одна на одну, щоб захистити руки від можливого укусу. Адже кажан може вкусити, коли намагається захиститися.

Друге важливе правило — не випускати кажанів удень. Це нічні тварини, тому в денний час вони можуть стати здобиччю хижаків. Небезпеку для них становлять коти, собаки, хижі птахи, а також представники родини воронових — граки, галки, ворони та сороки.

Особливо обережно потрібно поводитися з кажанами взимку. У цей період вони малорухомі, малоактивні й не можуть миттєво прокинутися та полетіти. Тому категорично не варто випускати їх на вулицю в мороз — тварини можуть загинути.

Якщо ви знайшли велику групу кажанів, особливо взимку, обов’язково зв’яжіться з нашим Центром. Якщо у вашому місті є наші волонтери, вони допоможуть. Адже порятунок цілої колонії має свої особливості: потрібно знати, як правильно розмістити тварин у боксах, як їх транспортувати, щоб вони не замерзли, не перегрілися та не розбіглися.

На жаль, ми стикалися з випадками, коли під час ремонту будівель або заміни вікон люди знаходили великі групи кажанів і просто викидали їх на землю в мороз. Тварини гинули від холоду. Був і жахливий випадок у Запоріжжі, коли кажанів викинули просто на смітник.

Варто пам’ятати, що кажани — такі самі живі істоти, як і ми з вами. Це теплокровні ссавці, до того ж усі їхні види в Україні занесені до Червоної книги. Сьогодні, у добу інтернету, зовсім нескладно знайти фахівців або волонтерів, які готові допомогти і вам, і тваринам.

— Що робити, якщо знайшов знесиленого чи травмованого кажана на балконі або вулиці? Як правильно його безпечно вилучити та передати вашому Центру?

— Насамперед потрібно захистити руки, перш ніж брати кажана. Також бажано зробити фото або відео тварини, щоб наші фахівці могли оцінити її стан і побачити, які саме травми вона має.

Травми бувають різними, іноді дуже серйозними, коли кажана необхідно терміново передати волонтерам. Часто ми стикаємося з важкими ушкодженнями, зокрема переломами їхніх тендітних крил.

Після цього потрібно зв’язатися з нашим Центром. Нас легко знайти в інтернеті за назвою Bats Ukraine. Під час звернення обов’язково повідомте, у якому місті ви перебуваєте. Ми розглядаємо кожен випадок індивідуально та пояснюємо, як передати тварину волонтеру або яку першу допомогу їй можна надати.

За потреби консультуємо, як правильно обробити рану, нагодувати чи напоїти кажана. Усе це обговорюємо з людиною телефоном або в месенджерах. Основна інформація про перші дії є і на нашому сайті. Проте якщо ви бачите, що тварина має серйозні травми, необхідно якнайшвидше зв’язатися з нами та передати її на лікування.

Кажани — тварини, пристосовані до польоту. Тому, якщо кажан опинився на землі й не може злетіти, фахівцям важливо з’ясувати, чому це сталося, наскільки він травмований або чи не хворіє. Дуже часто пошкодження крил виникають не самі по собі, а внаслідок зовнішнього впливу.

Тому я закликаю всіх: допомагайте кажанам! Адже своєчасне звернення до фахівців може врятувати тварині життя.

— Що може зробити кожен із нас у повсякденному житті, аби допомогти зберегти кажанів?

— Насамперед можна допомогти кажанам, забезпечивши їм безпечне сховище. Якщо взимку ви помітили кажанів на своєму балконі або під вікном, просто залиште їх у спокої, нехай собі живуть. Вони наші сусіди, які нічим нам не шкодять і не становлять загрози.

Також можна встановити спеціальні будиночки для кажанів. Ми вже багато років виготовляємо їх у нашому Центрі, і такі будиночки можна придбати у нас. Їх можна розмістити на власному будинку, дачі або на деревах у парках. Це додаткові сховища, де рукокрилі можуть оселитися та жити.

Не менш важливо розповідати друзям, знайомим і колегам, що кажанів не потрібно боятися. Поширюйте правдиву інформацію про цих тварин, адже вони справді унікальні та надзвичайно корисні для природи й людини. Зокрема, кажани відіграють важливу роль у регулюванні чисельності комах.

Інформація — це сила, і нею потрібно ділитися. Що більше люди знатимуть про кажанів, то менше тварин потребуватимуть порятунку. Адже наша мета — не просто рятувати якомога більше рукокрилих, а зробити так, щоб необхідність у такому порятунку поступово зменшувалася. Ми прагнемо, щоб люди навчилися мирно співіснувати з кажанами.

І я знаю, що це можливо, адже такий підхід уже багато років працює в країнах Західної Європи, США та Великій Британії. Там люди давно сприймають кажанів як корисних сусідів. Наприклад, у Великій Британії деякі мешканці навіть пишаються тим, що в їхньому будинку оселилася колонія кажанів, і встановлюють спеціальні таблички, які повідомляють про це.

Саме такого ставлення до рукокрилих ми хотіли б досягти й в Україні.

— Як одесити можуть підтримати роботу Українського центру реабілітації рукокрилих та долучитися до вашої місії?

— Допомогти нашому Центру можна не лише фінансово. Наприклад, передати обладнання, яке вам уже не потрібне, або медичні препарати. Ми постійно витрачаємо кошти навіть на найпростіші речі: дезінфекційні та мийні засоби, папір та інші необхідні матеріали.

Значних витрат потребує і харчування кажанів. Ми закуповуємо велику кількість комах у зоомагазинах. На щастя, у Харкові є постачальник, у якого ми можемо їх придбати, а потім відправляємо корм нашим волонтерам у різні міста України, щоб вони мали чим годувати кажанів узимку. Самостійно вирощувати комах у таких обсягах ми не можемо, адже щороку нам потрібні сотні кілограмів корму.

Одесити можуть підписатися на наші сторінки в соціальних мережах, стежити за діяльністю Центру та приходити на наші акції, лекції й інші заходи.

Окрім випусків врятованих кажанів, ми проводимо Міжнародну ніч кажанів, яку зазвичай відзначають в останні вихідні серпня. Це ще одна можливість ближче познайомитися з рукокрилими та дізнатися більше про їхнє життя.

Навіть інформаційна підтримка для нас надзвичайно важлива. Розповідайте своїм дітям, друзям і знайомим про кажанів та діяльність нашого Центру. Це справді дуже допомагає.

Ми вдячні кожному, хто нам пише, телефонує, підтримує нашу роботу або допомагає врятувати кажана. За кожним таким зверненням стоїть окрема історія, і всі вони для нас дуже цікаві та важливі.

Фото: Український Центр реабілітації рукокрилих (УЦРР / Bats Ukraine)

Одеські