Читати на слух: як працює тифлокомплекс в одеській бібліотеці імені Грушевського

06 листопада 2026 р. 15:30

06 листопада 2026 р. 15:30

Прочитати новину або знайти потрібну інформацію – звичні, на перший погляд, справи, які для людини з порушеннями зору можуть перетворитися на цілу подію, що потребує додаткових зусиль і спеціальних умов.

Бібліотечна доступність починається ще до того, як людина відкриє книжку. Спершу потрібно дізнатися про послугу, дістатися будівлі, потрапити до потрібної зали. А вже там – мати змогу прочитати текст або скористатися комп’ютером. Якщо на якомусь із цих етапів виникає перешкода, решта можливостей може так і залишитися недоступною. У Маніфесті публічних бібліотек ІФЛА та ЮНЕСКО 2022 року окремо йдеться про спеціальні послуги й матеріали для відвідувачів, які не можуть користуватися звичайними. Серед них – люди з інвалідністю, а також ті, кому бракує цифрових навичок. Тобто допомога з доступом до інформації є частиною самої роботи публічної бібліотеки.

Як це виглядає на практиці, дізнався кореспондент Odesa Online , побувавши в Одеській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Грушевського.

Як зустрічають відвідувачів

На скляних вхідних дверях бібліотеки – великі жовті кола. Перед підвищеним майданчиком встановлені невеликі з’їзди, біля дверей нанесена контрастна смуга. Ліворуч – кнопка виклику персоналу на жовтій табличці з піктограмами та рельєфним написом.

Про облаштування приміщень розповідає заступниця директора бібліотеки з наукової роботи Ольга Булгакова . За її словами, широкі двері першого поверху дають змогу відвідувачам на кріслах колісних проїхати до зали й долучитися до заходів.

У бібліотеці вже відбувалися книжкові презентації, на яких виступали військові, які користуються кріслами колісними. Вони приходили сюди як автори – представляли свої видання та зустрічалися з читачами. Окремо в закладі організовують навчання цифрової грамотності. Основні курси проходять на другому поверсі, а для людей на кріслах колісних послуги надають в окремій залі на першому.

« Ми позиціонуємо себе як бібліотеку, яка надає цифрову безбар’єрність », – говорить Ольга Булгакова.

Тема цифрового навчання продовжується біля іншого робочого місця – комп’ютера, пристосованого для користувачів з порушеннями зору. Тут із відвідувачами працюють бібліотекарі, які допомагають розібратися з програмою читання з екрана.

Ноутбук, навушники та голос замість рядків на екрані

На дерев’яному столі стоїть ноутбук. Поруч лежать миша та навушники, а велика табличка повідомляє: «Робоче місце для людей з порушеннями зору».

Це місце з тифлообладнанням – технікою та програмним забезпеченням, пристосованими для незрячих людей і людей зі зниженим зором. Співробітниця відділу соціокультурної діяльності Анна показує, як ним користуватися.

Спочатку пояснює, як правильно надягнути навушники. Потім розповідає про безоплатну програму зчитування з екрана — скринрідер. З її допомогою користувач отримує голосові повідомлення про інформацію та дії на комп’ютері.

« Здебільшого тут користуються для пошуку інформації в інтернеті », — каже Анна.

Працівники допомагають відвідувачам опанувати клавіатуру, переходити на різні вебсайти, відкривати їх та читати потрібні матеріали. Біля комп’ютера є інструкція, до якої можна звертатися під час роботи.

Звичні для багатьох дії з мишею тут можна виконувати командами з клавіатури. Людина натискає потрібні клавіші та слухає повідомлення програми, поступово переходячи до потрібного тексту або елемента сторінки. Скринрідер працює разом із синтезатором мовлення. Програма зчитування отримує інформацію про текст та елементи інтерфейсу, а синтезатор перетворює текст на голос. Завдяки цьому можна слухати зміст матеріалу й орієнтуватися в тому, що відкрито на комп’ютері.

Що можна робити за допомогою скринрідера

Можливості таких програм охоплюють різні повсякденні завдання. Програма має вбудований синтезатор мовлення та підтримує багато мов. Це один із прикладів технологій читання з екрана. За допомогою таких інструментів можна читати доступні електронні документи, працювати з поштою, шукати навчальні матеріали чи новини. Конкретні команди залежать від програми, тому знайомство з нею починається з інструкції та практики.

Під час розмови Анна якраз звертається до переліку команд. Пояснює, що деякі дії виконуються натисканням однієї клавіші, інші – поєднанням кількох. Окремі команди потрібні для керування озвученням.

Бібліотекарка наголошує, що працівники можуть допомогти з цим розібратися. Відвідувачеві пояснюють, які клавіші використовувати та як переходити між вебсторінками. Тож почати знайомство з програмою можна разом із людиною, яка підкаже наступну дію.

Літературні зустрічі з перекладом жестовою мовою

Для відвідувачів, які користуються жестовою мовою, у бібліотеці організовують спеціальний переклад лекцій, презентацій і творчих занять. Ольга Булгакова розповідає про такі події в межах літературних фестивалів.

Один із прикладів – фестиваль «Безмежність української мови», для проведення якого отримали грант Українського культурного фонду. До нього долучилися представники бібліотек різних міст Одещини, зокрема Балти, Ананьєва, Подільська, Кодими та Рені.

Участь у фестивальних подіях брали й діти з порушеннями слуху. Для них організували майстер-клас, пов’язаний із презентацією книжки «Подорож до моря». Художниця проводила заняття з малювання за допомогою перекладачів жестової мови.

Під час такого заняття переклад супроводжує пояснення художниці: діти можуть стежити за її розповіддю та малювати. Літературна зустріч поєднується із творчою роботою, а знайомство з книжкою продовжується через власні малюнки.

Досвід перекладу жестовою мовою використали й на фестивалі української книги пам’яті Михайла Грушевського. Ольга Булгакова згадує презентації письменників та нагородження поетеси Юлії Каспрук, яка представила свою книжку.

За словами заступниці директора, окремі заходи знімали двома камерами: у запис потрапляли і учасники зустрічі, і перекладач. Потім відео розміщували на бібліотечному YouTube-каналі.

Серед подій із перекладом жестовою мовою Ольга Булгакова називає і лекцію краєзнавця Василя Вельможка «Грушевський і його одеські друзі». Вона також відбулася в межах фестивалю пам’яті Михайла Грушевського. Перекладача залучали й до презентації книжки видавця Антона Савченка.

Це теми, з якими читачі зазвичай і приходять до бібліотеки: історія свого міста, біографії відомих людей, нові видання, знайомство з авторами. Переклад жестовою мовою допомагає стежити за виступом та долучатися до спільної зустрічі.

Для бібліотеки такі зустрічі – нагода познайомити різних читачів між собою. Хтось приходить послухати конкретного письменника, когось цікавить краєзнавча лекція, а хтось відкриває для себе нового автора вже під час фестивалю.

На нашу думку, досвід бібліотеки Грушевського заслуговує на поширення. Спеціалізовані комп’ютерні місця та заходи з перекладом жестовою мовою мають ставати звичною послугою в бібліотеках. Для цього потрібні підтримка закладів, придбання обладнання, навчання працівників і залучення перекладачів. Адже для людей із порушеннями зору чи слуху можливість самостійно знайти інформацію, прочитати потрібний матеріал або побувати на зустрічі з письменником має особливе значення. Головне, щоб такі можливості не залишалися винятком, а поступово ставали звичною частиною роботи бібліотек.

Одеські