За останній тиждень стало відомо про загибель 33 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

16 вересня 2024 р. 08:13

16 вересня 2024 р. 08:13

Упродовж останнього тижня офіційні джерела повідомили про загибель на війні проти російських окупантів ще 33 військових, чиї життя були пов’язані з Полтавською областю. Це Володимир Костюк, Юрій Богаєвський, Микола Якимович, Юрій Шаптала, Володимир Ярошенко, Володимир Павлов, Валерій Ткаченко, Сергій Роман, Валерій Гапич, Олег Забродін, Костянтин Князєв, Вячеслав Куц, Сергій Марченко, Володимир Олексюк, Олег Оськін, Сергій Семенович, Олексій Устименко, Володимир Мосієнко, Роман Юмашев, Сергій Кривошеін, Володимир Артеменко, Валентин Вовчук, Олександр Коваль, Сергій Нестеренко, Олександр Воскобойник, Олександр Качаненко, Валерій Левченко, Вадим Решетник, Григорій Слісь, Володимир Богініч, Євгеній Діордієв, Андрій Кузуб, Олексій Шпагін.

За інформацією Хорольської міської ради, 30 липня 2022 року внаслідок ракетного обстрілу поблизу міста Бахмут Донецької області загинув Костюк Володимир Степанович — сержант, старший навідник гранатометного відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

Воїн народився 2 квітня 1969 року в селі Костюки, нині Вишняківського старостату. Закінчив Трубайцівську школу та Хорольський агропромисловий коледж, де здобув спеціальність електромеханіка. Після строкової служби в радіовійськах працював у сфері роздрібної торгівлі та понад 10 років електриком. Пізніше працював у Хорольській філії АТ «Полтаваобленерго» та на промислових складах у Гостомелі.

У травні 2022 року Володимир був мобілізований до лав Збройних Сил України. Захищав східні рубежі України, загинув під час виконання бойового завдання. У загиблого воїна залишилися дружина та дві доньки.

За інформацією Лубенської міської ради, 22 січня 2023 року на Донецькому напрямі під час виконання бойового завдання загинув Богаєвський Юрій Петрович — солдат, стрілець стрілецького відділення.

Воїн народився 13 вересня 1980 року в селищі Семенівка на Полтавщині, а пізніше переїхав до Лубен. Навчався спочатку у школі № 7, а потім у № 2, яку закінчив із золотою медаллю. Здобув червоний диплом у Лубенському технікумі бухгалтерського обліку за спеціальністю «Економіка підприємства», а згодом — вищу освіту у Київському Національному авіаційному університеті. Працював системним адміністратором у kубенському відділенні «Ощадбанку» та на фірмі «Астера», а повномасштабну війну зустрів на посаді інженера-електроніка у школі № 2.

У лютому 2022 року Юрій добровільно став на захист Батьківщини в батальйон територіальної оборони. Серед військових побратимів його поважали за чесність і сумлінність, а честь і гідність завжди були для нього пріоритетними.

У загиблого воїна залишилися батьки, дружина та доньки.

За інформацією Оржицької селищної ради, 30 січня 2024 року в районі міста Авдіївка Покровського району Донецької області загинув Якимович Микола Олександрович — сержант, старший стрілець роти охорони Лубенського РТЦК та СП.

Воїн народився 30 січня 1976 року в селі Великі Озера Дубровицького району Рівненської області. Після школи подався у місто Луганськ, де здобував професію машиніста залізничного локомотива. Навчання перервав, бо був призваний на строкову військову службу. Далі доля привела Миколу на Оржиччину, де, закінчивши курси ДТСАФ, залишився працювати водієм у місцевих господарствах, створив сім’ю. Упродовж багатьох мирних років Микола Олександрович чесно та сумлінно працював на землі, виховував дітей, дбав про родину. У 2021 році перейшов працювати до місцевої пожежної охорони Оржицької громади. З перших днів повномасштабної війни став до лав ЗСУ. Служив на Чернігівщині. У січні 2024-го військовий підрозділ Миколи перекинули в Авдіївку, у саме «пекло». У полеглого захисника залишилися дружина, син та донька.

За інформацією Чутівської селищної ради, 17 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області загинув молодший сержант Юрій Миколайович Шаптала .

Воїн народився 26 червня 1981 року. Проживав у селі Вільхуватка Чутівської громади. У загиблого захисника залишилися батьки.

За інформацією Решетилівської міської ради, 28 серпня 2024 року під час ворожого штурму поблизу міста Вугледар Волноваського району Донецької області загинув солдат Ярошенко Володимир Петрович .

Воїн народився 28 березня 1987 року в селищі Покровське Решетилівської громади. Навчався у Покровській школі. До мобілізації працював на Полтавському елеваторі. У січні 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. У загиблого захисника залишилися мама та сестри.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 31 серпня 2024 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у селищі Гонтарівка на Харківщині загинув солдат Павлов Володимир Геннадійович .

Воїн народився 24 серпня 1990 року в Кременчуці. У січні 2023 року, після вступу до лав Збройних Сил України, протягом трьох місяців проходив навчання в Німеччині, а далі вирушив у зону ведення бойових дій. Служив механіком-водієм медичного відділення медичного пункту, мав статус учасника бойових дій.

У загиблого воїна залишилися мати та дружина.

За інформацією Пирятинської міської ради, 1 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Галицинівка Покровського району Донецької області загинув солдат Ткаченко Валерій Васильович .

Воїн народився 18 листопада 1991 року в селі Рівне Пирятинської громади. Працював будівельником і в червні 2024 року став до лав Збройних Сил України.

У загиблого захисника залишилися мама, дружина та донька.

За інформацією Лохвицької міської ради, 2 вересня 2024 року у військовому госпіталі міста Дніпро від отриманих мінно-вибухових поранень помер солдат Роман Сергій Миколайович .

Воїн народився 23 липня 1988 року в селі Лука Лохвицької громади. Навчався у місцевій школі, а потім у Лохвицькому технологічному технікумі аграрної академії. Спочатку працював в компанії «Райз-Схід» у місті Заводське, потім був робітником з благоустрою у своєму рідному селі. У січні 2023 року Сергій був мобілізований до лав Збройних Сил України. Поранення, яке стало смертельним, отримав 26 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку.

У загиблого захисника залишилися сестра, дружина та двоє синів.

За інформацією Славутської міської ради, 3 вересня 2024 року внаслідок ракетного удару російських військ по Інституту зв’язку в Полтаві загинув Гапич Валерій Миколайович .

Воїн народився 29 грудня 1974 року в селищі Гоща Рівненської області. Згодом родина переїхала до села Великі Межиричі Корецького району. Валерій навчався у Великомежирицькій школі, яку закінчив зі срібною медаллю. Він захоплювався математикою та інформатикою, тому вирішив пов’язати своє життя з цими предметами. З 1992 по 1997 рік навчався у Рівненському державному педагогічному інституті на факультеті математики та інформатики. У 1996 році Валерій одружився та переїхав на Хмельниччину, до міста Славута. Працював учителем математики, а згодом інженером з ІТ-технологій на різних підприємствах, зокрема у Славутському РЕМ, Укртелеком, телерадіокомпанії «Контакт Славута», де був ін­же­не­ром з ІТ-тех­но­ло­гій.

У червні 2024 року Валерій був мобілізований до лав ЗСУ та служив на посаді радіотелефоніста. У серпні розпочав навчання у Полтавському інституті зв’язку на спеціальності «зв’язківець». Йому дуже подобалося навчання, яке він вважав своїм покликанням.

У загиблого залишилися батьки, дружина, син та сестра.

За інформацією Сумської міської ради, 3 вересня 2024 року внаслідок ракетного удару російських військ по Інституту зв’язку в Полтаві загинув штаб-сержант Забродін Олег Вікторович .

Воїн народився 6 жовтня 1968 року в Сумах. Олег служив на посаді курсанта навчального взводу зв’язку. З початку війни активно допомагав бійцям і був досвідченим електронщиком. Не міг залишитися осторонь, тому підписав контракт і продовжив службу, не зважаючи на особисті обставини.

У загиблого воїна залишилася мама.

За інформацією Пирятинської міської ради, 3 вересня 2024 року під час штурмових дій противника в районі села Макіївка Луганської області загинув солдат Князєв Костянтин .

Воїн народився 27 серпня 1986 року на Кіровоградщині, а згодом його родина переїхала до Пирятина на Полтавщині. Навчався у пирятинських школах № 3 та № 4. Отримав спеціальність кухаря у Лазірках, після чого поступив до Березоворудського аграрного технікуму. Працював у Києві та Сумах, з 2016 року жив і працював у Львові. Був призваний до лав Збройних Сил України у червні 2023 року.

За інформацією Полтавської міської ради, 3 вересня 2024 року внаслідок ракетного удару по Інституту зв’язку у Полтаві загинув Куц Вячеслав Володимирович — солдат, курсант навчального взводу зв’язку.

Воїн народився 4 січня 1975 року в Полтаві, де і проживав. Призваний на військову службу по мобілізації, Вячеслав загинув, гідно виконуючи службовий обов’язок і вірно дотримуючись військової присяги.

У загиблого захисника залишилися сестра, брат, дружина та донька.

За інформацією Гребінківської міської ради, 3 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку загинув солдат Марченко Сергій Юрійович .

Воїн народився 19 липня 1985 року в селі Наталівка Гребінківської громади. Закінчив 9 класів Олексіївської школи, працював у сільському господарстві. Разом з родиною проживав у селищі Баришівка Київської області. У липні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України та служив на посаді стрільця-помічника гранатометника.

У загиблого захисника залишилися батько, дружина та брат.

За інформацією Тальнівської міської ради, 3 вересня 2024 року внаслідок ракетного удару по Полтавському військовому інституту загинув Олексюк Володимир Миколайович — молодший сержант, командир відділення зв’язку єгерського батальйону.

Воїн народився 16 грудня 1969 року у місті Тальне Черкаської області. Закінчив Тальнівську ЗОШ № 1. Після строкової служби працював слюсарем у Тальнівському АТП-17 137, а також електромонтером у районному вузлі зв’язку та на молочноконсервному комбінаті. З 2018 року обіймав посаду електромонтера у Тальнівському центрі ПМСД.

У жовтні 2023 року Володимир Миколайович був мобілізований до лав ЗСУ. Служив у Чернігівській області, згодом був направлений на навчання до Полтавського інституту зв’язку. У загиблого залишилися дружина, троє дітей та троє онуків.

За інформацією Уманської міської ради, 3 вересня 2024 року внаслідок ракетного удару по Інституту зв’язку у Полтаві загинув Оськін Олег Валерійович .

Воїн народився і проживав в Умані Черкаської області. Вірний військовій присязі, він захищав свободу та незалежність України. Прощання з героєм відбулося 10 вересня 2024 року в Умані, після чого Олега Оськіна поховали на Алеї Героїв у Софіївській Слобідці.

За інформацією Березнівської міської ради, 3 вересня 2024 року внаслідок ракетного удару по Інституту зв’язку у Полтаві загинув Семенович Сергій Вікторович — сержант, командир відділення взводу зв’язку.

Воїн народився у 1979 році в місті Березне Рівненської області. Навчався у Березнівському ліцеї № 2, пройшов строкову службу в армії. Після закінчення служби одружився та працював у ТОВ «Українська сірникова фабрика». У травні 2024 року став на захист Батьківщини. У полеглого захисника залишилися дружина та син.

За інформацією Слов’янської міської військової адміністрації, 3 вересня 2024 року внаслідок ракетного удару по Інституту зв’язку у Полтаві Устименко Олексій Васильович — солдат, телефоніст-лінійний наглядач відділення зв’язку.

Воїн народився у 1976 році в місті Слов’янськ Донецької області. Навчався у ЗОШ № 6, а потім продовжив освіту у фізико-математичному спецкласі при Слов’янському державному педагогічному університеті, де здобув спеціальність вчителя математики та інформатики. Після навчання працював на Слов’янському крейдо-вапняному заводі, у Державному казначействі та як інженер з обслуговування обладнання в «ПриватБанку».

На початку повномасштабного вторгнення РФ Олексій переїхав до Києва, а в червні 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ. Пройшов базову підготовку у Житомирі, а згодом був направлений на навчання до Полтавського інституту зв’язку.

У полеглого захисника залишилися мама та молодший брат.

За інформацією Полтавської міської ради, 4 вересня 2024 року у Полтавській обласній лікарні від отриманих поранень помер солдат Мосієнко Володимир Олександрович .

Воїн народився 27 грудня 1984 року в Полтаві, де і проживав. У вересні 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України і проходив службу на посаді номера обслуги мотопіхотного взводу. 23 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку отримав поранення внаслідок вибуху ворожого FPV-дрона.

За інформацією Зіньківської міської ради, 5 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув солдат Юмашев Роман Михайлович .

Воїн народився 11 червня 1981 року в селі Кирило-Ганнівка Зіньківської громади. Закінчив місцеву школу. Захоплювався футболом, був затятим рибалкою та мав золоті руки. Працював зварювальником у ТОВ «Агро-ера». У травні 2024 року був призваний до лав Збройних Сил України.

У загиблого захисника залишилися мама, сестра та брат.

За інформацією Полтавської міської ради, 6 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганському напрямку внаслідок артилерійського обстрілу загинув Сергій Юрійович Кривошеін — солдат, гранатометник механізованого батальйону.

Воїн народився 13 жовтня 1985 року. Проживав у Полтаві.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 7 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Ольгівка Курської області РФ загинули побратими — підполковник Артеменко Володимир Іванович та молодший сержант Коваль Олександр Миколайович .

Володимир Артеменко народився 29 листопада 1964 року на Черкащині. За часів Радянського Союзу служив у прикордонних військах Середньої Азії, згодом повернувся до України та оселився у Кременчуці. Продовжив службу в Службі безпеки України. На початку повномасштабного вторгнення рф Володимир Іванович став на захист Батьківщини як командир стрілецької роти. Його пам’ятають як сміливого командира, який пройшов ледь не весь Донбас, неодноразово виходив на бойові позиції та власним прикладом надихав своїх підлеглих. У загиблого воїна залишилися дружина та діти.

Олександр Коваль народився 20 травня 1971 року в Кременчуці, де і проживав. Навчався у школі № 2, здобув освіту в одному з училищ міста, після чого працював на «Укртатнафті». До лав Збройних Сил України приєднався у перші дні повномасштабного вторгнення. Служив на посаді головного сержанта, командира стрілецького відділення стрілецького взводу, пройшов багато гарячих точок фронту. Його пам’ятають як сміливого воїна, який завжди йшов першим у найгарячіші точки. У загиблого захисника залишилися сестра, дружина та діти.

За інформацією Другого відділу Чортківського РТЦК та СП, 7 вересня 2024 року в медичному закладі помер Вовчук Валентин Євгенович — старший солдат, радіотелефоніст.

Воїн народився у 1982 році в місті Борщів Тернопільської області. Пройшов небезпечний шлях боїв на Донеччині та Харківщині, до останнього залишався життєрадісним та мужньо переносив біль. Поранення, які стали смертельними, отримав під час проходження навчання в Інституті зв’язку в місті Полтава, внаслідок ракетного удару 3 вересня 2024 року.

За інформацією Лютенської сільської ради, 7 вересня 2024 року на північно-східному напрямку загинув Нестеренко Сергій Вікторович .

Воїн народився у 1980 році у селі Гречанівка Гадяцького району. Проживав у селі Лютенька. Останні 11 років працював слюсарем-ремонтником у місцевому агропідприємстві. На роботі зарекомендував себе як старанний та відповідальний працівник. Став до лав ЗСУ у травні 2024 року. У полеглого захисника залишилося троє дітей.

За інформацією Полтавської міської ради, 8 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку внаслідок ураження ворожим FPV-дроном загинув солдат Воскобойник Олександр Вікторович .

Воїн народився 29 липня 1979 року в Полтаві, де і проживав. У лютому 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України та служив на посаді водія-електрика стрілецької роти в 116-й окремій бригаді територіальної оборони.

За інформацією Хорольської сільської ради, 8 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Гончарівка Курської області РФ внаслідок удару ворожого БпЛА загинув Качаненко Олександр Олексійович — головний сержант, командир танка танкового батальйону в складі окремої механізованої бригади.

Воїн народився 2 жовтня 1980 року в селі Клепачі Хорольської громади. У батьків був єдиним сином, якого виховували в любові до рідного краю та Батьківщини. Навчався у Клепачівській та Шишаківських школах. У Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців міста Хорол здобув професію слюсаря з ремонту транспортних засобів.

Після строкової служби, яку проходив у Бердичеві, повернувся до рідного села і з 2000 року розпочав трудову діяльність на різних робітничих посадах, починаючи з тваринника на МТФ у СВК «Перемога». З 2017 року працював робітником з благоустрою у КП «Добробут».

У лютому минулого року став на захист Батьківщини. З липня 2023 року розпочав свій військовий шлях на передовій, де у складі бойового екіпажу брав участь у боях за Чернігівщину та Авдіївку. Після Авдіївського напрямку бригаду було направлено тримати лінію оборони на Харківському напрямку. Останніми і фатальними для танкіста пунктами бойової слави стали Сумщина та Курщина.

У загиблого захисника залишилися мама, дружина, донька.

За інформацією Кобеляцької міської ради, 8 вересня 2024 року внаслідок обстрілу з боку противника загинув Левченко Валерій Олександрович .

Воїн народився 4 серпня 1978 року. Проживав у місті Кобеляки. Закінчив колишній НВК № 1, нині ОЗ «Кобеляцький ліцей № 1». Після школи здобув професію тракториста-водія в Кобеляцькому професійному ліцеї.

Валерій був люблячим сином, надійним братом і відданим товаришем. Він добре ладнав з деревом, цю майстерність перейняв від батька, тож деякий час працював оператором верстата в ТОВ «Зоря». Валерій був добрим, щирим і надійним, завжди готовим прийти на допомогу. У 2024 році його було призвано по мобілізації, і він пішов захищати рідну Батьківщину.

За інформацією Полтавської міської ради, 8 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку внаслідок ураження ворожим FPV-дроном загинув солдат Решетник Вадим Анатолійович — старший солдат, старший стрілець-оператор.

Воїн народився 15 серпня 1983 року. Проживав у місті Полтава.

За інформацією Білицької сільської ради, 8 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув Слісь Григорій Володимирович .

Воїн народився 4 травня 1979 року в селі Комарівка Білицької громади. Усе його життя був невід’ємною частиною рідного краю. У Чорбівській школі він отримав перші знання, у Кобеляцькому училищі — професію, яка стала основою його трудового шляху. Після навчання працював у місті Полтава, але завжди повертався додому, до свого рідного села.

Вперше став на захист Батьківщини під час проведення АТО на сході України, вдруге — у червні 2024 року. У полеглого захисника залишилися троє братів, один з яких також боронить рідну землю у лавах ЗСУ.

За інформацією газети « Лубенщина », 10 вересня 2024 року у військовому шпиталі міста Чернігова помер солдат Богініч Володимир Іванович .

Воїн народився 17 серпня 1968 року в селі Снітин Лубенського району. Дитячі і юнацькі роки пройшли в рідному селі, де він закінчив Снітинську середню школу та Лубенське професійно-технічне училище за фахом електрика. Згодом також здобув професію тракториста та працював у колгоспі «Жовтень». Одружився, проживав з родиною в селі Снітин. У 1996 році переїхав у село Духове, де працював у колгоспі імені Ульянова в тракторній бригаді.

На захист Батьківщини був призваний у травні 2024 року. У померлого захисника залишилися дружина та донька.

За інформацією Сергіївської сільської ради, 12 вересня внаслідок тривалої хвороби помер 43-річний солдат Діордієв Євгеній Вікторович .

За інформацією Хорольської міської ради, 12 вересня 2024 року внаслідок посттравматичного стресового розладу помер солдат Кузуб Андрій Григорович .

Воїн народився 5 грудня 1970 року в селі Козубівка Хорольської громади. Після закінчення Андріївської восьмирічної школи продовжив навчання у Софинському СПТУ № 48, де здобув спеціальність тракториста. Строкову службу проходив в ракетних військах у місті Оренбург. Після демобілізації повернувся на рідну Хорольщину і розпочав трудовий шлях у сільськогосподарському підприємстві.

З 2014 по 2015 рік брав участь у військових діях у зоні проведення АТО, де захищав Донецький аеропорт і пережив Іловайську трагедію. Виконував бойові завдання на посаді сапера інженерно-саперного взводу в складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Після повернення додому працював трактористом і охоронником у СВК «Андріївський». У 2022 році був мобілізований і призначений на посаду стрільця у складі окремої механізованої бригади ЗСУ. Виконував бойові завдання на Авдіївському напрямку.

У полеглого захисника залишилися колишня дружина, донька та двоє синів.

15 вересня Глобинська міська рада повідомила трагічну звістку: на війні проти російських окупантів загинув Шпагін Олексій .

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут .

«Полтавщина»

Полтавські