вологість:
тиск:
вітер:
Про що брехали біляївцям і чи вони в це вірили: основні фейки, які були в інфопросторі Одещини
Сім місяців щоденного моніторингу, 27 фейків і 1 910 голосів в наших опитуваннях: що Біляївка.City дізналися про брехню, якою намагалися налякати біляївців у 2026 році. Підготували для вас звіт про всі фейки, які потрапили до нас на розбір.
У квітні ми запитали читачів у Telegram, чи правда, що в Одеській області запровадили «трудову повинність» для тих, хто не воює.
16% відповіли «це правда», 44% — «це фейк», 42% — «це маніпуляція». Правильною була остання відповідь: розпорядження ОВА існує, але в мережі його переказали так, ніби працювати зобов’язуватимуть усіх підряд, хто не на фронті.
З цього питання почалася рубрика «Фейк тижня», а згодом — системний моніторинг інформаційного простору громади. Ми хотіли зрозуміти три речі.
- Яка неправда доходить до мешканців громади.
- На що вона тисне.
- І чи повірили б їй наші читачі, якби ніхто не пояснив контекст.
За сім місяців загальна відповідь вийшла такою. Найчастіше у фейках брехали про війну і мобілізацію, найчастіше грали на страхах людей. Наша постійна аудиторія в опитуваннях, які ми публікували перед роз'ясненням, чому ця інформація фейк або маніпуляція, досить стійку до типових пропагандистських тем, але вразлива там, де є відео (навіть якщо воно явно згенеровано ШІ) чи щось близьке та зрозуміле: знайома людина в кадрі, знайома установа, запах диму за вікном, появу якого не пояснила офіційна влада.
Масштаб: що і як ми рахували
Моніторинг тривав з 16 квітня по 30 листопада 2026 року. За цей час редакція опублікувала ___ матеріалів. Більшість з них — розбори конкретних фейків і маніпуляцій, ще один — розмова з відомими біляївцями про фейки , на які вони майже попалися. Зазвичай ми розбирали чотири випадки на місяць.
Розбори готували журналістки Галина Вауліна і Марія Стрижевська, інколи у співавторстві з редакторкою Галиною Халимоник і новинаркою Кароліною Волковою.
У більшості випадків ми працювали за однією схемою:
Попередні опитування ми провели до 21 розбору, у них віддали близько 1 900 голосів.
Усе, що ми відстежили, ми не називаємо фейками в одному сенсі.
10 випадків з 27 — це повністю вигадана або підроблена інформація, зокрема 5 створені штучним інтелектом. 8 — маніпуляції: реальний документ, відео чи подія, вирвані з контексту. Ще 3 — пропагандистські наративи, 3 — чутки та хибні уявлення без очевидного автора, і 3 — шахрайство чи цілеспрямовані атаки на людей.
Розрізнення важливе: з маніпуляцією не можна боротися словами «це неправда», бо в ній часто є правдивий факт.
Інфографіка 1 «Моніторинг у цифрах»
Про що брехали найчастіше
Майже кожен третій фейк стосувався війни і армії. Другими за частотою йдуть гроші та побут, а також умовне питання «хто ми і хто чужі».
Мобілізація і війна — 10 випадків з 27. Сама мобілізація стала найчастішою окремою темою (5 випадків): «трудова повинність», «масове зняття броні», «жінка за кордон — чоловіку відстрочка», «жіноча мобілізація» і ШІ-«священники» в TikTok, які закликають зупинити війну. Ще 4 випадки — спекуляції на трагедіях: «кара Божа» після удару по Лаврі, згенеровані кадри «зруйнованого Лунапарку», «15 загиблих» в Одесі, відео полонених у Костянтинівці. Десятий — сутички в Петропавлівській Борщагівці, де реальний конфлікт цивільних і військових оброс непідтвердженими версіями.
Гроші та побут — 7. «Стаж згорить 10 червня», «підвищувати тарифи під час війни заборонено», «100% знижка на комуналку для всіх пенсіонерів», «надзвичайний стан у сфері води, тепла та інтернету». До цієї ж групи ми зарахували побутові паніки: чутку про продовження канікул, «хімічну атаку» замість диму від пожеж і ШІ-«оголошення» про штраф за фото порожніх полиць.
«Хто ми і хто чужі» — 7. ШІ-відео з імперською версією історії Біляївки, «націоналісти погрожують сільраді Ясьок», обурення через російську мову в Біляївському РАЦСі, «братні народи», «масове заселення мігрантів», лист-розсилка про «індусів», якими нібито замінять білорусів, і хвиля фейків про Україну та Польщу.
Довіра до людей і влади — 3. «140 млн доларів у коробках» у колишнього голови Біляївської РДА Арсена Жумаділова, спроба дискредитувати біляївську волонтерку масовою розсилкою знайомим, зламані акаунти з проросійськими постами від імені знайомих.
«Про що брехали»
Географія. 15 з 27 випадків безпосередньо стосувалися Одещини. 9 з них — самої Біляївської громади або найближчих сусідів: Яськи, РАЦС, місцева волонтерка, шкільні канікули, тариф КП «Наш дім», історія назви міста. У серпні три з чотирьох розборів були про Біляївку. Загальнонаціональні наративи доходили до громади в місцевій обгортці: фейк про мігрантів почався з Івано-Франківська, а лист про «індусів» прийшов на пошту редакції.
Динаміка. Теми фейків змінювалися слідом за календарем і реальними рішеннями влади:
- червень: зміни до бронювання з 2 червня і дата 10 червня дали два фейки протягом трьох тижнів;
- серпень: перед 1 вересня з’явилася чутка про канікули;
- жовтень: із стартом опалювального сезону — фейки про комуналку та світло;
- липень і вересень: після ударів по Одесі та району — спекуляції на трагедіях.
У 6 випадках з 27 основою були справжній законопроєкт, постанова чи розпорядження. Повністю вигадані фейки дедалі частіше підкріплюють згенерованими картинками: 5 таких випадків за період, у вересні два з чотирьох розібраних фейків були згенеровані зображення.
Чому саме ці теми. Мобілізація стосується практично кожної родини і тримається на складних правилах, які постійно змінюються, а також на випадках несправедливості. Реальна зміна дає привід для поширення фейку, а заплутаність правил, випадки несправедливості, корупції — простір для перекручень. Грошові фейки б’ють по тих, хто і так рахує кожну гривню, і часто обертаються шахрайством. Тема «чужих» добре влягається в тривогу за майбутнє громади, яка втрачає людей через мобілізацію, міграцію. Як написала в розборі Марія Стрижевська, для такої операції не обов’язково вигадувати конфлікт — досить знайти тріщину, яка вже є, і натиснути на неї.
На чому грали фейки і які розколи намагалися поглибити
У 15 випадках з 27 головною емоцією був страх. Боялися втратити пенсійний стаж, броню, здоров’я, спокій за дітей чи своє місце в громаді.
Емоції ми визначали за змістом самого фейкового повідомлення: що воно обіцяє, чим лякає, кого винить. Один фейк міг тиснути на кілька почуттів одночасно, тому сума більша за 27. Після страху йдуть:
- гнів і обурення — 8 випадків: «мільйони в коробках», мова в РАЦСі, Валентина Молода на колінах перед поліцією;
- недовіра до влади, держави чи командування — 8: «нас травлять, а влада мовчить», «показуха, а хлопці гинуть»;
- ворожість до певних груп — 5: «націоналісти», мігранти, поляки;
- відчуття несправедливості — 4: «одним відстрочка, інших женуть працювати»;
- зневіра і втома від війни — 4: «кара Божа», «братні народи», ШІ-священники з закликами зупинитися;
- шок і горе після трагедій — 2;
- недовіра до людей поруч — 2;
- надія на вигоду — 1: «100% знижка».
«На яких емоціях грали фейки»
Часто страх підсилювали дедлайном: «ще три дні», «з 1 вересня», «подати заявку». Це класичний прийом: людина не встигає перевірити і діє одразу. Після фейку про «згоряний стаж» до Пенсійного фонду вишикувалися черги.
Розколи. Ми враховували лише ті протистояння, які прямо читаються в змісті фейку:
- «влада проти людей» — 8 випадків. Держава примушує, приховує, краде або труїть.
- «військові та цивільні» — 4. Хто воює і хто ні, хто кому винний.
- мова, історія й пам’ять — 4.
- «місцеві та чужі» — 2. Мігранти.
- «ті, хто виїхав, і ті, хто залишився» — 1. «Жінка за кордон — чоловіку відстрочка».
- «Україна та партнери» — 1. Польща.
Протиставлення місцевих мешканців і переселенців або різних поколінь ми в цьому наборі не зафіксували. ВПО згадуються лише в фейку про трудову повинність, серед тих, кого нібито залучать до робіт, але з місцевими їх не протиставляють. Це не означає, що таких фейків немає: наш моніторинг був вибірковим.
«Які розколи намагалися посилити»
Чому це небезпечно саме для невеликої громади. У великому місті образа на «чиновників» чи «ТЦК» залишається абстрактною. В Біляївці чи Яськах за кожним словом стоїть конкретна людина: працівники сільради чи РАЦСу, волонтерка, сусід із бронею. Вони майже не мають анонімності, і викрадити їм репутацію після фейку важко. Історія волонтерки Оксани Петченко, про яку знайомим розсилали вигадані звинувачення, показує , що для такої атаки не потрібні тисячі переглядів. Достатньо розіслати повідомлення людям, які знають одне одного.
Експеримент: чи повірили б читачі
Перед публікацією розбору ми показували читачам фейк або його головну тезу і питали, чи повірили б вони. Лише у трьох випадках аудиторія нашого Telegram-каналу майже одностайно відкинула фейк: вірити були готові 2–3%. Але коли фейк спирався на відео або стосувався чогось близького, ця частка зростала до 22–32%.
Де майже ніхто не повірив:
- «Жіноча мобілізація» з ШІ-білбордами (146 голосів): 2% готові повірити, якщо фото виглядає переконливо. 55% шукали б офіційне підтвердження, 44% одразу запідозрили фейк.
- «Жінка за кордон — чоловіку відстрочка» (74): у реальний закон повірили 2 людини (3%). Понад половина (52%) написали, що їх уже «нудить від хайпу та брехні на темі мобілізації».
- «Братні народи» (91): 2% вважають, що росіяни «дійсно нас люблять», 67% назвали це частиною ІПСО.
Усі три — давно відомі теми російської пропаганди. Схоже, на них у нашої аудиторії вже виробився імунітет.
Де повірити були готові частіше:
- «140 млн доларів у коробках» у Арсена Жумаділова (98): 25% відповіли «правда», ще 6% — «це ж відео, значить правда». Разом це 31 людина, або третина учасників. Тут зійшлися відео, тема корупції і знайоме прізвище колишнього очільника району.
- Зламаний Facebook знайомого (91): 27% пояснили б раптові проросійські пости тим, що людина змінила погляди або її «завербували». Про фейкову сторінку подумали 40%.
- «Нас травлять» через нічний сморід (57): 22% вибрали цю версію. Запах диму люди відчували самі, і це робило чутку переконливішою.
- Російська мова в Біляївському РАЦСі (111): 22% сумнівалися б, «але якщо є відео…».
- Відео полонених у Костянтинівці (74): 36% відреагували саме так, як розраховували автори ІПСО: «знову женуть показуху, а хлопці гинуть». Ще 29% відповіли «вже не знаєш, кому вірити».
Посередині опинилися фейки про офіційні рішення та гроші: заборона фотографувати порожні полиці (17%), трудова повинність (16%), «надзвичайний стан» через постанову уряду (15%), «100% знижка для всіх пенсіонерів з мінімальною пенсією» (11%).
«Чи повірили б читачі»
Закономірність. Читачі добре відкидають те, що вже чули від пропаганди загальноукраїнського рівня. Але їхній скепсис слабшає з двох причин. Перша — відео або фото, яке ніби саме себе доводить. Друга — близькість: знайома людина, місцева установа, власний досвід.
Пастка «все фейк». Опитування показали і зворотний бік. У двох випадках, де правильною відповіддю була «маніпуляція», чимало людей обрали «фейк». Про трудову повинність так відповіли 44% («маніпуляція» — 42%), про постанову уряду — 53% («маніпуляція» — 27%). Про 100% знижку 83% відповіли «ніхто, це фантастика». Але така пільга існує для вузьких категорій сільських спеціалістів, і знали про це лише 6%. Про РАЦС 37% відповіли «це нереально, державна установа», хоча відео було справжнє, тільки зняте ще 2021 року. Недовіра до всього підряд захищає від одних помилок і веде до інших. Реальне зерно не помічають, а втома від брехні переходить у цинізм. На питання про лист із «індусами та білорусами» 78% відповіли: «здається, я вже нічому не здивуюсь».
Що допомагало розпізнати маніпуляцію. У відповідях читачі часто згадували перевірку в офіційному джерелі. Про «жіночу мобілізацію» так відповіли 55%. У випадку Жумаділова 23% збиралися перевірити сторінку НАБУ, а 10% вже це зробили. Друга рада — запитати людину напряму: так ставилися до дивних постів знайомого 42%. Коментарі в соцмережах як спосіб розібратися обрали 12%, хоча саме в коментарях фейки часто і розганяють.
Хто, на думку читачів, попадається найчастіше. Люди похилого віку — 54%, «неосвічені» — 43%, «та хто цим не грішить» — 21% (100 голосів, можна було обрати кілька варіантів). Відомі біляївці, яких ми опитали для окремого матеріалу, розповіли інше: попастися може будь-хто, особливо на шахрайські схеми. Наші опитування це підтверджують: відео чи пост про щось знайоме вводили в оману і активну аудиторію Telegram, а не лише «дідусів і бабусь».
Парадокс переглядів: фейк біжить, спростування йде пішки
Допис про «15 загиблих за три дні» в Одесі зібрав 14 000 лайків, 500 поширень і 1 700 коментарів. Наш розбір цього фейку прочитали 935 разів на сайті, а пост із ним у Telegram побачили 2 130 разів. Навіть якщо скласти обидва числа, фейк лише лайків мав у 4,6 раза більше, ніж спростування переглядів. Лайк — це дія, а не просто перегляд, тож справжня аудиторія фейку була ще більшою.
З іншими фейками картина схожа, хоча точно порівняти можна не всюди. Наратив про «братні народи» поширювала сторінка з майже 100 тис. підписників і понад 4,5 млн вподобань. Наш розбір має 890 переглядів. «Кару Божу» після удару по Лаврі розганяли в коментарях під дописами каналу з понад 100 тис. підписників у Facebook. Наш розбір прочитали 1 615 разів. Підписники сторінки — ще не перегляди фейку, тож це орієнтир масштабу, а не точне співвідношення. Найбільший розрив видно на скріні з нашого розбору про «заборону фотографувати порожні полиці»: допис на одеському Telegram-каналі з майже 990 тис. підписників мав 296,4 тис. переглядів. Наш розбір прочитали 718 разів на сайті, а пост із ним у Telegram побачили близько 1 900 разів — разом приблизно в 110 разів менше.
«Фейк і його спростування: хто отримав більше уваги?»
Наші опитування додають ще одну деталь. Про чутку з канікулами 76% учасників уперше почули саме від нас. Про «заборону фотографувати полиці» — 68%. Тобто частина фейків живе в інших аудиторіях і не доходить до наших читачів. Випливає і незручний наслідок: переказуючи фейк, медіа ризикує поширити його саме. А ті, хто фейк бачив, нашого спростування можуть так і не побачити.
Чим це можна пояснити. Далі — наші гіпотези, а не доведені причини:
- Емоція проти пояснення. На фейк досить секунди і одного натискання, а розбір треба відкрити і прочитати. Коротке емоційне відео алгоритми просувають швидше, ніж посилання на статтю.
- Фейк підтверджує те, що людина вже думає. «Всі крадуть», «нас обманюють». Спростування ж вимагає визнати помилку.
- Різні аудиторії. Фейк живе в TikTok, анонімних каналах і великих пабліках, а спростування — на сайті та в каналі місцевого медіа. Це різні люди.
- Формат. Фейки часто виглядають як відео чи картинка з гучним заголовком. Наші спростування здебільшого були текстами на кілька тисяч знаків, до яких треба перейти за посиланням.
Якщо місцеве медіа хоче, щоб спростування наздоганяло неправду, йому доведеться виходити туди, де ця неправда живе. А розповідати правду доведеться так само швидко й коротко, як розповідають фейки.
Що це говорить про інформаційну стійкість громади
Наша аудиторія не наївна. Але її стійкість вибіркова: читачі захищені від знайомої пропаганди і набагато слабше — від неправди про те, що поруч.
Найхарактерніші загрози. Два типи неправди траплялися найчастіше. Перший — маніпуляції з реальними рішеннями влади про мобілізацію, пенсії та комуналку. Другий — підроблені відео та зображення, часто згенеровані ШІ. Окремо треба назвати атаки на конкретних людей і зламані акаунти: їх мало, але вони б’ють саме по довірі між людьми.
Найнебезпечніші теми для місцевої аудиторії. Те, що людина не може перевірити сама, але відчуває безпосередньо: дим і запах, школа дитини, місцева установа, знайома людина в соцмережах, пенсія й тарифи. Тут фейк спирається на власний досвід читача, і в наших опитуваннях саме такі теми мали найвищу довіру.
Емоції, що роблять фейк переконливим. Понад усе страх із дедлайном та гнів, спрямований на владу. На хвилю застарілої теми гнів читачі вже реагують втомою, на свіжу та близьку — довірою. Даних, щоб твердити, яка саме емоція найсильніша, у нас недостатньо: таке питання потребує окремого дослідження.
Чи здатна аудиторія критично оцінювати інформацію. Так, якщо їй дати час і підказку «це може бути фейк». У питанні про «жіночу мобілізацію» понад половина учасників обрали перевірку в офіційному джерелі. Але відрізнити маніпуляцію від фейку вдається набагато рідше. Те саме з тим, щоб побачити правдиве зерно в гучній новині. Постійна недовіра також не дорівнює стійкості.
Чи достатньо самого спростування. Ні. Спростування доходить до нашої аудиторії, а фейк — до всіх інших. У нашому експерименті найкраще спрацьовувало поєднання: спочатку питання, яке змушує зупинитися й подумати, а потім пояснення. Але це робота з лояльними читачами, а не з тими, хто нас ще не читає.
«Що читачі чекають від місцевих новин»
Висновки: навіщо громаді локальне медіа
На питання «що для вас найважливіше в місцевих новинах» 74% із 165 учасників опитування відповіли: достовірність. Швидкість обрали 9%. Це і є головна функція локального медіа в цій історії.
Національні фактчекери не подзвонять у Яськівську сільраду. Вони не знайдуть автора архівного відео з Біляївського РАЦСу і не запитають управління освіти про канікули. Місцеве медіа може це зробити за кілька годин. Саме місцеві фейки, як показали опитування, викликають більше довіри. І саме місцеве медіа читачі знають і можуть запитати: «це правда?» Так було з канікулами, РАЦСом і листом про «індусів».
За сім місяців ми переконалися: фейк рідко буває вигаданим із нуля. Він чіпляється до того, що вже турбує громаду: до нової постанови, диму за вікном, обстрілу чи старого відео. Спинити його найпростіше там, де люди вже мають кого спитати.
Раніше Біляївка.City розповідали , як мешканців міста обдурили, поширивши ШІ-відео про екс-голову Біляївської РДА Арсена Жумаділова.
Джерело: bilyayivka.city
Новини рубріки
Росія атакувала Одесу: на об’єкті інфраструктури спалахнула пожежа
16 листопада 2026 р. 10:28
У трьох районах Одеси ремонтуватимуть дороги та тротуари
16 листопада 2026 р. 09:57