"У 75 дворах жителі вимерли всі до одного": у Кременчуці відбувся захід вшанування пам'яті загиблих під час Голодомору-геноциду

21 листопада 2024 р. 06:23

21 листопада 2024 р. 06:23

Спогади очевидців розкривають механізми організації Голодомору-геноциду в Україні.

Сьогодні, 20 листопада, у Кременчуці відбувся захід вшанування пам'яті загиблих під час Голодомору-геноциду.

Внаслідок цього злочину загинуло 10,5 мільйонів українців на великій Україні і на території, де проживали етнічні українці на Північному Кавказі, зокрема на Кубані.

"Непокараний злочин повертається. Зараз російська федерація організувала широкомасштабну війну проти України і на окупованих територіях вона проводить злочинні геноцидні дії. Геноцид - це нищення нашої ідентичності, не тільки фізичне нищення українців, але нищення нашої мови, культури, традиції, освіти - всього того, що складає нашу ідентичність, це важливо зараз пам'ятати, тому що відбувся суд над нацизмом, але не відбувся суд над комуністичною ідеологією. Це дуже важливо. І ми зараз всіма силами українців демократичного світу маємо запобігти розповсюдженню злочинів геноцидного характеру Кремля, який він проводить проти України і проти людства. Щороку, традиційно, на цьому місці ми проводимо читання спогадів свідків, які пережили Голодомор. Наші студенти в 90-х роках записали спогади людей, які пережили Голодомор в 1932-1933 років, а нинішнє покоління сьогоднішніх студентів читає ці спогади. І дуже важливо, що у 2019-2021 році відбулася проведена криміналістична експертиза. Це були правники, історики, це були лінгвісти", - розповідає професор Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського Ганна Капустян.

Багато містян зібралися навколо пам'ятного знаку "Жертвам сталінських репресій", принесли квіти та прапори. Уся увага присутніх концентрувалась на розповідях спогадів тих самих незламних українців, що пережили найстрашніші часи.

"У кінці 1980-х було започатковано проєкт "Пам'ять 33-го кличе молодих". З того часу представники багатьох поколінь студентів Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського записували спогади про Голодомор у тих, кому пощастило вижити. Основним мотивом стало бажання свідчити і згадувати, і дати згоду на запис цих спогадів, було бажання бути почутим і сподівання на справедливий суд. У 2008 році ми видаємо перше видання книги цього проєкту "Пам'ять 33-го кличе молодих. Сповіді свідків і слова історика". Це видання пережило три випуски. Спогади очевидців розкривають механізми організації Голодомору-геноциду в Україні, основу якого складав національний чинник", - продовжує пані Ганна.

Головну атаку радянський комуністичний режим спрямовував на групи провідників нації, а саме на інтелігенцію, на церкву і священиків, українських селян, які виробляли продукт, завдяки яким Україна була житницею. Ці люди були носіями нашої ідентичності. У болісних спогадах свідків, які пережили злочин голодомору геноциду, згадуються ці події.

"Загарбникам потрібна була Україна без українців. Процес на знищення української нації йшов у двох напрямках, а саме фізичному, через репресії Голодомору та війну, і духовному - подавленні української мови і культури", - зачитують зі спогадів одного з українців, що на власні очі бачив усі жахи.

Із території України був спеціальний вивіз будь-яких сільськогосподарських продуктів: вилучали не лише продовольство, а й сімейні реліквії чи якісь пожитки, які можна було продати або обміняти на харчі. Додатково радянський уряд створив інформаційну блокаду щодо вивчення і оприлюднення злочину Голодомору-геноциду. Історикам і дослідникам недоступні були документи, які свідчили про злочин радянського комуністичного режиму.

"Однією зі складових механізму Голодомору була економічна блокада. Вирватися з голодного пекла - це було велике щастя! У потяги не пускали, виштовхували, через кордон також не дозволяли їздити".

"Наступним механізмом нищення української ідентичності це було розбавляння українського соціуму вихідцями із Білорусі та Росії. У пусті українські хати заселяли цих людей".

"Коли я почав працювати в конторі колгоспу було 112 дворів, залишилися живими окремі члени сімей в 37 дворах, у 75 дворах жителі вимерли всі до одного", - розповідають про спогади жителів нашої країни.

Моторошні спогади проникають до самого серця, ще дужче демонструючи важливість нашого національного єднання.

У підсумку заходу відспівування жертв Голодомору провів отець Володимир.

Дарина Убийкінь

Фото Максима Бурмістрова

Полтавські