У Полтаві в нейрохірургічному відділенні обласної лікарні помер 34-річний чоловік — його матір вважає, що це сталося через безвідповідальність лікарів

09 листопада 2024 р. 18:16

09 листопада 2024 р. 18:16

До редакції «Полтавщини» звернулася полтавка Віта Коломієць, син якої помер у Полтавській обласній лікарні 17 вересня 2024-го року. 34-річний Артем Дашевський мав доброякісну пухлину мозку, яку видалили в лікарні у Києві, а подальше лікування у Полтавській обласній лікарні, на думку жінки, призвело до смерті її сина

Віта Коломієць розповіла, що на початку червня 2024-го року у її сина Артема Дашевського почалися сильні головні болі, від яких не допомагали знеболювальні ліки. Болі тривали кілка тижнів, а коли чоловік вже був не в змозі терпіти їх, викликали медиків. Бригада швидкої допомоги привезла Артема Дашевського до 1-ї міської лікарні Полтави, де лікарі зробили КТ-обстеження та виявили пухлину в мозку. МРТ-обстеження також показало пухлину, тому чоловіка госпіталізували.

Віта Коломієць розповіла:

“ Наприкінці червня під час консультації із нейрохірургом Полтавської обласної лікарні Андрієм Носом Артема записали на 16 липня на біопсію, щоб встановити злоякісна пухлини чи ні. Оскільки в Полтаві раніше це дослідження не можна було зробити, ми вирішили звернутися до лікарів у Києві, щоб не втрачати час.

Київські лікарі в інституті нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова одразу призначили операцію з видалення пухлини, а вже після цього було встановлено, що пухлина доброякісна. Оперували Артема двічі — видаляючи пухлину двома частинами. Операція пройшла успішно.

Але після операції у Артема перестав засвоюватися ліквар — це спинно-мозкова рідина. Якщо ця рідина не засвоюється, то її потрібно виводити, інакше піднімається внутрішньочерепний тиск. Після того, як київські лікарі це з’ясували, моєму сину встановили дренаж. Після цього він почав одужувати — його стан ставав краще."

26 липня Артема Дашевського виписали із лікарні в Києві і він із матір’ю Вітою Коломієць повернувся у Полтаву. Але наступного ранку чоловіку знову стало зле, а 29 липня бригада швидкої допомоги доправила 33-річного Артема до Полтавської обласної лікарні, у відділення нейрохірургії.

Як розповіла Віта Коломієць, з самого початку полтавські медики наполягали на встановленні лікварошунтуючої системи.

“ Лікарі в обласній лікарні, зокрема завідуючий відділенням нейрохірургії Михайло Тончев, почали питати в мене, чому Артему поїхали видаляти пухлину до лікарні в Київ, а не звернулися в нейрохірургію Полтавської обласної лікарні. Тончев запитував — чому приїхали доліковуватися після Києва у Полтаву, а не залишилися у столиці. А я йому пояснювала, що ми не мали наміру доліковуватися, бо операція пройшла успішно і ніхто не знав, що можуть бути ускладнення."

Після того, як полтавські лікарі сказали, що потрібно ставити лікварошунтуючу систему, Віта Коломієць зателефонувала лікарю, який оперував Артема в Києві і той пояснив, що потрібно почекати із встановленням шунту, бо спинномозкова рідина ще може почати засвоювати і поки можна обійтися дренажем.

Після цього жінка вмовила полтавських лікарів встановити дренаж — Артему знову стало краще, він почав гуляти та їсти. Але уві сні чоловіка дренаж випадково висмикнувся і йому знову погіршало. Після того, як дренаж вдруге випадково висмикнувся уві сні нейрохірург Тончев почав відмовлятися повторно його встановлювати і наполягав на встановленні лікварошунтуючої системи.

Жінка погодилася на встановлення вищевказаної системи, яку придбала за власні кошти.

“ Після встановлення цієї системи Артема виписали на 4-й день. Хоча пацієнта після встановлення лікварошунтуючої системи мають виписувати через 2 тижні, зокрема й через те, що цю систему потрібно налагодити — для цього в ній є спеціальний магніт.

Після виписки на 3-й день Артему знову стало зле і я знову повезла сина у нейрохірургічне відділення, де лікар Тончев повинен був налаштувати магнітом цю систему. Після налаштування Артему краще не ставало. Ще через 2 дні Артем знову приїхав для налаштування системи і зняття швів до Полтавської обласної лікарні, де виявилося, що спинномозкова рідина, яка мала через систему потрапляти в шлунково-кишковий тракт — збирається під шкірою біля магніту налаштування, який встановлений біля ребер.

Коли медики це побачили, то припустили, що мабуть десь трубочка від’єдналася і рідина збирається під шкірою. Вони прибрали рідину шприцом і зауважили, що пізніше під’єднають її.

2 вересня лікарі перевірили Артему під місцевим наркозом половину системи і нічого не виявили (спочатку мали проводити цей огляд під загальним наркозом). Після того, як не виявили нічого, то повідомили, що завтра будуть під загальним наркозом знову оперувати.

Але наступного дня — 3 вересня росіяни завдали ракетного удару по Інституту зв’язку у Полтаві, тому медики кілька днів займалися лише пораненими з місця прильоту. Ще два дні після цього я постійно запитувала у лікарів, коли ж буде проведена повторна операція Артему, на що мені відповідали, що подивляться та вирішать і доки погані аналізи, операцію немає як робити.

А в соцмережах Полтавської обласної лікарні викладено дописи, що з 2 по 6 вересня у нейрохірургічному відділенні був тренінг . Виходить, що й сина мого рятувати було нікому — всі були зайняті тренінгом.

10 вересня від’єднали Артему один край трубки, який вів до шлунково-кишкового тракту, вивели його назовні і прив’язали до нього гумову перчатку, але й у цю перчатку рідина не стікала — вона текла на пов’язку та на постіль.

У Артема були погані аналізи через те, що в організмі збиралася спинномозкова рідина. Повторну операцію все ж провели й витягли систему, але операція була екстреною і вже після того, як у Артема почалися бульбарні зміни — 11 вересня опустилося піднебіння і він став невнятно розмовляти, він вже не їв і не пив.

Фактично, 2 вересня лікарі побачили, що система не працює як треба, а операцію з видалення системи провели аж 12 вересня. Замість лікварошунтуючої системи лікарі встановили клапан в голову, щоб через нього забирати спинно-мозкову рідину, яка раніше мала відходити через систему.

Після цієї операції Артем перестав говорити і у нього почався набряк мозку. А 13 вересня Артему робили трахеостомію — створення штучного отвору в трахеї для надходження через нього повітря у дихальні шляхи, якщо цей природній процес ускладнений чи припинений.

Також після цього мені більше не давали на руки ніяких аналізів та результатів обстежень КТ та МРТ. А 14 вересня Артему терміново зробили трепанацію черепа, бо в нього був сильний набряк мозку і мій син впав у кому. Із коми він так і не вийшов.

15 вересня Артему робили переливання крові, бо у нього був дуже низький гемоглобін. Крім того, весь цей час у мого сина був дуже високий тиск. 17 вересня зранку я прийшла до лікарні, але мене не впустили. Мій син знаходився в реанімації. У Артема зупинилося серце, лікарі намагалися його «запустити», але не вийшло — Артем помер.

Жінка вважає, що її син помер через безвідповідальне відношення лікарів у нейрохірургічному відділенні Полтавської обласної лікарні. Підставою для такого відношення, на думку жінки, стало те, що перші операції з видалення доброякісної пухлини Артему зробили в Києві, а не в Полтаві. Віта Коломієць зазначає, що якби лікарі одразу звернули увагу, що лікварошунтуюча система не працює і зняли її, то її син був би живий.

Наразі матір Артема Дашевського подала декілька скарг на лікарів нейрохірургічного відділення до МОЗ та НСЗУ. Жінка очікує на перевірку відділення, адже у офіційній відповіді головного лікаря Полтавської обласної лікарні Григорія Оксака вказано, що син жінки помер через ускладнення після операцій в лікарні Києва.

Журналісти «Полтавщини» двічі надсилали запит — на ім’я нейрохірурга Тончева та адміністрації Полтавської обласної лікарні, із проханням прокоментувати вище описану ситуацію, але журналістам відповіді станом на 9 листопада 2024-го року не надали.

Анастасія НЕДОГОРСЬКА , «Полтавщина»

Полтавські