Про нову пісню, молодих артистів і найактивніших глядачок на своїх концертах - Іво Бобул дав інтерв'ю Кременчуцькій газеті

20 листопада 2024 р. 00:13

20 листопада 2024 р. 00:13

Розмова перед концертом.

19 листопада у Кременчук приїжджав із концертом Народний артист України Іво Бобул. Перед виступом дав мініконцерт у Кременчуцькому обласному шпиталі. Цього дня він на своєму офіційному каналі в Ютубі представив нову пісню «Білявка зима». Журналісти Кременчуцької газети поспілкувались з Іво Бобулом і перше запитання було саме про нову пісню.

Я її купив, зробив аранжування, записав голос і дали в ефір, і все. Отак пісня народжується.

Сьогодні в Кременчуці вона лунатиме вперше?

Так. Саме тут, в госпіталі, буде лунати вперше. Багато дівчат і багато хлопців будуть, і щось питати будуть.

Як здоров'я вашої напарниці пані Лілії, чи буде вона сьогодні виступати з вами?

У Кременчуці - звичайно. Лікарі зробили все, що могли, для того, щоб вона вийшла на сцену.

Ви виступаєте в дуже складний час під час тривог, під час цього всього. Як це впливає на концерти?

Із самого початку, тільки коли звільнили Слов'янськ (я колись там вчився, авт) і мені хлопці запропонували зробити концерт тур по всіх частинах. Я з того часу працюю завжди. Буває так, що менше, буває, що більше. Коли раніше приїжджали солдати до Києва, вони там відпочивали, ми завжди виступали перед ним. Зараз, так як у мене тур, я менше, а потім у мене вихідні, я тоді знову підключуся до хлопців, де потребується моя допомога. А тривоги, звісно, перешкоджають. Але все одно концерти відбуваються. Ми чекали десь годину, потім почали з кінця все одно відбувається.

Чи змінились глядачі під час війни?

Не під час війни. Аудиторія, яка приходить на концерти, змінилася дуже. Але чому? По-перше, нема російської експансії артистів. Раніше було багато -  вся росія тут і нам працювати не давали. Не давали свої, які робили концерти. А робили хто? Самі українці. Тому зараз, коли їх немає, люди почали зрозуміти, що в Україні свої співаки, причому потужні, гарні, з хорошим репертуаром. Тож молодь підтягується. Все, в принципі, йде до того, що українська пісня має бути, як вона колись була. Весь світ співав наші пісні, і мені також хочеться, щоб ми якось звертали увагу на те, що є своя пісня, є своє слово, є своя музика.

Як ви ставитесь до молодих співаків? Може когось відзначити?

Ви знаєте, коли мені ставлять питання щодо молодих співаків, то я не хочу взагалі про них говорити, тому що вони про мене не говорять. То чому я маю робити рекламу? Хай вони підтягнуться до мене, потім я буду говорити щось. Поки я нічого не хочу казати. Там щось є, але дуже мало. Я і закордоном їжджу, і там бачу наші виступають багато, але виступи дуже низької якості.

Але до вас же молодь на концертах ходить?

Ну, до мене, звісно, ходить. Починається з 8 років, навіть менше і до 60, може, й більше приходять. Бабусі як танцюють? Вони приходять, на першому ряді сідають, такі чемні, і слухають. А потім, коли заведуться і почали «А липи цвітуть», «Серпанкові очі» і тому подібне. Вони кайфують.

Як ви дізнались про госпіталь, вас запросили сюди?

Минулого разу, коли були тут (у Кременчуці, авт), теж щось було недобре. Ми приїхали і познайомилися з лікарем Миколою Миколайовичем Литвиненком. Я йому дав слово, що коли наступного разу приїдемо, я обов'язково прийду тут і поспілкуюся з хлопцями, і поспіваю пару пісень. Так що я дотримав слово.

Що побажаєте кременчужанам?

Всій Україні треба побажати, по-перше, Перемогу. Для того є хороші артисти, які не дають людям, щоб в них серця тверділи, щоб не кам'яніли серця. Тому що зараз дуже важко, всім важко, повірте мені, а жінкам більше. То на їхні плечі, як завжди, сталося те, що чоловіки на війні, а вони залишилися в тилу, діти, школа, робота. Я хотів би, щоб була Перемога і все вернулося до миру, щоб країна почала працювати в тому напрямку, в якому ми думаємо, що воно буде йти.

Олена Ліпошко

Відео Ігоря Борисевича

Полтавські